- •Управління інтелектуальною власністю
- •Isbn 966-8039-88-2
- •1.2.2.1. Об'єкти авторського права
- •1.2.2.2. Об'єкти суміжних прав
- •1.2.3.1. Винахід, корисна модель, промисловий зразок
- •1.2.3.2. Компонування інтегральних мікросхем
- •1.2.3.3. Сорти рослин, породи тварин
- •1.2.3.4. Наукові відкриття
- •1.2.3.5. Раціоналізаторські пропозиції
- •1.2.3.6. Комерційна таємниця
- •1.2.4. Комерційні позначення
- •1.2.4.1. Торговельні марки
- •1.2.4.2. Географічні зазначення
- •1.2.4.3. Комерційні найменування
- •1.3. Суб'єкти права інтелектуальної власності
- •1.3.1. Суб'єкти авторського права та суміжних прав
- •1.3.1.1. Суб'єкти авторського права
- •1.3.1.2. Суб'єкти суміжних прав
- •1.3.2. Суб'єкти права на результати науково-технічної творчості
- •1.3.3. Суб'єкти права на комерційні позначення
- •2.2. Пошук та генерування нових ідей
- •2.2.1. Відбір нових ідей
- •2.2.1.1. Етапи відбору нових ідей
- •2.2.1.2. Процедура відбору ідей
- •2.2.1.3. Технічний аналіз конкурента
- •2.2.1.4. Процедура отримання нових ідей із зовнішніх джерел
- •2.2.2. Генерування ідей
- •2.2.2.1. Цілі та передумови генерування нових ідей
- •2.2.2.2. Аналіз тенденцій
- •2.2.2.3. Методи експертних оцінок
- •2.2.2.4. Багатоваріантний аналіз
- •2.4.4. Патентні дослідження на стадії формування концепції нової продукції
- •3.1.2. Стратегія нападу на конкурентів
- •3.1.4. Стратегія оптимізацн фінансово-господарської діяльності
- •3.2. Відпрацювання рішення про необхідність правової охорони
- •3.3. Оцінка доцільності правової охорони
- •3.4. Оцінка доцільності отримання патенту
- •4.2. Вихідні умови для управління інтелектуальною власністю
- •4.2.1. Дослідницька угода
- •4.3. Управління інтелектуальною власністю 4.3.1. Розуміння інтелектуальної власності
- •4.3.2. Підвищення рівня обізнаності офісу з передання технологій
- •4.4. Формальне розголошення інформації про інтелектуальну власність офісом з передання технологій
- •4.4.1. Попередня оцінка
- •4.4.2. Детальна оцінка
- •Контур лінії обмежує набір документів
- •4.8. Управління процесами створення об'єктів права інтелектуальної власності в наукових організаціях України
- •4.8.1. Тенденції розвитку наукового потенціалу України
- •5.1. Роль інтелектуальної власності в управлінні підприємством
- •5.2.2. Послідовність формування портфелю опів на підприємстві
- •5.4. Запобігання передчасному розкриттю винаходів
- •5.5. Моніторинг інноваційної діяльності компаній-конкурентів
- •5.5.1. Виявлення конкурентів
- •5.5.2. Запобігання порушенню чужих прав
- •5.5.3. Виявлення фактів порушення прав своєї компанії
- •5.5.4. Патентний наступ на конкурентів
- •5.6. Інформаційне забезпечення управління інтелектуальною власністю
- •5.6.1. Створення бази даних об'єктів права інтелектуальної власності
- •5.6.2. Джерела патентної інформації
- •5.6.3. Проведення патентного пошуку для оцінки патентоздатності технічних рішень
- •5.6.4. Проведення патентного пошуку під час експертизи на патентну чистоту
- •5.6.5. Пошук під час аналізу тенденцій розвитку
- •5.6.6. Пошук з метою аналізу діяльності фірм- конкурентів
- •5.6.7. Пошук з метою встановлення вимог до продукції конкретного виду
- •5.6.8. Пошук з метою встановлення рівня техніки
- •5.7. Колективне управління правами суб'єктів авторського права та суміжних прав
- •5.8. Інвентаризація та бухгалтерський облік об'єктів права інтелектуальної власності на підприємстві
- •5.8.1. Інвентаризація інтелектуальної власності
- •5.8.2. Бухгалтерський облік інтелектуальної власності
- •5.8.3. Оподаткування операцій з об'єктами права інтелектуальної власності
- •5.9. Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •5.9.1. Цілі та нормативно-правова база оцінки
- •5.9.2. Підходи до оцінки
- •5.9.3. Методи оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності
- •5.9.4. Оцінка вартості прав на результати науково-технічної діяльності
- •5.9.5. Оцінка вартості прав на об'єкти авторського права
- •5.9.6. Оцінка вартості ліцензії
5.8.2. Бухгалтерський облік інтелектуальної власності
Права на об'єкти права інтелектуальної власності в ринкових умовах використовуються у виробничо-господарській діяльності організацій і підприємств як нематеріальні активи (НМА). Бухгалтерський облік нематеріальних активів є складним завданням для бухгалтерів, тим більше, що для них, як правило, не зрозумілі особливості прав на об'єкти права інтелектуальної власності, а саме: розподіл цих прав між суб'єктами права, обмеження прав у часі та за територією тощо.
Ситуація прояснилася після набрання чинності (1999 р.) Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» [57]. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про нематеріальні активи та розкриття інформації про них у фінансовій звітності. Норми цього Положення застосовують підприємства, організації та інші юридичні особи всіх форм власності, крім бюджетних уста-
нов. Це Положення не поширюється на такий «синтетичний» об'єкт інтелектуальної власності, як гудвіл.
Бухгалтерський облік прав на об'єкти права інтелектуальної власності ведеться щодо кожного об'єкта за такими групами:
права на комерційні позначення (права на торговельні марки (знаки для товарів і послуг), комерційні (фірмові найменування тощо);
права на результати науково-технічної діяльності (право на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, сорти рослин, породи тварин, компонування (топографії) інтегральних мікросхем, комерційні таємниці, зокрема й ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);
авторське право та суміжні з ними права (право на літературні, художні, музичні твори, комп'ютерні програми, програми для ЕОМ, компіляції даних (бази даних), виконання, фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення тощо) [57].
Придбаний або отриманий нематеріальний актив відбивається в балансі, якщо є ймовірність одержання майбутніх економічних вигід, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.
Нематеріальний актив, отриманий у результаті розроблення, слід відбивати в балансі за умов, якщо підприємство має:
намір, технічну змогу та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, в якому він придатний для реалізації або використання;
можливість отримання майбутніх економічних вигід від реалізації або використання нематеріального активу;
інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних з розробленням нематеріального активу.
Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого їх здійснено без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Не визнаються активом, а підлягають відбиттю в складі витрат Того звітного періоду, в якому їх було здійснено, такі: ~ витрати на дослідження;
- витрати на створення торговельних марок.
Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.
Первісна вартість придбаного нематеріального активу складається з ціни (вартості) придбання, непрямих податків, що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, в якому він придатний для використання за призначенням.
Первісною вартістю безоплатно отриманих нематеріальних активів є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням витрат, передбачених Положенням [57].
Первісною вартістю нематеріальних активів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених Положенням (стандартом) [57].
Первісна вартість окремого об'єкта нематеріальних активів, сплачених загальною сумою, визначається шляхом розподілу сплаченої суми пропорційно до справедливої вартості кожного з придбаних об'єктів.
Первісна вартість нематеріального активу, створеного підприємством, містить прямі витрати на оплату праці, прямі матеріальні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані зі створенням цього нематеріального активу та приведенням його до стану придатності для використання за призначенням (оплата реєстрації юридичного права, амортизація патентів, ліцензій тощо).
Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних з удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їхніх можливостей та терміну використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.
Витрати, здійснювані для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеного розміру майбутніх економічних вигід від його використання, зараховуються до складу витрат звітного періоду.
Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок. У разі переоцінки окремого об'єкта нематеріального активу слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо яких немає активного ринку). Якщо підприємство провело переоцінку об'єктів
групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці.
Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація об'єкта нематеріального активу визначаються як добуток, відповідно, первісної вартості або накопиченої амортизації та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюють, на його залишкову вартість [57].
Після встановлення нематеріальних активів на бухгалтерський облік, починають діяти механізми їх амортизації.
Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлює підприємство при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років.
При визначенні строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:
терміни корисного використання подібних активів;
моральний знос, що передбачається;
правові або інші подібні обмеження щодо термінів його використання та інші чинники.
Метод амортизації нематеріального активу підприємство обирає самостійно, на основі умов отримання майбутніх економічних вигід. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.
Під час розрахунку амортизованої вартості ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:
коли є безвідмовне зобов'язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці терміну його корисного використання;
коли ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації наявного активного ринку й очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці терміну корисного використання цього об'єкта [57].
Нематеріальний актив списується з балансу в разі його вибуття або внаслідок продажу, безоплатної передачі або неможливості отримання підприємством надалі економічних вигід від його використання.
Фінансовий результат від вибуття об'єктів нематеріальних активів визначається як різниця між доходом від вибуття (за вирахуванням непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям) та їх залишковою вартістю.
Що стосується бюджетних установ, то бухгалтерський облік об'єктів права інтелектуальної власності для них регламентується Інструкцією з обліку нематеріальних активів бюджетних установ [87].
Згідно з цією Інструкцією в складі необоротних активів обліковуються авторські та суміжні з ним права та результати науково-технічної діяльності.
Для відбиття в бухгалтерському обліку вказаних об'єктів права інтелектуальної власності в План рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ, затверджений наказом Державного казначейства України від 10.12.99 №114 і зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.12.99 за №890/4183 (зі змінами) (далі — План рахунків), внесено синтетичний рахунок 12 «Нематеріальні активи» та 13 «Знос необоротних активів».
У бухгалтерському обліку вартість, за якою відбиваються необігові активи, розподіляється на:
первісну;
балансову (залишкову);
відновлювану.
Первісна вартість необоротних активів — це вартість, що історично склалася, тобто собівартість за фактичними витратами на їх придбання, спорудження та виготовлення.
Балансова (залишкова) вартість необоротних активів — це первісна вартість за вирахуванням суми нарахованого зносу.
Відновлювана вартість необоротних активів — це первісна вартість, змінена після переоцінки.
Зміна первісної (відновлюваної) вартості нематеріальних активів проводиться в разі індексації їхньої первісної вартості відповідно до чинного законодавства України.
У Плані рахунків на рахунку 12 «Нематеріальні активи» обліковуються з розподілом на субрахунки:
121 «Авторські та суміжні з ними права»;
122 «Інші нематеріальні активи».
Нематеріальні активи для взяття на облік мають бути завершеними та засвідченими відповідними документами (патентом, сертифікатом, ліцензією тощо) у порядку, встановленому чинним законодавством України.
На облік у складі нематеріальних активів беруться придбані права на володіння, користування та розпоряджання об'єктом не-
матеріальних активів після відчуження їх (прав) від колишніх власників та визначення його вартості.
Придбаний об'єкт авторського права на умовах користування ним, без передання прав на володіння або розпоряджання, не обліковується в складі нематеріальних активів. Витрати, пов'язані з придбанням (створенням) таких об'єктів, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого їх здійснено без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.
Нематеріальні активи відбиваються в бухгалтерському обліку та звітності за первісною вартістю.
Зміна первісної вартості нематеріальних активів допускається лише у випадках переоцінки та модернізації відповідних об'єктів.
Для організації обліку та забезпечення контролю за зберіганням нематеріальних активів кожному об'єктові незалежно від того, чи перебуває він в експлуатації або на складі, присвоюється інвентарний номер.
Не визнаються нематеріальним активом, а підлягають відображенню в складі витрат того звітного періоду, в якому були здійснені витрати на:
дослідження;
підготовку та перепідготовку кадрів [87].
Операції з нематеріальними активами детально розглянуто в джерелі інформації [88]. До них належать:
безоплатне одержання нематеріальних активів;
безоплатна передача нематеріальних активів;
одержання нематеріальних активів на умовах внесення до статутного капіталу;
придбання нематеріальних активів за рахунок коштів підприємства;
придбання нематеріальних активів на умовах обміну;
придбання нематеріальних активів на умовах здійснення спільної (сумісної) діяльності;
надходження нематеріальних активів, створених на підприємстві своїми силами;
продаж нематеріальних активів;
бухгалтерський облік роялті;
облік результатів інвентаризації нематеріальних активів.