Формування потреб

Суспільству дуже важливо знати тенденції та перспективи розвитку потреб — ін­дивідуальних, сімейних, колективних, су­спільних, а також структурні зміни. Це не тільки впливатиме на напрями розвитку виробництва, а й сприятиме тому, щоб людина стала суб'єктом формування потреб, а не лише пасивним вироб­ником.

Формування потреб, у тому числі економічних, має контролю­ватися суспільством, щоб не допустити розвитку потреб, що дефор­мують психологію людини, шкодять її здоров'ю, загрожують життю на землі. Слід свідомо і цілеспрямовано через органи держав­ного регулювання, вартісні, правові важелі, а також виховні заходи впливати на об'єктивні умови життя людей, розвивати ви­робничу і соціальну інфраструктуру, які б спонукали кожного працівника відтворювати потреби, спрямовані на всебічний розви­ток людини.

Життя довело, що якщо виробництво перебуває на низькому рівні, деформована його структура, відсутні нормальне торговель­не, побутове, культурне обслуговування, немає сучасних засобів зв'язку, комунікацій, люди прагнуть придбати дефіцитні та пре­стижні товари. Регулювати потреби в таких умовах неможливо, більше того, це призводить до розширення тіньової економіки та спекуляції, а отже, до диференціації доходів, утвердження спожи­вацької психології. Це свідчить про те, що залежно від того, як розвивається і спрямовується виробництво, в суспільстві форму­ються і регулюються потреби.

Наукове обгрунтування економічних потреб має велике прак­тичне значення, оскільки дає можливість виробити соціальні нор­мативи, тобто науково обгрунтовані показники, що характеризують ступінь розвиненості соціальної сфери, рівень реальних доходів, умови праці та побуту, ступінь професійної підготовки і освіти різ­них соціальних груп населення. Особливо важливе значення для регулювання розвитку соціальної сфери має обгрунтування, опти­мального споживчого бюджету — кількісне вираження життєвих засобів, розраховане за нормами і нормативами раціонального спо­живання. Його застосовують для оцінки досягнутого рівня життя населення і вибору найбільш ефективних шляхів його підвищення.

Зіставлення фактичного рівня споживання з нормами оптималь­ного споживчого бюджету дає змогу пізнати ступінь задоволення потреб, виявити найбільш “вузькі” місця у споживанні та вжити необхідних заходів щодо розвитку виробництва і сфери послуг.

33

Соціальні нормативи мають постійно оновлюватися. Разом з науково обгрунтованими нормативами можуть розроблятися і нор­мативи, розраховані на мінімальний споживчий бюджет, за яким визначають мінімальні рівні заробітної плати, допомоги на дітей, стипендії тощо.

Розробка і застосування науково обгрунтованих соціальних нор­мативів є об'єктивною основою для прискореного розвитку соціаль­ної сфери. Ефективне їх використання є важливим фактором якіс­них перетворень економіки, змін рівня життя населення.

2. Економічні інтереси: сутність, види, взаємодія суб’єкти економічних відносин, їхні економічні інтереси

Свої економічні потреби людина реалізує у виробництві, вступаючи у певні економічні відносини. Тому пізнати економічні інтереси, їх об'єкт можна лише через розкриття суб'єктів економіч­них відносин.

Суб'єкти економічних відносин — це сторони (фізичні та юри­дичні особи), які вступають у відносини виробництва, розподілу, обміну та споживання. Кожну з сторін, яких завжди є дві (прода­вець і покупець або виробник і споживач.), слід розглядати як ок­ремий суб'єкт, якому притаманний свій інтерес, і він, вступаючи у економічні відносини з іншим суб'єктом, намагається його реалі­зувати такою самою мірою, як і той, з яким вступають у відносини.

Суб'єктами економічних відносин є як індивід, так і різні соці­альні спільності (підприємство, товариство, асоціація, кооператив), а також держава в цілому, адже цілком очевидно, що в економічні зв'язки вступають не тільки фізичні, а і юридичні особи (фірма з фірмою або фірма з індивідуумом). У економічні відносини з при­воду різного роду форм виробничого, наукового, технічного спів­робітництва, торгівлі вступають також країни, що становлять со­бою такий суб'єкт господарювання, як держава.

Суб'єкти економічних відносин обов'язково мають бути власни­ками. Передусім мова йде про індивідуальну власність людини на суспільне виробничу силу її особистої праці (тобто здібності, знан­ня, досвід, носієм яких є кожна людина). Це зумовлює виключне право кожної людини вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Разом з тим певні суб'єкти мають у своєму розпорядженні засоби виробни­цтва, використовують згідно зі своїми намірами, розпоряджаються створеними у процесі трудової діяльності благами — споживають, продають, направляють на розвиток виробництва. Ними можуть бути окремі індивідууми, сім'ї, підприємства, суспільні організації.

Становище суб'єктів економічних відносин динамічне, змінне.

34

Це зумовлено тим, що суб'єкти економічних відносин, які відбива­ють рівень розвитку продуктивних сил, розвиваються разом з ос­танніми, активно впливають на них через свої інтереси.

Досвід переконливо доводить, що уявлення про економічні від­носини, їх суб'єкти, які начебто спрощуються в процесі економіч­ного розвитку, є невірними. Процеси, що відбуваються у реально­му житті, свідчать, про зворотне, тобто про ускладнення економіч­ної структури суспільства. Витіснення багатоманітних форм госпо­дарювання (особистих, приватних, сімейних, колективних) підпри­ємствами, діяльність яких заснована на державній формі власнос­ті, паралізувало економічне життя багатьох суб'єктів виробничих відносин, не давало змоги реалізувати їхні інтереси повною мірою, Це стримувало розвиток економіки.

“Включати” всіх суб'єктів виробничих відносин, їхні інтереси в. економічне життя, надати суспільному виробництву динамізму, ви­вести економіку країни на якісно новий рівень — найважливіше завдання, його можна розв'язати не шляхом підпорядкування од­них інтересів іншим, а через поєднання різнобічних інтересів усіх суб'єктів господарювання.

Згідно з конкретним історичним характером економічних потреб економічні інтереси як форма їх реалізації мають також історичний . характер. Історична форма і соціальна зумовленість-економічних, інтересів у кожному суспільстві визначаються відносинами вироб­ництва, розподілу, обміну і споживання, які, у свою чергу, зале­жать від рівня розвитку продуктивних сил. Разом з тим у певній історичній системі виробничих відносин люди займають різне ста­новище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні потреби та інтереси.

Економічний інтерес — це користь, вигода, яка досягається в процесі реалізації економічних відносин. Причому вона є такою, що забезпечує самостійність, саморозвиток суб'єкта, тобто ство­рення умов, необхідних для його відтворення на рівні прогресив­них соціально-економічних досягнень. Якщо економічні відносини не реалізують економічних інтересів, суб'єкти намагаються досягти своєї вигоди поза діючими економічними відносинами (порушують закони, розвивають тіньову економіку, займаються спекуляцією).