3. Критерії успішності навчання та засоби діагностики навчання

Оцінювання досягнутих успіхів за семестр проводиться у системі оцінювання університету згідно з візиткою навчальної дисципліни, після чого переводиться у національну шкалу оцінювання та шкалу ECTS.

Сумарна модульна оцінка (в балах)	Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку	Оцінка З заліку	Сумарна модульна оцінка (в балах)	Оцінка за шкалою ECTS
90 – 100	«відмінно»	«зара - ховано»	90 -100	А
75 -89	«добре»		82 – 89	В
			75 -81	С
60 – 74	«задовільно»		67 - 74	D
			60 – 66	E
0 - 59	«незадовільно»	«незара - ховано»	35 – 59	FX
			0 - 34	F

Розділ 2. Конспекти лекцій до курсу «етногеографія україни»

2.1. Теоретична та методологічна основа курсу

Мета: визначення етногеографії як наукової дисципліни, яка досліджує структуру і розміщення населення світу та окремих його регіонів у етнічному аспекті; характеристика етнічних процесів; ознайомлення з джерелами етногеографії України.

Ключові слова: етногеографія, картографія, етногеографія України, геопросторове буття, етнічні процеси, джерельна база.

1. Етногеографія як наукова дисципліна. Досліджувані проблеми

етногеографії України

Етногеографія виникла і базується на основі органічних зв’язків між

етнографією і географією.

Завдання етногеографії, як науки:

1) визначення національного складу країн;

2) встановлення чисельності окремих народів (а також етнографічних, расових, мовних та інших груп) у країнах основного розселення та поза її межами;

3) вивчення динаміки чисельності етносів та їхніх структурних компонентів (субетносів, етнографічних груп тощо);

4) дослідження форм розселення народів, у тому числі й діаспор;

5) характеристика етнічних аспектів міграційної рухливості.

Етногеографія України має предметом свого дослідження геопросторове буття українського етносу. Сюди відносимо такі проблеми:

1. вивчення глобальних аспектів українства, розміщення українців у світі.

За різними джерелами українців у світі від 45 до 65 млн. В основному це жителі помірних широт. Тільки внаслідок специфічних факторів українці опинилися в полярних чи тропічних широтах. Завдання: дослідити не тільки причини розселення українців (напр. вплив ГУЛАГу), а й «вростання» українства у нове природне, соціальне, політичне середовище. Всіх українців світу можна розділити за двома ознаками: а) територіальному розташуванню відносно України; б) етнічній (національній) самосвідомості. За першою ознакою виділяють ядро українського етносу – ту його частину, представники якої переважно живуть в Україні; і так званий етникос (за Ю.Бромлеєм) – українці за рубежем сучасної України. Останніх в основному називають українською діаспорою. У історичному процесі виникла та існує західна (у країнах Європи, Америки, Австралії) та східна (у країнах колишнього СРСР) діаспора українців. Дослідження генетичних та геопросторових відносин ядра та діаспори є істотною проблемою сучасної української етногеографії. В умовах становлення української державності важливе значення має групування українців за рівнями їх національної самосвідомості. Тут також виділяють а) ядро (українці з високою самосвідомістю); б) «окраїнний» («маргінальний») прошарок, як носії українсько-національної свідомості (наприклад, українсько-російської, українсько-канадської); в) українці за походженням – як правило це третє-четверте покоління в українській західній або друге-третє покоління у східній діаспорах.

2. Дослідження взаємодії та співіснування українців та національних

(етнічних) меншин у кордонах сучасної України. Кожна етнічна меншина, як і сам український етнос, акумулює у собі великий етносоціальний (перш за все у сфері матеріальної і духовної культури) потенціал. Взаємообмін, у тому числі і духовними надбаннями при збереженні етнічної свідомості, збагачує і українців, і представників інших народів. Завдання: дослідження взаємообміну духовними надбаннями при збереженні етнічної самосвідомості.

3) Етнографічне районування України. Необхідно враховувати і територіальні відмінності і в самому українстві, і результати взаємодії української нації з етнічними меншинами. Завдання: зробити поділ території України на історико-географічні райони: Подніпров’я, Поділля, Галичина, Слобожанщина та ін.

3. Вивчення українства на етнічному пограниччі – у Польщі, Словаччині,

Росії, Білорусі, Молдові, Румунії. Завдання: дослідження проводити з урахуванням двох факторів: а) існування етнічної та державної території українського етносу; б) непорушність сучасних кордонів України та її сусідів. Етногеографія України повинна розглядати українців, що проживають на своїх етнічних землях поза межами сучасної України, з однієї сторони як етнічні меншини у складі держав-сусідів, а з другої – як складову частину суцільного історико-географічного масиву єдиного глобального українства.