II. Мета та завдання дисципліни, її місце в навчальному процесі

1. Мета викладання дисципліни “Об’ємно-просторова композиція” полягає у послідовному формуванні у студентів творчого підходу до архітектурного проектування на основі практичного вивчення та засвоєння основних теоретичних понять, методів та законів формотворення архітектурної композиції.

2. Завдання вивчення дисципліни: дати студентам першого курсу базові знання з теорії та практики об’ємно-просторової композиції, навчити їх практичної роботи з широким спектром засобів декоративно-графічного зображення композиції на площині, в об’ємі та просторі.

а) у результаті вивчення дисципліни студент повинен:

– засвоїти основні теоретичні підстави формування площинної, об’ємної та об’ємно-просторової композиції;

– вивчити основи теорії кольорознавства;

– вміти композиційно-художніми засобами опрацьовувати основи архітек­тур­ного твору: функцію, конструкцію, естетику;

– з’ясувати послідовність та методику творчої праці для вирішення конкретного архітектурно-ужиткового завдання;

– засвоїти методи застосування теоретичних основ об’ємно-просторової композиції у проектній практиці.

б) підготовлений фахівець повинен вміти:

– грамотно компонувати елементи на площині та в об’ємі;

– використовувати макетування, засобамии різноманітної техніки та матеріалу;

– вирішувати невеликі за об’ємом творчі архітектурно-проектні завдання (дослідження, опис, аналіз та концептуальні ідеї);

– передавати художніми засобами архітектурно-художні ідеї з врахуванням знань теорії основ композиції та мистецтва декору в архітектурі;

– використовувати мистецтвознавчі дисципліни згідно з робочою програмою підготовки студентів за напрямом “Архітектура”.

3. Основи педагогіки архітектурної творчості. На початковій стадії навчання студентів першого курсу (мистецтва архітектурної образності та композиції) важливо використати різні засоби архітектурної педагогіки, враховуючи різні психологічні особливості сприймання знань студентами:

а) візуальний (лат.) – ілюстративно–зображальний: схеми, малюнки, картини, графіка.

б) аудіоальний (лат.) – звуково–зображальний: поезія, літературні сюжети, музичні теми архітектурних стилів.

в) кінетичний (гр.) – рухливо–зображальний: сприйняття в русі наближення–віддалення, кут сприйняття, обрій/силуетність сприйняття.

г) психологічний (гр.) емоційно–раціонально зображальний: диспути, артикуляція–жестикуляція, монолог–діалог, ефекти – афекти.

Існують науково хибні, педагогічно неправильні, а тому шкідливі висновки про нездатність окремих студентів розуміти та сприймати предмет. Тому необхідно бути готовим уміти подати його засобами пропонованих творчих порівнянь (окремими прикладами або в комбінованих поєднаннях) як варіанти додаткових засобів асоціацій для вироблення в студентів архітектурно-образного мислення та відкриття творчої індивідуальності на рівні психотипу творчої самореалізації:

а) емоційно-інтуїтивному – як інтровертному;

б) аналітично-логічному – як екстравертному.