2. Формування економічних основ постіндустріальної цивілізації

Ця проблема найбільш широко розглядається в працях відо­мих американських вчених Д. Белла і О. Тоффлера, японського економіста-соціолога Е. Масуди, французьких вчених Ж. Ж. Серван-Шрейбера, А. Турена та ін. Слід зазначити, що в економіч­ній та філософській літературі нашої країни до недавнього часу теоретичні розробки, про які йдеться, розглядалися лише з пози­ції критики. І це легко пояснити. Ми лише нещодавно усвідомили те, що формування основ постіндустріальної цивілізації відобра­жає реальні процеси сучасного суспільне історичного прогресу, на підвалинах яких тепер або у перспективі будуть розвиватися усі народи та держави, у тому числі наша країна. Це надає особливої актуальності глибокому осмисленню питань, що роз­глядаються.

Які ж основні риси нових економічних структур слід розгляда­ти як елементи постіндустріальної цивілізації?

Аналізуючи це, ще не достатньо теоретично обгрунтоване, пи­тання слід звернути увагу, по-перше, на розвиток нової техноло­гічної структури виробництва, що покликана забезпечити його комплексну автоматизацію. Основою цього процесу є формування замкнених автоматизованих систем, впровадження високої інфор-

43

маційно-інтелектуальної технології, що грунтується на електрон­ній автоматиці, інформатиці, біотехнології та забезпечує пріори­тетний розвиток матеріало-, ресурсо- та працезберігаючих вироб­ничих процесів. У кінцевому підсумку йдеться про розвиток само-відтворюваних технологічних структур, де автоматизовані системи відтворюються за допомогою автоматизованих систем.

Перехід до інформаційно-інтелектуальної технології перетво­рює її базову структуру—інформацію, безпосереднім носієм і ге­нератором якої є людина, на центральне ядро виробничої системи, її основний лімітований фактор, визначальний виробничий ресурс.

По-друге, відповідно до розвитку нових технологічних систем йде процес формування нового типу суб'єкта праці. Людина пра­ці перестає бути .безпосереднім агентом (фактором) виробництва; вона виходить з його структури, стає поруч, з ним, здійснює його цілеспрямоване регулювання, перебуваючи за його межами. На цій основі має відбутися перехід провідної ролі від матеріально-уречевлених елементів виробництва до ідеально-духовних, від минулої до безпосередньо живої праці. При цьому домінуючим типом такої праці стає не структурно розчленована, а цілісна, переважно інтелектуальна, озброєна науковими знаннями, творча праця. Це, врешті-решт, веде до зняття породжених розвитком індустріального виробництва основних форм відчуження людини, перетворення багатства людської особливості на основну форму багатства суспільства, безпосередню самоціль виробничого про­цесу.

По-третє, слід звернути увагу на глибокі перетворення струк­тури виробництва. Це передусім прогресуюче зменшення частки працюючого населення у промисловості й сільськогосподарському виробництві та всебічний розвиток третинного сектора економі­ки — сфери послуг. В деяких країнах, у тому числі у США, у дій сфері зайнято сьогодні приблизно 70 відсотків усіх працюючих. Та найбільш вагомі зміни, що відбуваються, пов'язані з всебічним розвитком інформаційного сектора суспільного виробництва, який спричиняє всезростаючий вплив на якісні перетворення усіх сфер життєдіяльності людини. Нині в США у сфері інформатики зайня­то більше половини всіх працюючих;

Розглядаючи нові тенденції у розвитку виробництва, слід звер­нути увагу і на такий надзвичайно важливий процес: якщо для індустріальної економіки визначальною була концентрація вироб­ництва, зростання його багатосерійності та масовості, то постіндустріальний розвиток характеризується змінами іншого поряд­ку. Йдеться про все більшу орієнтацію виробничого процесу на задоволення індивідуальних потреб споживача, дестандартизацію, виробництво продукції малими серіями. Саме це є основою фор-

44

мування й всебічного розвитку середніх і малих економічних структур, що інтенсивно розвиваються.

І, нарешті, по-четверте. Зміни, що відбуваються, у своїй сукуп­ності зумовлюють глибоку інтеграцію сфер матеріального і ду­ховного виробництва, органічне поєднання їх у структурну ціліс­ність. Відповідно до цього суттєво ускладнюється специфіка продуктивної праці. Поряд з працею у сфері матеріального виробни­цтва в нових умовах продуктивною стає також праця у духовній сфері суспільного життя, що найтісніше пов'язана з задоволенням духовних і соціальних запитів кожної людини, зростанням її ін­телектуального потенціалу, багатства її особистості. І це цілком природно. Постіндустріальна інформативна економіка спрямована не стільки на забезпечення фізіологічних потреб людини, (це зав­дання спроможна вирішити й індустріальна структура виробни­цтва), а передусім потреб більш високого порядку, тих, що забезпечують всебічний розвиток особи. Йдеться про задоволення так званих постматеріальних потреб, пов'язаних з забезпеченням ви­соких стандартів у сфері освіти, можливостями найбільш повної реалізації здібностей особи, гуманізацією всієї багатогранності суспільних відносин, гармонічними відносинами у сім'ї, повноцін­ним відпочинком тощо.

Розглядаючи процеси, що характеризують розвиток постіндустріального суспільства, потрібно враховувати, що остаточні ха­рактеристики багатьох з них ще не визначені. Як зазначив ще на початку 80-х років відомий американський економіст В. Леонтьєв, нова хвиля технологічних змін, пов'язана з інформацією виробництва, ще тільки розпочинається, її пік очікується років за 30—50. Однак це не зменшує, а, навпаки, збільшує значення уважного вивчення їх.