Піровиноградна кислота Оцтовий альдегід

4.2. Вуглець – кисень ліази. Цей підклас ферментів називають дегідратазами (гідратазами). Вони каталізують реакції гідратації та дегідратації органічних сполук.

4.3. Вуглець - азот ліази. Ці ферменти каталізують відщеплення від певних субстратів аміаку або амідинових груп. Прикладом є аргініносукцинат-ліаза, яка відщеплює аміак від аспарагінової кислоти.

НООС – СН₂ – СН(NH₂) – СООН  НООС – СН = СН – СООН + NН₃.

Аспарагінова кислота Фумарова кислота

4.4. Вуглець – сірка ліази. Дані ферменти каталізують реакції відщеплення сірководню або його похідних від субстрату.

5. Ізомерази

Ферменти класу ізомераз каталізують внутрішньо молекулярне перетворення органічних сполук в їх ізомери. Відомо шість підкласів ізомераз.

5.1. Рацемази і епімерази. Ці ферменти каталізують реакції інверсії асиметричних груп у молекулах різних речовин.

5.2. Цис-транс-ізомерази. До цього підкласу належать ферменти, які змінюють геометричну конфігурацію відповідних груп (радикалів) відносно подвійного зв’язку.

5.3. Внутрішньо молекулярні оксидоредуктази. Цей підклас ферментів прискорює реакції взаємоперетворення альдоз і кетоз.

5.4. Внутрішньо молекулярні трансферази (мутази). Вони каталізують перенесення фосфатних, ацильних або інших груп атомів у молекулі з одного положення в інше.

6. Лігази (синтетази)

До цього класу належать ферменти, які каталізують синтез складних органічних сполук з більш простих за рахунок енергії розщеплення АТФ та інших трифосфатнуклеотидів. Залежно від характеру дії лігази поділяються на такі підкласи.

6.1. Лігази, які утворюють С–О-зв’язки. Цей підклас ферментів каталізує реакції приєднання амінокислот до відповідних т-РНК, внаслідок чого утворюються сполуки, які називаються аміноацил-т-РНК.

6.2. Лігази, які утворюють С–S-зв’язки. До цього підкласу належать ферменти, що каталізують приєднання різних ацилів до коензиму А.

6.3. Лігази, які утворюють С–N-зв’язки. Найважливішими ферментами цього підкласу є пептидсинтетази, які прискорюють реакції утворення пептидних зв’язків.

6.4. Лігази, які утворюють С–С-зв’язки. Характерними представниками цього підкласу ферментів є карбоксилази, які каталізують реакції карбоксилювання.

Локалізація ферментів у клітині

Зараз ферменти виявлено в усіх структурних компонентах клітини. Різновидність їх в тих чи інших органелах залежить в основному від функцій органел і природи хімічних процесів, які в них відбуваються. Так, у мітохондріях, де протікають аеробні процеси, що забезпечують клітину енергією, зосереджено всі ферменти і кофактори дихального ланцюга, а також ферменти окислювального фосфорилювання, які беруть участь в утворенні АТФ. У цих структурних компонентах клітини локалізовано також ферменти циклу ди- і трикарбонових кислот та ферменти -окислення жирних кислот.

Ферменти циклу утворення сечовини зосереджено в різних органелах. Так, орнітин (карбамоїлтрансфераза) і більшу частину карбаматкінази зосереджено в мітохондріях, а два інших ферменти цього циклу (аргініносукцинат-ліаза та аргініносукцинат-синтетаза) знаходяться в цитоплазмі. Для завершення циклу, очевидно, має місце зустрічний транспорт орнітину і цитруліну крізь мембрану мітохондрій.

Досить важливим компонентом клітини є ядро. В ньому відбувається синтез різних нуклеотидів і окремих видів нуклеїнових кислот. Вважають, що в ядрі зосереджені такі ферменти, як НМФ-аденіліл-трансфераза, ДНК-полімераза І, ДНК-полімераза ІІ тощо. У рибосомах зосереджено ферменти, що беруть участь у синтезі нуклеїнових кислот. Різні ферменти класу гідролаз локалізовані переважно в лізосомах, де відбуваються процеси деструкції органічних сполук до тих структурних одиниць, з яких вони побудовані. Важливою функцією лізосом є постачання ферментів для внутрішньо- і позаклітинного використання.

До ферментів, які перебувають у розчиненому стані в цитоплазмі, належать ферменти гліколізу, біосинтезу ліпідів, вуглеводів, амінокислот та ін.

Отже, в клітинах організму має місце відповідна локалізація ферментів у певних її структурах, в яких відбуваються реакції. Необхідно відмітити, що всі біохімічні реакції і процеси, які відбуваються в клітині, скоординовані між собою. Це забезпечує нормальну життєдіяльність різних органів і тканин, а також організму в цілому.