9.Сутність та основні завдання інформаційної логістики

Інформаційна Л. – організовує потік даних, який супроводжує мат-й потік та є тією складовою ланкою для під-ва, яка пов’язує постачання, вир-во, збут.

Основне завдання інформ-ї Л. – вироблення оптимальних лог-х інформ-х с-м та їх практичне впровадження з урах-м особливостей постачання, яир-ва, розподілу окремо визначених під-в за допомогою методів моделювання.

У сучасних умовах через сферу виробництва й обігу в напрямку до кінцевого споживача просуваються потужні потоки продукції, що має речовинну форму. Номенклатура продукції рік у рік стає усе ширше. Вимоги до якості процесів її просування робляться усе жорсткіше: процеси повинні бути швидше, точніше, більш економічно. У діях механізму, що забезпечує рух матеріальних потоків, повинна виникати вищий ступінь погодженості окремих ланок - гармонія, подібна гармонії, на яку здатний лише живий організм. Необхідною умовою виникнення даної погодженості є наявність інформаційних систем, які, подібно центральній нервовій системі, у стані швидко й економічно підвести потрібний сигнал до потрібної крапки в потрібний момент.

Особливості побудови й функціонування інформаційних систем, що забезпечують функціонування логістичних систем, є предметом вивчення інформаційної логістики.

Мета інформаційної логістики визначається загальною метою логістики, тобто її шістьома правилами: потрібний продукт, у потрібнім місці, у потрібний час, у необхідній кількості й необхідній якості, з мінімальними витратами. Очевидно, що для виконання цих правил у потрібнім місці, у потрібний час повинна виявитися й потрібна інформація¹. Кількість й якість цієї інформації повинне відповідати пропонованим вимогам, витрати, пов'язані з її просуванням, повинні бути мінімальні.

Таким чином, метою інформаційної логістики є наявність:

: потрібної інформації (для керування матеріальним потоком);

: у потрібнім місці;

: у потрібний час;

: необхідного змісту (для особи приймаючі рішення);

: з мінімальними витратами.

Кошти інформаційної логістики повинні дозволяти планувати матеріальні потоки, управляти ними й контролювати їх. Отже, основними завданнями інформаційної логістики є:

: планування логістичних потреб;

: аналіз рішень, пов'язаних із просуванням матеріальних потоків;

: управлінський контроль логістичних процесів;

: інтеграція учасників логістичного ланцюжка.

Учені різних країн сходяться в думці, що сучасний розвиток логістика одержала в основному завдяки появі й розвитку коштів передачі й обробки даних.

______________________________________________

7. Класифікація логістичних систем.

Логістична система – сукупність функціонально віднесених елементів, між якими існують відносини і зв’язки, які утворюють певну цілісність, єдність і визначають їх призначення.

Види лог-х с-м:

1) Мікрологістичні – є підсистемою, структурною складовою макрологістичних сис-м (с-ми окремого під-ва). До таких систем належать різні виробничі та торговельні п-ва.

2) Макрологістичні – велика с-ма упр-ня мат-ми потоками, що охоплює під-ва і орг-ції пром-ті, посередницькі, торг-ні, транспотні орг-ції різних відомств, розміщених в різних районах країни або в різних країнах.

На рівні логістики виділяють три види логіс-х систем:

1) лог-ні сис-ми з прямими зв”язками– мат-ний потік проходить безпосередньо від вир-ка до споживача минаючи посередників.

2) ешелоновані – на шляху мат-го потоку є хоча б один посередник.

3) гнучкі – рух мат-го потоку від вир-ка до споживача може здійснюватись як прямо, так і через посередників.

Принципи, що враховуються при формуванні логістичних сис-м:

*принцип послідовного просування етапами створення системи (сис-ма спочатку повинна досліджуватись на макрорівні, тобто у взаємовідносинах із зовнішнім середовищем, а потім на мікрорівні, тобто в середині власної структури);

*принцип поєднання інформаційних, ресурсних та інших характеристик систем, що проектуються;

*принцип відсутності конфліктів між цілями окремих підсистем і цілями всієї системи.

Класичний підхід означає перехід від часткового до загального (індукція). При цьому підході формування системи відбувається шляхом злиття її компоненті, які розробляються окремо.

Системний підхід передбачає послідовний перехід від загального до часткового, коли в основу розгляду покладено досягнення кінцевого мети, задля якої створюється система.

Етапи формування системи при системному підході:

1)Визначення та формування цілей функціонування с-ми.

2)Аналіз цілей та обмежень зовнішнього середовища. Визначаються вимоги, яким повинна відповідати система.

3)Формування підсистеми

4)Синтез системи: аналіз різних варіантів і вибір підсистем, організація їх в єдину систему.