4. Типи економічних систем Досучасні економічні системи

Історії відомі економічні системи, які послідовно змінювали одна одну: первіснообщинна, рабовласницька, фео­дальна, капіталістична. Сучасні індустріальне розвинені країни утворюють авторитарно-бюрократичну і змішану системи.

При первісно-общинному ладі головну ланку суспільства стано­вив рід, що об'єднував групи людей, пов'язаних рідством крові. Для цього устрою характерні спільна, діяльність людей, побудо­вана на простій кооперації праці, спільна власність на засоби виробництва, зрівняльний розподіл вироблених продуктів, відсут­ність класового поділу.

Економічну основу рабовласницької системи становила влас­ність рабовласників на всі головні фактори виробництва—землю, знаряддя і предмети праці, самого виробника —раба. Згідно з цим і весь вироблений продукт належав рабовласнику. Суспіль­ство поділялося на класи: рабовласників, рабів, лихварів, куп­ців, селян, ремісників.

Визначальними, рисами феодальної економічної системи були повна власність феодала на землю і особиста залежність від них селян. Селянин-кріпак не був повною власністю поміщика. Селя­нин міг працювати на своїй ділянці, мав у своєму розпорядженні засоби виробництва. Засоби виробництва мали у своїй власності також міські ремісники. І ремісники, і селяни мали своє житло, господарські будівлі. Деякі засоби виробництва, наприклад, до­роги, інколи вигони для худоби, криниці знаходились у власності сільської громади. У рабовласницькому і феодальному суспіль­стві праця мала відверто примусовий характер.

Капіталістична система побудована на інших засадах: тут людина вільна від особистої залежності. Проте вона залежна економічно, оскільки позбавлена засобів виробництва та існуван­ня і змушена продавати свою робочу силу. В такій системі, що грунтується на приватній власності на ресурси, поведінка кожного її учасника мотивується особистими інтересами.

Фундаментом економічної системи капіталізму є товарне ви­робництво і обіг. Це визначає найсуттєвіші її риси — конкуренцію і вільне ціноутворення, в результаті чого економічна влада роз­порошується серед багатьох власників.

Авторитарно-бюрократична система

Така система утвердилася в нашій країні наприкінці 20-х років і проіснувала до кінця 80-х років XX ст. Їй притаман­ні такі основні риси: відмова від природного процесу усуспільнення, розвитку бага­тоукладної економіки і насильницьке одержавлення засобів ви-

62

робництва, перетворення останніх на функціональну власність тих, хто нею управляє, розпоряджається (відомств, бюрократії), від­чуження від власності безпосередніх виробників (окремих праців­ників і трудових колективів);

згортання товарно-грошових відносин, утвердження позаеко­номічних, примусових методів організації праці;

зрівняльність інтересів усіх працівників, протиставлення со­ціального та індивідуального в людині. При цьому класовий інте­рес висувався як головний, визначальний, інститути влади прово­дили політику, орієнтовану на реалізацію класового інтересу. Реальна, жива людина у цій політиці була лише засобом, а не метою; бюрократизація всіх державних і партійних структур, приду­шенням самоврядування, утвердження повної сваволі партійно-державної влади щодо народу.

Ця система ігнорувала об'єктивні закони розвитку, загально­людські цінності, спільне, що існує в різних системах, а спира­лась виключно на особливе, специфічне; і передусім на класовий підхід.

Авторитарно-бюрократична система будувалась на державній власності, яка вважалася загальнонародною, що призводило до гіпертрофованого централізму в управлінні економікою з боку держави. Це зумовлювало розмежування інтересів у суспільстві, підрив матеріальної заінтересованості, утворення адекватного апарату управління, його всевладдя і згортання демократії.

Моноекономіка (одноукладна економіка)—характерна риса простої, нерозвиненої системи, якою було первісне суспільство. З розвитком суспільного поділу праці, продуктивних сил поси­люється тенденція до багатоманітності форм власності та господарювання, а отже, багатоукладності економіки.

У нас тривалий час домінувала точка зору, що багатоуклад­ність притаманна лише перехідному періоду від капіталізму до соціалізму. Капіталістичне суспільство характеризувалось тим, що витісняло всі форми господарювання, засновані на неприватній власності на засоби виробництва. А соціалістичне зводилось до форми господарювання, що грунтується на державній формі влас­ності. Так виникла теорія єдиного моноліту, що призвела до по­будови авторитарно-бюрократичної системи.

Насправді ж такий тип єдності можливий лише у простих системах. Для складних систем, якою є розвинене суспільство, характерний інший тип єдності. Вона досягається не завдяки руху до єдиної форми господарювання, а через інтеграцію, взаємозв'яз­ки і взаємний перехід одного типу господарювання в інший. Саме цей процес характерний для сучасних розвинених країн.

63