3. Нотаріальні дії, спрямовані на надання виконавчої сили платіжним зобов'язанням і борговим документам

При неналежному виконанні боржником своїх зобов'язань креди­тор, як правило, може звернутися з позовом до суду, господарського або третейського суду. В окремих випадках для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна допускається примусове виконання зобов'язань у безспірному порядку шляхом вчинення нота­ріусом виконавчого напису. Виконавчий напис — це розпорядження нотаріуса про стягнення з боржника належної стягувачеві певної суми грошей або будь-якого майна, вчинене на підставі боргового документа. Виконавчий напис має силу виконавчого листа. Стягнення за ним провадиться у порядку, встановленому законодавством для виконання судових рішень. Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірно­му порядку, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р.

Відповідно до законодавства виконавчі написи можуть вчинятися,

наприклад, у випадках стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими правочинами; за підставами, які випливають із розрахун­кових кредитних відносин; за підставами, які випливають із трудових відносин; пов'язаних з авторським правом; за вимогами театрально-видовищних підприємств і театральних кас; за документами, які вста­новлюють заборгованість батьків за утримання дітей у дитячих уста­новах; за вимогами державних або громадських бібліотек за неповер-нені або зіпсовані книги, а також в інших випадках. Нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, якщо подані докумен­ти підтверджують безопірність заборгованості або іншої відповідаль­ності боржника перед стягувачем, коли з дня виникнення права ви­моги минуло не більше трьох років, а у відносинах між юридичними особами — не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, встанов­лено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цьо­го строку. Виконавчий напис вчиняється на оригіналі боргового документа і повинен містити: посаду та ініціали нотаріуса, який вчиняє виконав­чий напис; найменування і адресу стягувача і боржника; зазначення строку, за який провадиться стягнення; зазначення сум, які підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню; зазначення сум державного мита, сплаченого стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; дату вчинення виконавчого напису; номер, під яким виконавчий напис зареєстрований у реєстрі; зазначення статті Закону та пункту Переліку документів, на підставі яких видано вико­навчий напис; підпис нотаріуса, скріплений печаткою. У державній нотаріальній конторі (у приватного нотаріуса) зали­шається копія документа, яким встановлена заборгованість, або ви­писка з особистого рахунка боржника і копія виконавчого напису. Протест векселів про неоплату вчиняється нотаріусами за місцезна­ходженням платника або за місцем платежу (доміцільовані векселі, тобто векселі, які підлягають оплаті у третьої особи), а протест векселів про неакцепт і недатування акцепту — за місцезнаходженням платника. Вексель — вид цінного паперу, абстрактне грошове зобов'язання, ви­кладене в письмовій формі. Абстрактний характер зобов'язань за векселем полягає в тому, що вексель зберігає свою силу незалежно від причин, які послужили підставою для його видачі. Саме цим вексельне зобов'язання відрізняється від інших грошових зобов'язань, оскільки сторони не мо­жуть поставити оплату за векселем залежно від наступу будь-якої події; Розрізняють два види векселя: простий і переказний. Простий век­сель — це просте, нічим не зумовлене зобов'язання особи, яка видала вексель (векселедавця), про оплату вказаної в ньому суми конкретно вказаній у векселі особі. За переказним векселем платником, як правило, є не векселедавець, а третя особа — акцептант, який шляхом акцепта приймає на себе безумовне зобов'язання виконати оплату векселя. Векселі для вчинення протесту про неоплату приймаються нотарі­усами на наступний день після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12 години наступного після цього строку дня. Вексель може бути прийнятий для вчинення протесту про неакцепт протягом строків, встановлених для пред'явлення до акцепту чинним за­конодавством, а якщо вексель був пред'явлений до акцепту в останній день строку, то не пізніше 12 години наступного після цього строку дня. У день прийняття векселя до протесту нотаріус пред'являє плат­нику або доміціліанту (особі, яка оплачує доміцільований вексель) вимогу про оплату (або акцепт) векселя. Якщо платник (доміціліант) оплатить вексель, нотаріус, не вчиня­ючи протесту, повертає вексель особі, яка оплатила вексель, з написом на самому векселі про одержання платежу та інших належних сум за встановленою формою. Якщо платник зробив відмітку про акцепт на переказному векселі, останній повертається векселедержателю без протесту. У разі відмови платника (доміціліанта) оплатити або акцептувати вексель чи нез'явлення його до нотаріуса нотаріус складає акт про протест про неоплату або неакцепт за встановленою формою і робить відповідній запис у реєстрі, а також відмітку про протест про неопла­ту або неакцепт на самому векселі. Якщо місцезнаходження платника невідоме, протест векселя вчи­няється без пред'явлення вимоги про оплату або акцепт векселя, з від­повідною відміткою в акті про протест та в реєстрі нотаріальних дій. Опротестований вексель видається векселедержателю або уповно­важеній особі.