5.9. Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності

5.9.1. Цілі та нормативно-правова база оцінки

Знання вартості прав на об'єкт права інтелектуальної власності має велике значення для прийняття управлінських рішень стосовно ОПІВ на етапах створення, правової охорони, комерціалізації та захисту.

Оцінка вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власнос­ті відповідно до Міжнародних стандартів оцінки [91] здійснюється з метою визначення:

• оподатковуваної бази майна фірми;

• вартості інтелектуальної (промислової) власності, що вносить­ся до статутного капіталу;

• вартості виключних прав, переданих на підставі договору про передачу прав на об'єкт інтелектуальної власності або ліцен­зійного договору на право використання такого об'єкта;

- розміру компенсації, яку необхідно виплатити відповідно до чинного законодавства власникові інтелектуальної власності за порушення його виняткових (майнових) прав. Необхідність оцінки вартості прав на об'єкти права інтелектуальної власності виникає також під час постановки їх на бухгалтерський облік, при визначенні ціни ліцензії; при страхуванні та передачі інтелектуальної власності в заставу з метою одержання кредиту; при

банкрутстві підприємства в процесі його ліквідації з метою задово­лення позовів кредиторів, а також в інших випадках.

Випадки, в яких виникає потреба оцінити будь-яке майно, зок­рема й права на ОІВ, можна розбити на дві групи. До першої групи належать ті, в яких змінюється юридичний статус об'єкта оцінки або підприємства, якому він належить:

• має бути угода з продажу або купівлі оцінюваної власності;

• має бути розподіл майна між власниками підприємства;

• має бути виділення з великого підприємства невеликої життє­здатної фірми;

• планується поглинання одного підприємства іншим;

• очікується реорганізація фірми (наприклад, перехід від АТЗТ доАТВТ);

• має бути ліквідація підприємства;

• надійшло попередження про відчуження активу державою.

До другої групи належать ситуації, в яких юридичний статус підприємства, що використовує оцінюваний актив, не змінюється:

• виникла потреба внести нематеріальний актив до статутного капіталу;

• очікується укладання ліцензійного договору й необхідно об­ґрунтувати розрахунок плати за користування активом;

• треба визначити розмір авторської винагороди;

• планується одержати банківський кредит під заставу виключ­них прав власника інтелектуальної власності (на практиці тра­пляється рідко);

• складається бізнес-план з метою залучення інвестицій;

• визначається розмір податку на майно при його даруванні або спадкуванні;

• здійснюється страхування інтелектуальної власності;

• визначається розмір компенсації за збиток, завданий поруш­ником виключних прав.

Це далеко не повний перелік усіх можливих ситуацій, що трап­ляються в господарській практиці.

Серед перерахованих цілей оцінки особливу популярність на­разі має визначення вартості прав на ОШВ, внесених у статутний Капітал підприємства. Статтею 13 Закону України «Про господарчі товариства» (1991 р.) передбачено змогу використовувати нематері­альні активи (зокрема й ОПІВ) при формуванні статутних фондів (капіталів) створюваних господарчих товариств.

Відзначимо ще одну відносно нову для України мету оцінки ОПІВ, а саме оцінку для постановки його на бухгалтерський облік. Відповідно [55] під час постановки на облік ОПІВ як нематеріаль­ного активу обов'язково має бути передбачена оцінка його вартості.

В Україні поки що немає розвиненої нормативно-правової бази для оцінки вартості прав на ОПІВ. До найважливіших документів можна віднести хіба що Закон України «Про оцінку майна, майно­вих прав та професійну оціночну діяльність в Україні» [37] та На­ціональний стандарт №1 оцінки майна [92].

У Законі [37] «...майном, що може оцінюватися, вважаються ... нематеріальні активи, зокрема й об'єкти права інтелектуальної власності ...».

Цей Закон розглядає: основні положення та основні принципи оцінки майна, придбання прав на заняття оціночною діяльністю, державне регулювання оціночної діяльності, права, зобов'язання та відповідальність оцінювачів і суб'єктів оцінної діяльності. Зокрема, Законом визначено суб'єкти оціночної діяльності, процедури оцін­ки, випадки та підстави для оцінки, містяться вимоги до звіту про оцінку та до акта оцінки.

Цей Закон визначає також правові основи оцінки. На жаль, ще не розроблено підзаконних актів (стандарти, положення, інструк­ції), за винятком, мабуть, національного стандарту №1 [92].

Цей стандарт містить такі розділи:

• загальні питання;

• база оцінки та порядок визначення вартості;

• методичні підходи до оцінки майна та їх основні засади;

• загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна;

• загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна;

• загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна. Можна сподіватися, що найближчим часом з'являться інші

стандарти, методи й методики оцінки, які допоможуть оцінювати вартість прав на ОПІВ.