Функція міри вартості

Якщо виходити з того, що гроші за своєю найбільш глибокою сутністю ви­ступають у обігу товарів як засіб реалі­зації їхньої вартості, то цілком зрозуміло, що логічно вихідною і одночасно центральною у системі грошових відносин є функція міри вартості. І це природно, оскільки саме ця функція надає то­варній масі необхідний матеріал для вираження їхньої вартості. Вартість, з одного боку, породжує функцію міри вартості, з іншо­го—виявляє себе в ціні товару лише на ochqbі цієї функції. Поза зазначеною функцією вартість існує лише потенційно. У зв'язку з

101

цим слід ураховувати невіддільну єдність понять “вартість това­ру” і “міра вартості”;

Розглянуті положення, що характеризують у найбільш загаль­ному вираженні функціональне призначення грошей як міри вар­тості, є достатньо простими для засвоєння їх. Проте складність осмислення способу реалізації функції міри вартості виявляється в іншому. Все залежить від того, як трактується поняття “вар­тість”, одиницею виміру якого є функція міри вартості. Прихиль­ники теорії трудової вартості—А. Сміт, Д. Рікардо, К. Маркс— виходили з того, що функцію міри вартості можуть виконувати лише повноцінні товарні .гроші — золото чи срібло, видобуток яких пов'язаний безпосередніми трудовими витратами і які у зв'язку з цим мають внутрішню, (власну) вартість.

На основі міри вартості встановлюють ціну, що є грошовим вираженням вартості товару. Остання залежить, з одного боку, від вартості товару, з іншого — від величини вартості самої гро­шової одиниці. Вартість товару може лишатися незмінною. Од­нак, якщо вартість грошової одиниці буде знижуватися, ціни то­варів зростатимуть, йдеться про обернено пропорційну залеж­ність ціни і вартості грошової одиниці.

Теорія трудової вартості виходить з того, що гроші реалізують свою функцію міри вартості не безпосередньо, а на основі їхньої взаємодії з масштабом цін. Вартість виражає економічне відно­шення, яке уособлює суто соціальну якість товару. Виходячи з цього, гроші реалізують функцію міри вартості ідеально, тобто на основі мисленого прирівнення товару, що продається, та золо­та як монетарного товару, певна кількість якого представлена в грошовій одиниці. Це зумовлює ще одну принципову особливість функції міри вартості: вона реалізується лише в органічному по­єднанні з масштабом цін.

Масштаб цін — суто технічна функція грошей. Вона являє со­бою законодавчу фіксацію кількості (за масою) монетарного ме­талу (золота чи срібла), що закріплюється державою за певною грошовою одиницею. Коли карбування монет лише розпочиналось, масштаб цін збігався з Їхнім ваговим змістом. Проте з часом у процесі еволюційного розвитку грошових відносин масштаб цін почав відокремлюватися від безпосередньо вагового змісту. Це зу­мовлювалося, як про це вже йшлося, зношуванням і псуванням монет, зменшенням їх вагового змісту державною владою, засто­суванням більш цінних металів для карбування монет (мідь, срібло, а згодом золото). Як, наслідок офіційний масштаб цін по­ступово віддалився від реального грошового змісту грошової оди­ниці.

З появою розмінних на золото паперових грошей масштаб цін зберігав своє функціональне призначення. Власники паперової

102

купюри мали офіційне право і можливість обміняти її в банку на відповідну визначену офіційним масштабом кількість золота.

За масштабом цін здійснювалося зіставлення національних гро­шових одиниць—долара, фунта стерлінгів, німецької марки, фран­цузького франка та інших паперових Знаків вартості.

Відповідно до цього визначався і валютний курс окремих гро­шових одиниць. Якщо у 1913 p. 1 долар США представляв у обігу 1,5, а англійський фунт стерлінгів—7,3 г золота, то легко під­рахувати, що співвідношення становило 1 і 4,87.

З масштабом цін пов'язані поняття “девальвація” і “ревальва­ція” грошових одиниць. Девальвація —це офіційне зменшення, а ревальвація — збільшення золотого вмісту певної грошової оди­ниці. Наприклад, у США в 1934 p. металевий вміст долара, було законодавче знижено з 1,50463 до 0,888671 г чистого золота. Де­вальвації, причинами яких є інфляційне знецінення грошової оди­ниці та інші економічні ускладнення, досить широко застосову­ються у практиці грошових відносин. Лише в повоєнні роки у роз­винених країнах Заходу їх проведено понад 300.

Розглядаючи механізм реалізації функції міри вартості, слід враховувати, що з повним . припиненням конвертації паперових грошей в монетарний товар—золото, з завершенням його демоне­тизації необхідність офіційної фіксації державою масштабу цін відпала. Відповідно до рекомендацій МВФ більшість, країн Заходу її не проводять.

Припинення фіксації офіційного (золотого) масштабу цін не означає, що функція грошей як міри вартості повністю вичерпана. В сучасних монетарних теоріях ця функція трактується як “оди­ниця розрахунків”. Застосування грошей у зазначеній функції по суті таке саме — за нею оцінюють відносну вартість товарів. Од­нак у цьому випадку власна вартість грошової одиниці формуєть­ся на іншій основі. Переставши бути представником монетарного товару, паперова грошова одиниця уособлює в собі представниць­ку вартість загальної маси товарів та послуг, що знаходяться в обігу і обслуговуються відповідною сумою грошей, йдеться про визнання купівельної спроможності грошової одиниці, її відносної вартості за принципами, розробленими кількісною теорією грошей.

І нарешті, вивчаючи теорію грошей, слід ураховувати, що в науковому обгрунтуванні цього питання існує ще багато дискусійних проблем.