- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології та суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •Тема 8. Кримінально-правова статистика та її застосування в практичній діяльності органів внутрішніх справ
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •I бігання злочинам, пов'язаним із незаконним обігом
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти негативних соціаль- 1 них явищ
- •Тема 1. Поняття, предмет, методи та система кримінології
- •1.1. Поняття кримінології як науки
- •1.2. Кримінологія як соціолого-правова наука
- •1.3. Предмет кримінологічної науки
- •1.5. Завдання кримінології
- •1.6. Функції кримінології
- •1.9. Спеціальні методи кримінологічних досліджень
- •1.10. Зв'язок кримінології з юридичними науками
- •1.11. Зв'язок кримінології з неюридичними науками
- •1.12. Система науки кримінології
- •1.13. Значення кримінології як науки
- •Тема 2. Історія становлення кримінології та її сучасний стан в Україні
- •2.1. Основні періоди розвитку кримінології
- •2.2. Кримінологічні погляди Платона
- •2.3. Криміналістичний аспект поглядів Аристотеля
- •2.6. Кримінологічні погляди в епоху Відродження
- •2.7. Кримінологічні ідеї XVIII ст.
- •2.8. Виникнення кримінологічних ідей класичної школи кримінального права
- •2.9. Основні кримінологічні принципи ч. Беккаріа
- •2.11. Теорія покарання Бентама
- •2.12. Кримінологічні ідеї п. Фейєрбаха
- •2.13. Кримінологічні ідеї г. Гегеля
- •2.19. Теорія соціальної дезорганізації
- •2.20. Теорія диференціального зв'язку
- •2.21. Психологічні підходи до причин злочинності
- •2.22. Сучасні кримінологічні теорії
- •2.25. Відродження кримінології в Україні
- •2.26. Розвиток кримінології в незалежній Україні
- •Тема 3. Злочинність та її основні характеристики
- •3.2. Ознаки злочинності
- •3.3. Взаємозв'язок понять "злочинність" та "злочин"
- •3.4. Види злочинності
- •3.5. Основні показники злочинності
- •3.7. Динаміка злочинності
- •3.8. Структура та характер злочинності
- •3.9. "Ціна" злочинності
- •3.10. Географія злочинності
- •3.11. Поняття латентної злочинності
- •3.12. Види та рівні латентної злочинності
- •3.13. Причини існування латентної злочинності
- •3.15. Основні риси злочинності в Україні
- •Тема 4. Причини й умови злочинності
- •4.1. Поняття причин і умов злочинності в кримінології
- •4.2. Поняття детермінації
- •4.3. Значення вивчення причиновості
- •Тема5. Кримінологічне вчення про особу злочинця
- •5.1. Поняття особи злочинця
- •5.3. Основні кримінологічні ознаки особи злочинця
- •5.4. Соціально-демографічні ознаки особи злочинця
- •5.5. Кримінально-правова характеристика особи злочинця
- •5.6. Соціально-рольові характеристики особи злочинця
- •5.7. Риси правової та моральної свідомості особи злочинця
- •5.8. Соціально-психологічна характеристика особи злочинця
- •5.9. Класифікація злочинців
- •5.10. Типологія злочинців
- •5.11. Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця
- •Тема 6. Проблеми віктимології
- •6.1. Поняття віктимології
- •6.3. Поняття жертви злочину
- •6.5. Віктимність та віктимізація
- •6.6. Класифікація жертв злочинів
- •6.7. Віктимна поведінка жертви злочину
- •6.9. Комплексний підхід до класифікації жертв злочину
- •6.10. Значення класифікації та типології жертв
- •6.11. Поняття віктимологічної профілактики
- •6.12. Поняття суїцидальної поведінки
- •6.13. Механізм суїцидальної поведінки
- •Тема 7. Організація та методика кримінологічних досліджень
- •7.1. Поняття кримінологічного дослідження
- •7.2. Мета й завдання кримінологічного дослідження
- •7.4. Види кримінологічних досліджень
- •7.5. Поняття кримінологічної інформації
- •7.6. Види кримінологічної інформації
- •7.8. Програма кримінологічного дослідження
- •7.10. Метод анкетування
- •7.11. Метод інтерв'ювання
- •7.12. Метод спостереження
- •7.13. Метод експертних оцінок
- •7.14. Документальний метод
- •7.15. Соціальний експеримент
- •Тема 8. Кримінально-правова
- •8.1. Статистика як наука
- •8.2. Поняття правової статистики
- •8.5. Етапи статистичного дослідження
- •8.6. Поняття про статистичне спостереження
- •8.8. Види статистичних спостережень
- •8.9. Форми статистичного спостереження
- •8.11. Поняття про статистичне зведення
- •8.12. Поняття про статистичне групування
- •8.15. Ряди динаміки у правовій статистиці
- •8.16. Поняття статистичного аналізу та його основні завдання
- •Тема 9. Загальні проблеми запобігання злочинності
- •Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
- •Тема 11. Організаційні основи діяльності органів внутрішніх справ із запобігання злочинності
- •Тема 12. Кримінологічна характеристика та запобігання злочинності неповнолітніх
- •Тема 13. Кримінологічна характеристика та запобігання рецидивній злочинності
- •Тема 14. Кримінологічна характеристика та запобігання економічній злочинності
- •Тема 15. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницьким злочинам
- •Тема 16. Кримінологічна характеристика та запобігання загальнокримі-нальній корисливій злочинності
- •Тема 17. Кримінологічна характеристика та запобігання організованій злочинності
- •Тема 18. Кримінологічна
- •Тема 19. Кримінологічна характеристика та запобігання необережній злочинності
- •Тема 20. Кримінологічні аспекти
Тема 10. Кримінологічне прогнозування та планування боротьби зі злочинністю
10.1. Поняття кримінологічного прогнозування
Кримінологічне прогнозування - це процес отримання, обробки й аналізу інформації з метою визначення майбутнього стану злочинності чи ймовірності вчинення конкретного злочину93.
Кримінологічний прогноз - це висновок (імовірне судження), що отримують у результаті прогнозування, тобто судження про майбутній рівень, структуру та динаміку злочинності, про небезпеку вчинення злочину конкретною особою, а також про детермінанти злочинності й засоби впливу на неї.
Варто звернути увагу на співвідношення понять гіпотези та прогнозу. Гіпотеза - це теж імовірне судження, засноване на науково пізнаних закономірностях розвитку визначеної системи. Та, на відміну від прогнозу, це завжди судження про події минулого чи сьогодення. Прогноз спирається на достовірні факти й на гіпотези. Гіпотези виникають іноді як результат інтуїції. Однак у підставі такої інтуїції закладені знання та досвід.
Важливою проблемою методології прогнозування є виявлення чинників, які детермінують майбутнє. Майбутнє -такий стан явищ, процесів, який випливає з сучасного та має корені в минулому. Об'єктивні умови містять зародки майбутнього у формі нових елементів. Однак визначити їхнє майбутнє можна тільки на підставі законів розвитку певних об'єктів. Закони постають як зв'язки між явищами, що за певних умов діють незмінно, постійно та відповідним чином. Отже, соціальні факти й процеси, особливо нові, а також закони їхнього розвитку є носіями інформації про майбутнє.
Основою прогнозування майбутнього, випереджального відображення є досвід минулого. Його накопичує нервова
93 Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. 118.
система завдяки властивості нервової тканини "записувати" минулі події. Повторюваність же, циклічність подій створюють об'єктивні передумови для передбачення майбутнього. Оцінка людьми перспектив розвитку явищ, процесів на основі попереднього досвіду за аналогією з уже відомими подібними явищами та процесами є одним з основних джерел інформації про майбутнє.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування - одне з першочергових завдань сучасної науки. Без прогнозу неможливе планування боротьби зі злочинністю, її запобігання. Кожний законодавчий акт, кожна урядова постанова та інші державні рішення повинні піддаватися попередній кримінологічній експертизі, складовою частиною якої є науково обґрунтоване судження про те, який уплив справить реалізація проекту на стан злочинності. Кримінологічну експертизу повинні проходити й проекти кримінальних законів. Річ у тім, що, як це не парадоксально, на перший погляд, деякі йримінально-правові заборони та розпорядження не стільки протидіють злочинності, скільки породжують її.
10.2. Вимоги до джерел прогнозування
Кримінологічний прогноз є різновидом соціального передбачення, методологічні основи якого розроблено соціологією та політологією. Кримінологічне прогнозування вказує на умови, що максимально стимулювали б сприятливі для суспільства тенденції злочинності (зниження темпів приросту, стабілізація, зниження рівня тощо). Отож кримінологічний прогноз багатоваріантний, тобто викладається за схемою "якщо буде зроблене те-то, настають такі-то результати". Деякі варіанти можуть бути навіть "саморуйнівними", тобто виходити з того, що визначений обсяг та інтенсивність запропонованих заходів і їхнього ресурсного забезпечення припинять розвиток прогнозованих тенденцій злочинності.
У кримінологічному прогнозуванні необхідне використання:
1) статистичних даних і результатів вибіркових досліджень не менш, а ніж за п'ять попередніх років, які характеризують стан і тенденції соціальних процесів, що стали інтенсивно впливати на злочинність;
184
185
даних про прогнозовані зміни стану та тенденцій цих процесів на період прогнозу;
статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують рівень, структуру та динаміку злочинності не менш, а ніж за п'ять попередніх років загалом, а також за видами, за контингентами злочинців, за територіальним розподілом, за об'єктом посягання, за мотивацією і способами та ін.;
статистичних даних і результатів вибіркових досліджень, які характеризують обсяг, структуру, тенденції практики застосування заходів профілактики та кримінально-правових заходів за той же період;
даних про передбачувані на прогнозований період зміни, що відбулися за 10 попередніх років у правовому регулюванні, організації та ресурсному забезпеченні боротьби зі злочинністю та їхній уплив на стан злочинності;
даних про стан і тенденції громадської думки на момент підготовки прогнозу в зіставленні з даними за один-три попередніх роки;
даних про нові види злочинів, нові форми та способи злочинних дій;
даних про злочини, що мають міжрегіональний і міждержавний характер;
інформації про стан і прогнози злочинності та боротьби з нею в регіонах і за рубежем94.
Максимальне підвищення надійності кримінологічного прогнозування є одним з найосновніших завдань сучасної науки. Ступінь імовірності кримінологічного прогнозу залежить від взяття до уваги комплексу факторів, які використовують у прогнозуванні. Під час прогнозування необхідно зважати не тільки на статистичні дані про злочинність і осіб, які вчинили злочини, а й на ті дані, що характеризують розвиток (зміну) інших соціальних процесів, які в будь-який спосіб упливають на злочинність. Факторів, що безпосередньо й опосередковано впливають на злочинність, надзвичайно багато. Прогнозуючи, зокрема, злочинність слід брати до уваги такі фактори, як поява
94 Криминология: Учебник / Под ред. проф. Н. Ф. Кузнецовой, проф. Г. М. Миньковского. - М.: БЕК, 1998. - С. 216-218.
186
нових форм власності, підвищення чи зниження рівня добробуту населення, розшарування населення на багатих і бідних, безробіття, міграцію, стан моралі, ставлення населення до норм права, діяльності правоохоронних органів тощо.
10.3. Завдання кримінологічного прогнозу вання
У процесі кримінологічного прогнозування виконуються такі завдання:
з'ясування показників, які характеризують розвиток або зміну злочинності в ретроспективі, виявлення на основі цього небажаних тенденцій і закономірностей, встановлення способів їх зміни в необхідному напрямку;
з'ясування всіх обставин, що мають істотне значення для розробки перспективних планів;
розроблення загальної концепції боротьби зі злочинністю, складовою частиною якої є вибір оптимального розвитку правоохоронних органів;
встановлення можливих змін у рівні, структурі та динаміці злочинності в майбутньому та виявлення обставин, які сприяють таким змінам.
До кримінологічного прогнозування висуваються певні вимоги:
• неупередженості прогнозування - полягає в тому, що прогноз злочинності не повинен залежати від особистих або групових інтересів і видавати бажане за істину;
• обгрунтованості прогнозування - полягає в тому, що останнє повинно ґрунтуватися на аналізі криміногенних факторів у їхній динаміці;
• надійності -полягає в тому, що високий ступінь прогнозу має здійснюватися з високим ступенем достовірності.
Надійність як результат неупередженості й обґрунтованості проявляється у високому ступені його достовірності. Від достовірності (надійності) прогнозу залежить його практична цінність.
10.4. Види кримінологічного прогнозування
Існують три основних види кримінологічного прогнозування:
- прогнозування розвитку науки кримінології;
187
прогнозування злочинності;
індивідуальний прогноз.
Прогнозування розвитку науки кримінології передбачає прогнозування кримінологічних досліджень і визначення перспективи розвитку конкретних напрямків науки кримінології.
Прогнозування злочинності передбачає відповіді на запитання:
якими із заданою ймовірністю на відповідний термін будуть основні показники злочинності (рівень, структура, характер, динаміка);
яка ймовірність змін у злочинності загалом та її певних категорій;
які чинники та з якою інтенсивністю впливатимуть на злочинність;
які категорії осіб можуть поповнити коло злочинців;
які засоби найбільш придатні для боротьби зі злочинністю?
Самостійним видом прогнозу є прогнозування індивідуальної злочинної поведінки, під яким розуміють визначення ймовірності вчинення злочину в майбутньому конкретною особою. Індивідуальне прогнозування виходить із психології особи та її попередньої діяльності. Крім того, на індивіда як члена визначеної групи поширюються певною мірою і статистичні закономірності цієї групи.
Прогнозування злочинності ґрунтується на статистичних закономірностях масового соціального явища та може здійснюватися на кількох рівнях:
злочинності загалом;
певної категорії злочинності (рецидивної, насильницької, неповнолітніх та ін.);
конкретних видів злочинів (убивство, вимагання, бандитизм тощо).
у межах різних соціальних груп (що сформовані за певними ознаками, такими як: сімейний стан, вік, професія, освіта).
10.5. Види прогнозування злочинності
Існують різні види прогнозів, їх типологія може бути побудована за різноманітними критеріями.
За територіальною ознакою розрізняють прогнозування:
загальнодержавне;
регіональне;
місцеве;
у відповідній галузі народного господарства;
на конкретному підприємстві.
Залежно від часу, на який розраховане прогнозування, розрізняють:
поточні (оперативні);
короткострокові (один-два роки);
середньострокові (три-п'ять років);
довгострокові(понад п'ять років).
У практичній діяльності застосовують надкороткострокові прогнози, що охоплюють досить незначні часові проміжки (доба, тиждень, місяць або квартал). Вони одержали назву оперативних прогнозів. Такий прогноз зручний у роботі міських і районних органів внутрішніх справ, особливо у зв'язку з проведенням масових заходів (наприклад, мітинги, свята, спортивні заходи тощо).
Мета короткострокового прогнозування полягає в науковому передбаченні тенденцій, закономірностей і конкретних варіантів змін злочинності в найближчому майбутньому за основними показниками. На цій основі розробляються короткострокові прогнози, що визначають спрямованість запобігання злочинності.
Середньострокове прогнозування передбачає період від двох до п'ти років. На відміну від короткострокових прогнозів, воно спрямоване на більш віддалену перспективу та визначає стратегію боротьби зі злочинністю.
Середньострокові прогнози дають змогу:
інформувати суб'єктів боротьби зі злочинністю про можливий уплив програмних великомасштабних економічних і соціальних заходів на злочинність;
максимально використовувати профілактичний потенціал таких заходів і водночас обмежити небажаний з кримінологічного погляду можливий уплив негативних процесів;
• визначити, зважаючи на розвиток соціальних процесів, мету та завдання профілактики, її пріоритетні напрямки,
188
189
оцінити в комплексі її можливості й резерви на прогнозований період;
• завчасно підготувати достатнє ресурсне забезпечення профілактики та інших напрямків боротьби зі злочинністю.
Довгострокове прогнозування зорієнтоване на термін понад п'ять років і базується на аналізі загальних закономірностей розвитку суспільства загалом, зв'язку рівня та структури злочинності з рівнем соціально-економічного й культурного розвитку суспільства. Перспективні кримінологічні прогнози сьогодні можуть давати оцінки лише загалом деяких основних тенденцій у розвитку злочинності, її причин й умов залежно від змін у суспільстві. Такі прогнози переважно залежать від ступеня точності відображення в загальних соціальних прогнозах тенденцій тих процесів і явищ, які найбільш інтенсивно впливають на злочинність.
10.6. Індивідуальне прогнозування
Індивідуальне прогнозування повинне виходити з психології особи та її попередньої діяльності. Здійснювати індивідуальне прогнозування злочинної поведінки можна лише щодо осіб, які в минулому вже вчинили злочини чи припускалися антигромадської поведінки. Роль індивідуального прогнозування полягає саме в тому, щоб із зазначеного контингенту осіб визначити тих, до яких необхідно вживати індивідуальних запобіжних заходів із метою недопущення вчинення ними злочинів у майбутньому.
Що стосується кримінологічного прогнозування, то, природно, суспільство не зацікавлене в реалізації негативних прогнозів і вживає запобіжних заходів. І якщо в їх результаті рівень злочинності виявиться нижчим від очікуваного, то така "помилка" не суперечить прогнозові, не знижує його надійності.
Прогнозування індивідуальної поведінки полягає у визначенні ймовірності вчинення конкретною особою злочину чи, навпаки, її виправлення та відмови від злочинної діяльності. Людські стосунки завжди засновуються на передбаченні вчинків, а характеристика особи кінець-кінцем полягає в судженні про ймовірну поведінку за певних умов.
Безперечно, кожна людина унікальна як особа, проте всі люди мають багато спільного. Імпульсивний, спонтанний характер
людських вчинків не перекреслює стандартності поведінки в багатьох випадках, а типовим є те, що часто повторюється. Групові статистичні закономірності та отримані на їх основі прогнози поширюються й на конкретних осіб, але достовірність прогнозу знижується внаслідок індивідуальних відмінностей. В однорідних групах прогноз індивідуальної злочинної поведінки особи буде достовірнішим. Менша надійність прогнозування індивідуальної поведінки (порівняно з прогнозами масових явищ) не перекреслює його пізнавального та практичного значення. Таке прогнозування дає змогу своєчасно зупинити особу на шляху до злочину й запобігти злочину.
Імовірні судження про майбутню поведінку підсудного є підставою для прийняття судових рішень при розгляді кримінальних справ, визначають необхідність застосування певних запобіжних заходів щодо обвинуваченого та підсудного при здійсненні досудового слідства.
Побудова прогностичної моделі передбачає два підходи:
прогнозування на основі узагальнення біографії індивіда;
прогнозування на основі аналізу внутрішнього духовного життя індивіда, його установок і мотивів (індивідуальний підхід).
Відомості про дії осіб, які раніше вчиняли злочини та були засуджені, можна отримати з офіційних документів (зокрема, вироків і довідок). Ці відомості створюють можливість для прогнозування рецидиву злочинів. Для вирішення такого завдання метод екстраполяції малопродуктивний, ефективніше застосовувати метод моделювання, чи кібернетичний метод розпізнавання образу95.
Отже, прогноз індивідуальної поведінки має важливе значення для програмування профілактичної роботи, впливу на засуджених і способів їхньої реадаптації після відбування покарання. Важливий він і для індивідуалізації міри покарання, рішення питань дострокового звільнення, помилування тощо. Одночасно сучасні методики ще недостатньо розроблені
95 Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. 120-122.
190
191
(надійність прогнозу не більш за 65-75 %) і можуть поки розглядатися лише як експериментальні.
Становить інтерес розроблена А. Закалюком методика індивідуального прогнозування, що бере до уваги не тільки криміногенні фактори, а також ефективність індивідуальної профілактики96.
10.7. Значення кримінологічного прогнозу вання
Прогноз злочинності є основою для організації боротьби зі злочинністю взагалі, що здійснюється не тільки державними органами, а й громадськими організаціями.
Прогноз є важливим етапом планомірної боротьби зі злочинністю. Тільки на основі прогнозу можна вирішити питання прийняття своєчасних рішень про вплив на злочинність, її види, причини, що її породжують, й умови, які їй сприяють.
Прогноз сприяє зміцненню та розвиткові системи органів, які реалізують запобіжні заходи боротьби зі злочинністю.
У законодавчому порядку прогнозування дає змогу вирішувати питання про внесення змін і доповнень до чинного кримінального, кримінально-процесуального та кримінально-виконавчого законодавства.
Прогнозування є науковою основою для складання планів боротьби зі злочинністю та запобігання їй97.
10.8. Методи кримінологічного прогнозування
При прогнозуванні застосовуються три основних методи: екстраполювання (екстраполяція), експертна оцінка, моделювання.
Екстраполювання - це проекція на майбутнє змін злочинності в минулому та сьогоденні. Цей метод призначений для пошуку показників майбутнього, виходячи з того, що тенденції минулого й теперішнього діятимуть і надалі. Аналіз показни-
96 Закалюк А. П. Прогнозирование и предупреждение инди- видуального преступного поведения. - М., 1986. - С. 85-136.
97 Александров Ю. В., Гель А. П., Семаков Г. С. Кримінологія: Курс лекцій. - К.: МАУП, 2002. - С. 124.
ків динаміки злочинності та її певних видів за кілька попередніх років дає змогу виявити тенденцію до зміни цих показників (зменшення чи збільшення коефіцієнта злочинності).
Для цього формуються динамічні ряди по роках за визначений (достатній) період, який безпосередньо передує прогнозованому, котрі відображають спрямованість, характер і темп цих змін. На підставі цього за допомогою спеціальних математичних розрахунків можна визначити, як коефіцієнти змінюватимуться в майбутньому. Метод екстраполяції дає точні результати за умови порівняно стабільних криміногенних факторів, і тому його застосовують тільки для короткострокового прогнозування. Основний недолік цього методу полягає в ігноруванні криміногенних факторів та їх зміни в прогнозованому майбутньому. Тож прогнози злочинності, що базуються лише на лінійній екстраполяції, мають обмежене практичне значення.
Експертна оцінка здійснюється з'ясуванням думки наукових і практичних працівників, спеціально відібраних за ознаками стажу, кваліфікації, кола інтересів і знань тощо, про майбутній стан злочинності, а також про процеси та явища, котрі інтенсивно впливають на її тенденції.
Експертна оцінка може бути формалізована через розробку для її учасників матриць, які вимагають кількісної інтерпретації їхньої думки про можливі зміни та ранг ("вагу") впливових факторів, перелік яких дається за наявною шкалою.
За допомогою методу експертних оцінок здійснюють, здебільшого, перспективне (довгострокове) прогнозування, що полягає в отриманні думок спеціалістів щодо можливих змін тенденцій і закономірностей злочинності на запланований період. Існують чітко визначені процедури збирання думок експертів, їх аналізу та розрахунку експертних оцінок.
Найпопулярнішим є, так званий, дельфійський метод (метод Дельфі), розроблений у США. Згідно з цим методом, опитування експертів здійснюють у такий спосіб: запитання експертам ставлять так, щоб вони мали будь-яку кількісну характеристику; опитування здійснюється в кілька турів, під час яких питання та відповіді уточнюються; в разі відхилення прогнозів від думки більшості, експерти обґрунтовують
192
193
свою думку. До експертизи можуть залучати додаткових експертів. Так формується мережа експертів, яких можна використати для повторної експертизи98.
Моделювання - це розробка системи математичних формул, які описують динаміку злочинності, беручи до уваги взаємодію комплексу факторів, які істотно впливають на неї. Моделювання як метод прогнозування злочинності передбачає модельно-кібернетичний експеримент, котрий полягає в перебуванні закономірностей функціонування об'єкта, що прослід-ковуються у визначених умовах за певний час.
Позитивним аспектом цього методу є те, що він дає змогу абстрагуватися від дрібних і несуттєвих властивостей прогнозованого явища та зосередити увагу на найважливіших боках досліджуваного об'єкта.
У дослідженнях соціальних процесів модель відображається часто в логічній або знаковій формі. Найбільш поширені математичні моделі.
У кримінологічному прогнозуванні застосування математичних методів, зокрема й методів моделювання, обмежене. Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для побудови моделей достовірної інформації про розвиток соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть.
Модель у соціальному прогнозуванні - це спрощене математичне уявлення про певний суспільний процес.
Вона може мати форму рівняння, таблиці, кривої, набору правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстраполяційні), рідше - факторні (аналітичні) моделі.
Трендові моделі створюють для встановлення конкретного процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполювати в майбутнє за математичною формулою, тобто вирахувати кількісний вираз необхідного показника на дату прогнозування. Хоча для прогнозування придатними є багато математичних формул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу лише з декількома типами змін, для кожної з яких дібрана відповідна функція.
98 Соціологія: Підручник / За ред. проф. В. Г. Городяненка. - К.: Академія, 2002. - С. 537.
В основі побудови факторних моделей лежить виявлення механізму взаємодії різних чинників, залежності вихідних даних від групи початкових. При цьому використовують методи статистики, кібернетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид моделей поки що рідко використовують у вітчизняній соціології.
10.9. Кримінологічне планування
Кримінологічне планування (програмування) - це цілеспрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, методичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.
У широкому значенні слова терміни "планування" та "програмування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримінологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.
Програми розробляються на стратегічному рівні управління боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспільство, та ін.
Плани деталізують програми за завданнями, напрямками, функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організацією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок, послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.
Планування є однією з форм координації запобіжної діяльності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.
Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про злочинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні можливості впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності й закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні для суспільства тенденції.
До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі основні вимоги:
планування має бути колективним як за колом учасників складання плану, так і за колом його виконавців;
виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;
194
195
• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись і не суперечити один одному;
• заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію в регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін.
10.10. Принципи, що висуваються до криміно логічного планування
Кримінологічне планування ґрунтується на низці принципів.
Наукової обґрунтованості - полягає в тому, що планування повинне здійснюватися на основі наукового аналізу об'єктивної дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому мають бути науково обґрунтовані: завдання органу, що реалізує план; його ресурсне забезпечення; передбачення майбутньої ситуації, в якій йому доведеться діяти.
Законності - передбачає розробку планів згідно з чинним законодавством.
Актуальності - означає необхідність у процесі планування визначити пріоритетні напрямки профілактичної діяльності.
Реальності - вимагає взяття до уваги об'єктивних можливостей суб'єктів профілактики.
Конкретності - передбачає однозначність змісту запланованих заходів, термінів їх виконання, суб'єктів реалізації та контролю.
Несуперечливості - означає узгодження в межах плану всіх його складових частин, аби вони не суперечили одна одній.
Субординації - полягає в підпорядкуванні заходів короткострокових планів довгостроковим, нижчих ланок суб'єктів профілактики вищим.
Принцип інформативності розглядається у двох аспектах. Згідно з першим, цей принцип означає складання плану на підставі повної та достовірної інформації. Відповідно до другого аспекту, план повинен розроблятися таким чином, щоб при якомога меншому обсязі знакового масиву містити якнайбільше необхідної інформації.
10.11. Етапи кримінологічного планування
Процес планування складається з п'яти основних етапів: 1) організаційно-підготовчого;
196
інформаційно-аналітичного;
безпосередньої розробки плану;
організації виконання плану;
оцінювання запобіжної діяльності й висновків.
На організаційно-підготовчому етапі відповідний орган виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела необхідної інформації, розподіляє
обов'язки.
На другому, інформаційно-аналітичному, етапі комісія вивчає та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження, витребовує відомості кримінологічного характеру з правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про територіальну, економічну, демографічну характеристики регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення, соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну інфраструктуру, міграцію населення тощо.
Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики злочинів передбачає:
а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації, її оцінку та формулювання висновків;
б) кримінологічне прогнозування на певний строк;
в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням строків виконання та конкретних виконавців;
г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану, його коригування та доопрацювання;
ґ) затвердження плану.
Організація виконання комплексного кримінологічного плану полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з виконавцями.
Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за станом правопорядку в регіоні.
197
10.12. Основні розділи плану боротьби зі злочинністю
Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширенішою є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків виконання, відповідальних за виконання. Можуть використовуватися й інші форми плану.
Комплексні районні та міські плани, що складаються, зазвичай, на два роки, залежно від ситуації містять:
організаційні заходи;
моральне виховання та правову пропаганду;
профілактику пияцтва й наркоманії;
припинення та профілактику організованої злочинності;
профілактику хуліганства й інших правопорушень у сфері побуту;
профілактичну роботу в трудових колективах;
профілактичну роботу в житлових масивах;
профілактику бездоглядності та правопорушень неповнолітніх, а також молоді;
запобігання рецидивній злочинності;
запобігання розкраданню їх з використанням посадового становища та місця роботи, а також запобігання іншим посадовим злочинам;
припинення незаконного обігу й інших злочинних промислів;
профілактику правопорушень проти особистої власності громадян;
профілактику дорожньо-транспортних пригод;
зміцнення матеріальної бази соціальної профілактики правопорушень".
10.13. Види кримінологічного планування
Кримінологічне планування реалізується у формі управлінських документів-планів (програм) і поділяється на такі види:
• за рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному об'єкті;
за органом влади, що затверджує план (програму): загальнодержавне та місцеве;
за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, міжвідомче, відомче;
за спрямованістю: територіальне та галузеве;
за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів;
за термінами: довгострокове, середньострокове, короткострокове.
Комплексне та міжвідомче кримінологічне планування охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній сфері соціального життя чи галузі народного господарства100.
Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі злочинністю.
Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є Комплексна програма профілактики злочинів на 2001-2005 рр., затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р.
Відомче планування передбачає розробку завдань і засобів участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації, відповідно до його функціональної характеристики. Відомче кримінологічне планування здійснюють у межах своїх завдань і компетенції органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки, інші органи, що виконують спеціалізовані функції по боротьбі зі злочинністю.
99 Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.: Рубікон, 2000. - С. 124-125.
100 Комплексное планирование профилактики правонарушений. -М., 1979.-С. 17.
198
199