Основна література

1. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2000 р. №1717 „Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 12-річний термін навчання”.

2. Программы для средней общеобразовательной школы , 1-2 классы.- К.: «Початкова школа», 2002.

3. Хорошковська О.Н. Лінгводидактична система початкового навчання української мови у школах з російською мовою викладання.- К., 1999.- С.39- 50.

4. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів- К.: Абрис, 1997.- 416 с., С.46-60.

1. Хорошковська О.Н. Методика навчання української мови у початкових класах шкіл з російською мовою викладання.- К.: Промінь, 2006.-С. 44-48.

2. Прихожанова І.М. Робочий зошит «Навчайся, граючись» для письма і розвитку мовлення. 2 клас. В 3 частинах.- Харків: «Скорпіон», 2004.

3. Прихожанова І.М. та ін.. Зошит для контролю і оцінювання етнокультурознавчих знань. 3 клас.- Севастополь: Біблекс, 2004.- 32 с.

4. Прихожанова І.М. та ін.. Зошит для контролю і оцінювання етнокультурознавчих знань учнів та з розвитку мовлення в позакласній роботі. 4 клас.- Севастополь: Біблекс, 2005.-48 с.

Додаткова література

1. Лист МО і Н України №1/9 від 07.07.2008 р. Особливості організації навчально-виховного процессу в початкових класах загальноосвітніх навчальних закладів у 2008-2009 навчальному році.

Основні теоретичні відомості

Реформування загальної середньої освіти відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" передбачає реалізацію принципів гуманізації освіти, її демократизації, методологічну переорієнтацію процесу навчання на розвиток особистості учня, формування його основних компетентностей. Основними групами компетентностей, яких по­требує сучасне життя, є:

— соціальні, пов'язані з формуванням у школярів цінностей демократичного суспільства, громадянсь­ких якостей особистості;

— полікультурні, що стосуються розуміння несхо­жості людей, взаємоповаги до їхньої мови, релігії, культури тощо;

— комунікативні, що передбачають опанування важливого в роботі і суспільному житті усного і пи­семного спілкування, оволодіння кількома мовами;

— інформаційні, що передбачають оволодіння уміннями здобувати різноманітну інформацію, ос­мислювати й використовувати її;

— саморозвитку та самоосвіти, що пов'язані з по­требою і готовністю постійно навчатися, виконувати творчі завдання.

Компетентності як інтегрований результат на­вчальної діяльності учнів формуються передусім на основі опанування багатокомпонентного змісту по­чаткової загальної освіти шляхом відповідних педа­гогічних технологій.

Державний стандарт початкової загальної освіти затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. №1717. Державний стандарт розроблений відповідно до можливостей дітей молодшого шкільного віку початкової школи і передбачає всебічний розвиток та виховання особистості. Складовою частиною Державного стандарту загальної середньої освіти є базовий навчальний план. Він дає цілісне уявлення про зміст і структуру цього рівня освіти, встановлює погодинне співвідношення між освітніми галузями, визначає гранично допустиме навантаження учнів та загальнорічну кількість годин.

Відповідно до мети і завдань середньої освіти її зміст грунтується на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави. Початкова освіта як складова частина загальної середньої освіти спрямована на всебічний розвиток молодших учнів та повноцінне оволодіння ними всіма компонентами навчальної діяльності. Тому в доборі змісту враховується його наступність і неперервність, доступність і науковість, потенційні можливості для взаємозв'язку навчання, виховання і розвитку, реалізації принципів індивідуалізації, гуманізації навчально-виховного процесу.

Вивчення української мови (предмет інваріантної частини Типових навчальних планів в початкових класах) здійснюється відповідно до Державного стандарту початкової загальної освіти.

Освітня галузь "Мови і література" передбачає опанування молодшими школярами української мови та інших мов як засобу спілкування і пізнання, прилучення до скарбниць духовності і культури, літературних надбань Українського народу і народів світу, виховання громадянськості, патріотизму, національної самосвідомості.

Зазначені цілі відображаються у змісті таких компонентів освітньої галузі, як українська мова, мова за вибором загальноосвітнього навчального закладу, читання.

Основною змістовою лінією мовної освіти у початковій ланці загальноосвітньої школи є комунікативна, яка передбачає формування та розвиток умінь слухати, говорити, читати і писати. Лінгвістична та українознавча лінії забезпечують відповідний обсяг знань про мову, умінь і навичок їх використання у мовленнєвій діяльності, а також уявлення про звичаї, побут Українського народу, визначні події та постаті в історії України.

Зазначені освітні лінії пронизуються діяльнісною лінією, яка передбачає уміння аналізувати, порівнювати, виділяти головне, узагальнювати мовні факти.

Сутність початкової літературної освіти полягає в розвитку повноцінних навичок читання, ознайомленні школярів з дитячою літературою в поєднанні жанрових форм, авторської і тематичної різноманітності, у художньо-естетичному освоєнні тексту і дитячої книжки, у формуванні творчих здібностей.

Основна мета навчання української мови як державної у початкових класах - забезпечити початковий рівень комунікативних умінь та елементарних знань з мови та етнокультури українців, а також формування інтелектуально розвиненої особистості, громадянина України.

Українська мова вивчається в усіх навчальних закладах України, в тому числі у школах національних меншин. Тому мовний цикл у таких школах складатиме рідна мова, українська мова як державна, іноземна мова. Якщо в окремих регіонах діти тієї чи іншої національності (наприклад євреї, болгари) навчаються у школах з російською мовою викладання, а рідну мову вивчають як предмет, то питання, що стосується рідної мови, вирішується на регіональному рівні.

Специфіка Державного стандарту з української мови обумовлена подвійною природою мови: з одного боку - це система знань і правил, з іншого - мовлення, мовленнєва діяльність.

Державний стандарт визначає мінімальний зміст початкової освіти з української мови, який є оптимальним для оволодіння елементарною системою знань та мовними і мовленнєвими уміннями і навичками, необхідними для навчання в середній ланці школи. Разом з тим він не обмежує потреби і можливості учнів, які хочуть і можуть отримувати глибші знання, мовленнєві уміння і навички, вищі від мінімального рівня (наприклад, у школах з російською, польською мовами викладання). Тому Державний стандарт конкретизується у програмах, призначених для різних типів шкіл, у яких рівень мінімальних вимог до загальної мовної підготовки учнів має бути однаковим, стабільним, а максимальний рівень базового змісту освіти залежить від бажань, освітньої мети, типу школи і можливостей учнів.

Мова є складовою культури українського народу, її вивчення нерозривно пов'язане з етнокультурознавчими знаннями. Ці фактори і визначають основні змістові лінії Державного стандарту з української мови, а саме:

• формування умінь спілкуватися українською мовою (комунікативна компетенція);

• формування системи елементарних знань з мови (мовна компетенція);

• формування сукупності знань про побут, звичаї, традиції українського народу (етнокультурознавча компетенція).

Кожна з цих ліній має свій обсяг знань, умінь і навичок.

Комунікативна компетенція складатиметься з умінь і навичок різних видів мовленнєвої діяльності (слухання, розуміння, говоріння, читання і письмо) та умінь і навичок спілкування у типових ситуаціях. Комунікативна лінія є основною, їй підпорядковують­ся знання з мови, які є базовими для розвитку й удоско­налення вмінь спілкуватися в усній і писемній формах.

Усна форма спілкування передбачає формування умінь слухати-розуміти співбесідника, засвоєння української етикетної лексики, форм звертання до однолітків та дорос­лих, умінь ввічливо триматися із співбесідником у процесі діалогу, ввічливо запитати й відповісти, попросити, висло­вити згоду чи незгоду з повідомлюваним. Писемна форма спілкування у початкових класах пе­редбачає формування умінь написати записку комусь, привітання, оголошення, а також оволодіння культурою оформлення цих видів робіт на письмі.

Мовну компетенцію становлять відомості з мови та частково-мовленнєві уміння і навички, сформовані на базі цих знань (орфоепічні, лексичні, граматичні), та уміння і навички з мови і орфографії. Мовна лінія змісту навчання спрямована на ово­лодіння учнями елементарними знаннями з української мови та правопису, усвідомлення спільного в обох мовах та відмінностей. Знання з мови підпорядковуються фор­муванню й удосконаленню частково-мовленнєвих умінь: орфоепічних, лексичних, граматичних, а також орфо­графічних умінь і навичок, які лежать в основі правиль­ного усного і писемного мовлення.

Етнокультурознавча компетенція передбачає знання реалій матеріальної і духовної культури українського народу. Етнокультурознавча лінія змісту навчання полягає в ознайомленні учнів з національною культурою ук­раїнського народу, засвоєнні лексики на позначення національного"одягу, посуду, 'їжі, оберегів, сталих народ­них висловів, прислів'їв і приказок та умінь їх доречно вживати, ознайомлення з українськими дитячими іграми, піснями, казками, видатними письменниками. Іншими представниками культури, історичними діячами тощо.

Кожен з перелічених видів знань, умінь і навичок формується у нерозривній єдності. При цьому основою є мовні знання, а результатом - уміння і навички спілкування, розвиток інтелектуальних здібностей, емоційних відчуттів.

Навчання української мови тісно пов'язане з розвитком розумової діяльності дітей - порівнянням, аналізом, узагальненням, з емоційною сферою - почуттям задоволення від досягнутого, краси поетичного слова, здивуванням новим, невідомим тощо.

Державна мова - обов'язковий навчальний предмет, який є складовою базового змісту освіти.

У 1 класі учні оволодівають усним українським мовленням. У них формуютьсяі орфоепічні і граматичні уміння у межах вимог програми, формується певний словниковий запас і, звичайно, свого розвитку потребують аудіативні уміння.

У 2 класі паралельно із завданням розвитку й удосконалення усного мовлення ставиться ще одне – сформувати початкові уміння писемного, тобто навчити дітей правильно (не перекручуючи слів, дотримуючись норм вимови і наголошування) і свідомо читати та писати, вживаючи букви і, и, е, є, ї, які дають найбільше помилок в учнівських роботах. У 2 класі уроки матимуть інтегрований характер. На кожному з них стоятимуть завдання розвитку усного і писемного мовлення.

У 3 – 4 класах учні одержують елементарні знання з мови й орфографії. Свідомість цих знань забезпечується зіставленням з російською чи іншою мовою, що дає можливість учню зробити правильні висновки щодо особливостей української мови. Слід зазначити, що одержані знання – не самоціль. Вони підпорядковані удосконаленню умінь комунікативного мовлення у двох його формах – усній і писемній. У 3 і 4 класах уроки української мови й читання про­водяться окремо.

Програма – важливий засіб навчання, що спрямовує й організовує працю вчителя та його учнів. Вона показує, яким повинен бути науково-теоретичний рівень викладання, які риси світогляду необхідно сформувати в учнів, тобто це номенклатура питань, що їх треба висвітлити в процесі викладання (Шаповаленко С.Г. Учебник в системе средств обучения// проблемы школьного ученика.- М.: Просвещение, 1976.- Вып.4.- С.37-50, С. 44)

Програмою (автор Ольга Хорошковська, доктор 11м.11. Наук, 11м.. науковий співробітник Інституту педагогіки АПН України) визначаються навчальні, розвивальні та пізнавальні й виховні цілі викладання української мови.

Навчальні цілі: формувати й розвивати в учнів уміння, що стосуються усіх видів мовленнєвої діяльності: уміння слухати й розуміти українську мову, спілкуватися нею з однолітками й дорослими в межах тем, визначених про­грамою, читати й писати українською мовою, а також за­своїти елементарну систему знань з української мови та правопису, оволодіти відповідними уміннями.

Розвивальні цілі полягають у розвитку розумових здібностей учнів, умінь порівнювати факти російської й української мов, аналізувати їх, робити висновки тощо.

Пізнавальні цілі передбачають розвиток і розширення лінгвістичного кругозору учнів, їхніх уявлень про українську мову як мову, споріднену з російською, оз­найомлення з українською національною культурою, зви­чаями, традиціями, обрядами, фольклором, визначними письменниками, історичними й культурними діячами.

Виховні цілі полягають у вихованні почуття толерант­ності до різних народів, різних культур, цікавості й пова­ги до українського народу, його мови, літератури, культу­ри, історії, а також формування морально-етичних навичок, мовленнєвої культури тощо.

У початкових класах навчання української мови здійснюється за такими напрямками: «Мовленнєва діяльність», «Знання з мови, мовні уміння», «Правопис, правописні уміння і навички».

Критерії відбору навчального матеріалу з української мови:

• порівняльного аналізу двох мовних систем – рідної та другої;

• навчально-методична доцільність;

• комунікативна необхідність;

• частотність;

• відносна замкнутість (системний підхід).