5.9.5. Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права

Основними законодавчо-нормативними актами, що регулюють оціночну діяльність стосовно об'єктів авторського права та суміж­них прав, є:

• Книга четверта Цивільного кодексу України [15];

• Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професій­ну оціночну діяльність в Україні* [37];

• Закон України «Про авторське право і суміжні права» [23];

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження розмі­ру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комер­ційною метою фонограм і відеограм і порядок її виплати» [97];

• Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження мі­німальних ставок винагороди (роялті) за використання об'єктів авторського права і суміжних прав» [98].

Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, передбачає (ст. 448, ч. 1), що «автор має невідчужуване право на одержання грошової суми в розмірі п'яти відсотків від суми ко­жного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійс­неним автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору» [15].

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав і професій­ну оціночну діяльність в Україні» визначає, що об'єктами оцінки є «...нематеріальні активи, у тому числі об'єкти права інтелектуальної власності ...» [37, ст. 8].

Законом України «Про авторське право і суміжні права» ви­значено, що виплата авторської винагороди може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу або відрахувань за ко­жен проданий примірник твору (роялті), або комбінованих плате­жів (ст. 15, ч. 5) [23]. А в ст. 33, ч. 2 Закону сказано, що авторська винагорода визначається в договорі про передачу прав у вигляді відсотка від доходу, отриманого від використання добутку, або у вигляді фіксованої суми, або в інший спосіб. При цьому ставки ви­нагороди не можуть бути нижчими за мінімальні, встановлені Кабі­нетом Міністрів України [97].

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №71 затверджено розміри винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм.

Мінімальні ставки винагороди (роялті) за використання об'єк­тів авторського права та суміжних прав установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №72 [97].

У більшості випадків стосовно об'єктів авторського права оцін­ка вартості прав зводиться до визначення розміру винагороди авто­рові за використання цих об'єктів. Стосовно об'єктів суміжних прав визначається розмір винагороди виконавцям, виробникам фоно­грам, відеограм або організаціям мовлення.

У загальному випадку до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав можна застосувати підходи й методи, що були розглянуті раніше з урахуванням низки особливостей. Мабуть, основним підходом до оцінки прав на об'єкти авторського права та суміжних прав наразі в Україні є дохідний підхід, а в його рам­ках — метод роялті.

Відповідно до методу роялті вартість прав на об'єкт авторського права та суміжних прав, за умови, що винагорода за використання прав виплачуватиметься у вигляді платежів роялті, тобто рівними частками наприкінці кожного періоду, може бути визначена за фо­рмулою:

п п

tt loo

де: t — періоди (роки), протягом яких передбачається одержува­ти дохід від використання прав на ці об'єкти, t=l, 2, 3 ... п; С, - база роялті в періоді і, гри.; R_t - ставка роялті в періоді t, %.

Якщо передбачається виплата винагороди у вигляді паушаль-ного (разового) платежу, то для розрахунку можна використовува­ти формулу:

pv = £c,

t=\

R_t _ 1

100

v 100/

Де: і — ставка дисконту, %.

Зіставивши цю формулу з попередньою, випливає, що розмір Пауіиального платежу буде меншим, ніж платежу роялті, оскільки

до останньої формули вводиться множник — коефіцієнт дисконту­вання, величина якого менша за одиницю.

У разі комбінованого платежу величина винагороди матиме проміжне значення, оскільки частина суми буде виплачена відразу у вигляді паушального платежу, а інша частина — у вигляді плате­жів роялті.

Кількість періодів (t) встановлюється авторським, ліцензійним або іншим договорами на передачу прав користування добутком. Тут під використанням твору варто розуміти:

• опублікування (випускусвіт);

• відтворення яким-небудь способом у будь-якій формі;

• переклад;

• переробка, адаптація, аранжування й інші подібні зміни;

• вміщення складовою частиною в збірники, бази даних, антоло­гії, енциклопедії тощо;

• публічне виконання;

• продаж, передача в оренду тощо;

- імпорт примірників творів, їх перекладів і переробок тощо. Можливі й інші способи використання, що не суперечать зако­ нові.

За базу роялті приймають суму валового збору, що надходить від продажу квитків за публічне виконання одного твору чи про­грами або доходи, що отримані з того виду діяльності, в процесі здійснення якого відбувається використання об'єктів авторського права або суміжних прав, а за відсутності таких доходів — загальна сума витрат на проведення заходу, під час проведення якого відбу­вається використання об'єктів авторського права і суміжних прав.

Мінімальна ставка роялті залежно від виду авторських чи су­міжних прав встановлена постановами Кабінету Міністрів України [97, 98]. Це означає, що покупець прав на об'єкт авторського права або суміжних прав не може приймати для розрахунків менше зна­чення ставки роялті, чим ті, що передбачені постановами Кабінету Міністрів України [97, 98]. Але, зрештою, значення ставки роялті є договірною величиною й за згоди сторін може бути прийняте біль­ше її значення.

Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ (програмні продукти). Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.

Якщо програма розроблена для використання у власному ви­робництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» [99] на собівартість програми можуть бути віднесені:

• заробітна плата основних працівників (у нашому випадку про­грамістів, постановників завдань, дизайнерів, тих, що випробо­вують готову програму, формують вихідні бази даних тощо), а також нарахування на заробітну плату;

• прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії та носіїв, на які будуть записані програми;

• інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників (якщо вони пов'язані зі створенням програми), послуги сторонніх організацій (якщо вони беруть участь у створенні програми) тощо (табл. 5.3).

Таблиця 5.3 Приклад розрахунку вартості програми для ЕОМ

№ п/п	Стаття	Сума, гри.
1	Заробітна плата програмістів	12000
2	Нарахування на заробітну плату	4440
3	Амортизація програмного забезпечення	1000
4	Амортизація технічних засобів	1500
5	Електроенергія	600
6	Видаткові матеріали	300
7	Послуги сторонніх організацій	1500
	Разом:	21340

Такі об'єкти, як п'єси, опери, балет, концертні програми, фоно­грами, створює не один автор, а група авторів.

Наприклад, п'єсу створюють: автор тексту, режисер-поста-новник, художник-сценограф, художник з костюмів. Усі вони є співавторами. Під час оцінки об'єкта права виникає завдання ви­значити частку кожного зі співавторів у загальному платежі роялті.

Частка кожного з авторів може бути визначена через наведені в згаданих постановах Кабінету Міністрів України №71 і №72 зна­чення ставок роялті для співавторів.