Ііі. Методичні рекомендації до виконання завдань (за темами 1–7) “Засоби композиції кольору та декору в архітектурі” Курсовий проект (кп-1) “Декор в архітектурі”

Рекомендації повинні допомогти студентам завершити вивчення основ та засобів композиції площини в архітектурі, які завершуються виконанням курсового проекту (КП) на тему “Декор в архітектурі”.

Залежно від будь-якого призначення площини в архітектурному об’ємі – просторі (інтер’єр, екстер’єр, форма в ландшафті) використання кольору та декору повинно бути доповнюючим. Треба пам’ятати, що засоби використання кольору та декору в архітектурі виконують завершально-синтезуючу функцію як естетично-психологічне підкріплення функціональних та конструктивних особливостей об’ємно-просторового вирішення споруди.

Студенти засвоюють та виконують дві підтеми завдання:

1) особливості засобів кольору в архітектурі;

2) особливості засобів декору в архітектурі.

І. У першій підтемі студенти ознайомлюються з такими особливостями кольору, як: пігмент, барва, насиченість, світлота, колірний тон, колірні співвідношення (спектр), холодні та теплі гами, протилежно-контрастні, підсилюючі-послаблюючі, хроматичні-ахроматичні властивості кольору.

• Фарби складаються з пігменту/барвника, розчинника та клеючої речовини.

Клеючі (зв’язуючі) речовини: оліфи, клеї, цукор, жовток, мед. Вони бувають органічного (рослинного, тваринного) та неорганічного (синтетичні) походження.

Розчинник надає фарбі розрідженості. Розчинники бувають органічні (вода, олія, спирт, скипидар) та неорганічні (емульсії, лаки).

Пігменти є органічні та синтетичні. Органічні повністю розчиняються у воді, мають велику світлоту та насиченість, тобто активність та силу кольору (який світиться). З них виготовляють дрібнотерті (акварельні) та груботерті (гуашні) фарби. Неорганічні розчиняються в олії, спирті, скипидарі. З них виготовляють олійні та темперні фарби. Пігмент не проникає в структуру матеріалу, покриваючи тільки поверхню.

Барвник повністю розчиняється в розчиннику та проникає до структури матеріалу. Барвник/пігмент надає фарбі колірний тон (здатність ока розрізняти колір, його силу та насиченість). Вони бувають у вигляді порошку або розчину.

• Фарби бувають промислові та художні.

Промислові: олійні, ацетонові, акрилові, синтетичні фарби. Їх викорис­товують для покриття поверхонь під час дизайнерських робіт.

Олійні та акрилові фарби утворюють матову, блискучу або дзеркальну поверхню. За допомогою лаків матовим поверхням надають глянцу та насиченості.

Художні: акварельні, гуашні, темперні, пастельні, олійні фарби. Їх викорис­товують для живопису, сценографії, суперграфіки.

Акварельні фарби є тверді (в плитках), рідкі (в тюбиках) та м’які (олівці). Вони є дрібно- та крупнозернисті, яскраві та насичені.

Гуаші та темпера утворюють матову поверхню, при висиханні втрачають до 30 % яскравості.

• Кольорові олівці є графітні, вугільні, сангіна, сепія. При роботі олівцями по мокрому пігмент розтікається як акварель. Їх використовують для штрихування, наведення контуру, ілюмінування (суцільно однотонне покриття).

• Кольори поділяються на хроматичні (які мають кольорову гаму) та ахроматичні (чорний, сірий та білий). За особливістю психосприймання кольори поділяють на теплі (від червоного до жовто-лимонного) та холодні (від фіолетового до зелено-голубого). Засоби кольорових співвідношень зображено на табл. І–IV додатків.

У композиції кольори бувають основними та протилежним (контрастними) або доповнювальними:

• жовтий – фіолетовий;

• червоний – зелений;

• синій – оранжевий.

При однаковому змішуванні протилежних пігментів або пігментів всього кольорового спектра отримують ахроматичні – сірий та чорний.

Кольором досягають послідовної зміни гами насиченості та світлоти засобом додавання (в %) однієї барви пігменту.

Щоби виявити домінуючий колір, необхідно його порівняти з тлом чорного або протилежного кольору. Домінуючим може бути той, якого найбільше, або який активний, тобто світиться (має ефект світіння).

ІІ. Другою підтемою завдання є ознайомлення з особливостями декору як доповнювальною та завершальною функцією композиції в архітектурі та дизайні. Декором створюють емоційний комфорт. При використанні кольору в декорі домінуючою вимогою є орієнтація площин, переміщення відносно сторін світу.

Холодні барви віддаляють; їх використовують при південній та західній орієнтації, теплі – наближують; їх використовують при північній та східній орієнтації.

• В декорі повинен бути фоновий та домінуючий колір. Кількість домі­нуючих барв має бути мінімальною. Білий та чорний є найкращими контраст­ними та фоновими поєднаннями.

У тіні добре прочитуються червоні, зелені та сині барви.

• Теплі барви підсилюють лампами розжарювання, холодні – лампами денного світла. Протилежні підсилення нівелюють та деформують світло-кольорове сприйняття.

а) основними особливостями декору є його поділ:

1) за типами (простий – складний),

2) за жанрами (орнаментальний, поліхромний, опоряджувальний, світло­тональний),

3) за особливостями матеріалу (природний, технологічно-природний, штучно синтезований),

4) за технологією виконання (покривальний, огороджувальний, плас­тичний).

• У сучасних засобах архітектурної творчості декор використовують як планувально–функціональну, конструктивно-тектонічну, будівельно-техноло­гічну, скульптурно-пластичну, природно-ландшафтну та архітектурно-мистецьку особливість підсилення естетичної образності об’єкту.

б) декоративно-оформлювальне мистецтво ґрунтується на:

1) народно-естетичних особливостях, для яких властиве знання ремесла, традиції та наявність таланту;

2) професійно-естетичних особливостях, для яких властива освіта як професійність, широка творча ерудиція та наявність таланту;

3) використанні матеріалу як сировини та виявлення його форми, фактури, текстури та технологічних особливостей.