4.3.2. Підвищення рівня обізнаності офісу з передання технологій

Самого підойму рівня обізнаності IB замало. Дослідник також мусить знати, що охорона, управління та використання IB потре­бують значного обсягу фахових знань і вмінь. Так само необхідною для ОПТ є побудова гарних стосунків з дослідниками.

Вони дуже важливі для того, щоб продавати професійні послу­ги ОПТ, наприклад, передавати права IB.

Треба докласти зусиль, щоб досягти й підтримувати певний «обмін думками» з винахідниками щодо проблем права IB і дій ОПТ таким чином, щоб, коли винахідник припускатиме, що в ре­зультаті дослідження може бути створена IB, — він одразу ж звер­неться до ОПТ.

Регулярний контакт із дослідниками потрібно підтримувати будь-якими засобами. Ось деякі приклади того, як це можна зробити.

• Особистий Контакт. Оскільки для контакту з кожним дослід­ником бракує часу, то перевагу слід віддавати провідним та/або впливовим дослідникам.

• Семінари. Вони забезпечують хороші можливості для передан-ня повідомлень. Оскільки не всі їх відвідують, семінари варто регулярно повторювати. Семінар треба проводити на початку кожного академічного року, його мають відвідати всі нові спів­робітники та дослідники (за запрошенням керівника!). Окрім важливості права IB, там можуть обговорювати політику та правила установи стосовно IB.

• Інформаційні бюлетені. Це ефективний шлях передання повід­омлень, новин та історій людям, з якими ви можете не зустріча­тись або які не відвідують семінарів. Інформаційні бюлетені є добрим способом нагадати людям про роботу ОПТ. Викорис­тання електронної пошти може дуже зменшити витрати: сього­дні всі дослідники мають адреси електронної пошти, яку вони постійно перевіряють.

• Інші публікації. Будь-яка інша публікація, як, наприклад, «прес-реліз», нова брошура, нова веб-сторінка, повідомлення про семінар, курс, виставку, ярмарок тощо є причиною для того, щоб відновити контакти з дослідниками й нагадати їм про дії та успіхи ОПТ. Знову ж таки, за допомогою електронної пошти це можна зробити дуже дешево й ефективно.

• Особливі дати. Особливі дати протягом року можуть бути ви­користані для підтримки контакту. Наприклад, Різдво (відпра­вте електронну листівку), початок або кінець фінансово­го/академічного/календарного року тощо.

• Групова електронна розсилка. Потрібно мати базу даних елект­ронних адрес професорів та інших «впливових осіб», щоб мож­на було швидко й дешево передавати їм інформацію.

Цей внутрішній маркетинг і дії, спрямовані на підвищення рі­вня обізнаності, мають на меті гарантувати, що дослідник спершу піде до ОПТ, отже, можна буде захистити цінну IB і запобігти пе­редчасній публікації.

4.4. Формальне розголошення інформації про інтелектуальну власність офісом з передання технологій

4.4.1. Попередня оцінка

Згідно зі встановленою політикою та правилами свідомі дослід­ники (які добре вели лабораторні журнали), які знають, що ОПТ має вміння та ресурси для допомоги, на встановленій стадії мають надати інформацію про свій винахід ОПТ. Як уже згадувалось ра­ніше, це часто робиться через «Форму розкриття винаходу», при­клад якої наведено в Додатку 1, Проте на практиці ці форми зазви­чай бувають неповними і розкриття інформації, потрібної ОПТ, від­бувається в кілька етапів. Коли ОПТ пропонується винахід (у будь-якій формі), необхідно провести початкова оцінка цього винаходу й вирішити, чи проводити подальші процедури.

Розголошення може бути формальним — у формі розкриття винаходу, або менш формальним — через електронну пошту чи те­лефон. У будь-якому разі хорошим рішенням було б домовитись про зустріч з винахідником (або винахідниками) не лише щоб діс­тати цілковите уявлення про винахід, але й для того, щоб почати будувати відносини з винахідником, що є важливою частиною про­цесу. Протягом першої зустрічі з винахідником треба зачепити кі­лька проблем. Таблицю контрольних питань, надану нижче, можна використовувати протягом зустрічі, або краще дати її винахідникові до зустрічі, щоб він міг підготувати відповіді. Хоча деякі подробиці, можливо, вже були вказані у формі розкриття винаходу, це не зме­ншує важливості особистої зустрічі й відповідної дискусії. Теми, які необхідно зачепити протягом першої зустрічі з винахідником, мог­ли б містити такі питання:

1. Стисло опишіть винахід.

2. На Вашу думку, який комерційний потенціал матиме цей ви­нахід?

3. На якій стадії розвитку перебуває винахід (наприклад, чи іс­нують прототипи, чи потрібна подальша робота, щоб довести концепцію тощо)?

4. З ким (із людей/компаній тощо) Ви обговорювали Ваш вина­хід? Якою була природа цих обговорень? Чи покривалися вони яким-небудь договором про конфіденційність?

5. Будь ласка, надайте деталі всіх письмових документів, які опи­сують або згадують винахід.

6. Чи надавали Ви які-небудь папери або виписки з них? Будь ласка, надайте подробиці.

7. Чи відправляли Ви листи електронною поштою стосовно цієї технології або обговорювали це з колегами в інтернеті? Будь ласка, надайте подробиці.

8. Чи вели Ви які-небудь документальні записи своєї роботи (на­приклад, лабораторний журнал)? Будь ласка, надайте подробиці.

9. Чи буде написана дисертація (наприклад, докторська) з поси­ланням на цю роботу? (Якщо так, то, можливо, потрібно обме­жити доступ, доки не буде виданий патент).

10. Чи знаєте Ви про будь-яку патентну заявку(и), вже складену або подану за цим напрямом? Чи відомо вам про існуючу про­цедуру оформлення патенту?

11. Чи проводили Ви патентний і літературний пошуки? Будь лас­ка, надайте подробиці.

12. Чи мали Ви дискусію з будь-якими компаніями щодо ліцензу­вання або фінансової підтримки? Який був результат?

13. На Вашу думку, хто може бути цільовою групою для ліцензу­вання?

14. На Вашу думку, в чому полягає змагання як у дослідженні, так і на ринку? Що ви думаєте про ці сфери?

15.Якою, на Ваш погляд, була б унікальна пропозиція кінцевих виробів, що використовують цю технологію, тобто що змусить кінцевого користувача купити їх? 16. Що для Вас є головним — отримання прибутку чи визнання? Перша зустріч і ці питання мають на меті дізнатися про погля­ди дослідника (і деякі факти). Це допоможе з початковою оцінкою, але не може замінити детальнішого, яке відбуватиметься пізніше. Проте це має дати вказівку щодо важливості подальшої співпраці. Адже патенти можуть дорого коштувати, отже, перед тим як витра­чати дуже великі гроші на отримання патенту, потрібно провести підготовчу роботу аби остаточно впевнитись, що ідея справді варта патентування. Базуючись на зібраній інформації, необхідно прове­сти такі перевірки: - Приховані пастки. Повторна перевірка на «приховані пастки» (які вже згадувались раніше), аби гарантувати, що заява на па­тент не буде легко відмінена або оскаржена.

- Патентний пошук та пошук літератури. Зробіть попередній (тобто не детальний) пошук літератури, щоб вирішити, чи є ідея справді винахідницькою й новою, і з'ясувати що було зроблено в цій сфері раніше. Те, що спочатку може здатися оригінальною ідеєю, при подальшому вивченні може виявитися не новою. Патентний пошук міг би запобігти за великим рахунком фінансовим витратам або навіть тяжбі. Можна використати для цього професійних дослідників, щоб вони проглянули відповідну літературу, попередні патенти та іншу патентну документацію, але це буде надто дорого. На цій ранній стадії від нього, мабуть, слід утриматися. Тепер можна безкоштовно знайти більшість наявних патентів і літератури в інтернеті. Наприклад, існують бази даних патентів ЄПВ (www.espacenet.com). Онлайнові бази даних патентів загалом охоплюють лише обмежену кількість минулих років, але якщо технологія є досить новою, можна розраховувати, що більшість відповідних патентів буде охоплено. За певну платню можна також отримати доступ безпосередньо до баз даних ширшого користування, що стосуються патентів і наукової літератури. Але це краще залишити експертам.

Патентний пошук може виявити наявні патенти та заявки, які могли б уплинути на ваш винахід. Вивчаючи їх, можна модифіку­вати і/або поліпшити вашу власну заяву. Це дає змогу внести до майбутньої ліцензії супутні винаходи або виявляє напрямки мож­ливої кооперації.

Щойно основну інформацію про винахід буде зібрано, слід приступити до початкової оцінки, яке має визначити:

• природу винаходу;

• який вид охорони є найпридатнішим? (Можуть підходити кі­лька видів правової охорони, наприклад, патент, авторське право, комерційна таємниця тощо);

• хто володіє правами на винахід, зокрема, якщо йдеться про партнерський проект?

• чи є (на цій стадії) винахід комерційно спроможним (тобто чи припускається, що потенційні вигоди перевищать витрати на охорону)?

Базуючись на зазвичай обмеженій (і часто суб'єктивній) інфо­рмації, доступній протягом ранніх стадій, можна сформувати поча­ткову думку щодо потенційної сили та цінності винаходу. Пам'я­тайте, що «інтелектуальні активи» містять не тільки очевидні результати науково-технічної діяльності чи об'єкти авторського права, але й такі, як, наприклад, «ноу-хау». Потім ОПТ вирішує, чи витра­чати далі зусилля на винахід і як його можна захистити, комерціа­лізувати й управляти ним.

Продовжувати чи ні? Якщо ОПТ вирішує продовжувати роботу над винаходом, потрібно укласти з винахідником(ами) формальні договори щодо винаходу та розподілу прибутку. Окрім вказівок, як будуть розділені будь-які прибутки, ці угоди також покладають обов'язок на: (а)університет — він має докладати всіх зусиль, щоб отримати

прибуток з ідеї/винаходу; (б) винахідників — вони мають гарантувати, що не скопіювали винаходу свідомо, й повинні підтримувати процес комерціалі­зації.

Якщо університет вирішує не продовжувати роботу над вина­ходом, то необхідно розглянути можливість ліцензування розробки та визначити, кому в подальшому належатимуть права на неї.