3. Західна українська діаспора. Основні етапи та характер еміграції

українців на захід.

Українці є однією з найчисленніших національних діаспор у багатьох країнах Америки і Європи. Масова еміграція українців у західні країни почалася наприкінці ХІХ ст. Українці переїжджали переважно в Північну і Південну Америку. Західна українська діаспора поповнилась також за рахунок населення українських історичних земель, які до Першої світової війни входили до складу Австро-Угорської імперії, а після війни відійшли до Польщі. Чехословаччини, Румунії. Безземелля й низький життєвий рівень були головними причинами масової еміграції. А наявність слабо освоєних земель в Америці, сприятливі умови для їх інтенсивнішого обробітку визначили її територіальний напрям. Інтенсивність еміграції з України на захід була в окремі роки неоднаковою.

Виділяють чотири періоди (їх ще називають «хвилями»), коли еміграція була значною: перша хвиля – кінець ХІХ- початок ХХ ст.; друга хвиля – міжвоєнні роки; третя хвиля – роки Другої світової війни й повоєнний час; четверта хвиля – сучасна, в роки української незалежності.

На західноукраїнських землях переважала еміграція в Америку. Незначна еміграція українців була спрямована у Францію і Німеччину. За 1919-1938 рр. емігрантські потоки із західноукраїнських земель досягли близько 190 тис. осіб. Переселенці переважно виїжджали до Канади, США, Аргентини, Франції. Водночас західноукраїнські землі, особливо найкращі (Волинь, Поділля) заселялися польським населенням. У міжвоєнні роки різко зросла кількість емігрантів із Західної Волині, тобто з території, що після Першої світової війн увійшла до складу Польщі. Під час окупації України гітлерівцями з її території було насильно вивезено і розпорошено в Німеччині 2 млн. осіб, переважно молоді. У чисельних нацистських таборах було ув’язнено (у тому числі військовополонених) кілька мільйонів осіб. У повоєнні роки більшість українців повернулася на Батьківщину. Значна частина їх емігрувала до Північної й Південної Америки, Великобританії, Австралії.

США. У Сполучених Штатах Америки українці та особи українського походження (740-1500 тис. осіб) займають друге місце з-поміж слов’янського населення (після поляків). Найбільша кількість українців зосереджена у північно-східних промислових штатах. Перші українські емігранти оселилися в США у 1876 р. це були переважно вихідці з Передкарпаття, закарпатської та галицької Лемківщини. У 90-х роках ХІХ ст. посилилась еміграція українців зі Східної Галичини й Північної Буковини. На початку ХХ ст.. у США нараховувалося 470 тис. українців. У міжвоєнний час, воєнні та повоєнні роки еміграція українців у Сполучені Штати Америки була досить значною. У повоєнні роки до США прибуло близько 100 тис. українців, переважно із Західної України. Із 5 млн. українців, що проживають у західній діаспорі, 2 млн. мешкають в США, причому більшість з них народилась на чужині. Українці та американці українського походження (понад 90%) зосереджені переважно в Нью-Йорку, Філадельфії, Чикаго, Пітсбургу, Детройті, Клівленді та інших містах. За чисельністю українці посідають 21 місце серед етнічних груп цієї багатонаціональної держави. Після другої світової війни в середовищі українських іммігрантів збільшилася частка представників інтелігенції, вчених, митців. В 1965 р. там працювали вже 1200 українських лікарів, 700 інженерів, 150 адвокатів, майже 2000 учителів, 250 професорів у коледжах та університетах тощо. Крім того, значна кількість українців займається бізнесом. Незважаючи на це, за даними перепису 1970 р., українці посідають передостаннє місце серед представників етнічних груп США – вихідців із Східної Європи та їх нащадків (євреїв, росіян, угорців, сербів, хорватів, литовців, латишів, чехів, словаків, поляків) – за питомою вагою у адміністративно-управлінському персоналі. Українська діаспора завжди дбала про навчання дітей української мови, ознайомлення нових поколінь з мовою та культурою їх батьків і дідів. В ряді університетських центрів (Гарвардський, Іллінойський, Нью-Йоркський та ін.) нині є можливість одержати диплом фахівця з української мови. У 1968 році при Гарвардському університеті для молоді відкрився Український науковий інститут, фундатором якого був наш земляк, академік, професор О.Й.Пріцак. В 1991 р. він очолив й новостворений Інститут сходознавства ім. А.Кримського АН України. Про велику роль, яку відіграє суспільно-політична діяльність американських українців, свідчить їх реальний плив на формування політики Білого дому. Посідаючи відповідальні посади, наприклад, у Бюро з прав людини держдепартаменту, Гельсінській комісії конгресу, вони часто вперше знайомили американців з життям на Україні. Існує навіть українське лобі у Конгресі. Надзвичайним і Повноважним послом США в Україні донедавна працював американець українського походження Р.Г.Попадюк, якого у 1991 р. Інститут України в Америці визнав українцем року.

Канада. Наступною державою, де проживає значна кількість українців, є Канада ( 1027 тис. осіб). Перші українці поселилися тут у 1891 р. Це були незаможні селяни із Східної Галичини і Північної Буковини. За 1891-1914 рр. їх приїхало туди близько 100 тис. осіб. У роки Першої світової війни еміграція з України різко скоротилася. У міжвоєнний період до Канади переїхало 70 тис. українців, після Другої світової війни – 60-70 тисяч. На початку ХХ ст. їм належало друге місце серед іммігрантів (після англійських). Тепер вони займають п’яте місце після канадців англійського, французького, італійського та німецького походження. Канадські громадяни українського походження зайняті практично в усіх галузях національної економіки, науки та культури. Як і в США, тут працює значна кількість суботніх і так званих «річних» шкіл. Крім того, є можливість вивчати українську мову в загальноосвітніх школах, що роблять майже 10 тис. учнів. Українці Канади мають усі необхідні умови для національно-культурного розвитку. Тут налічується понад 1000 українських організацій. З-поміж них – понад 700 релігійних парафій, 6оо художніх колективів і груп, 295 українських шкіл. Українська вища освіта представлена кафедрами українських канадських студій у Манітобському університеті, Канадським інститутом українських студій Альбертського університету. Виходить 85 українських газет, функціонує вісім україномовних програм. Разом з тим, говорячи про українську громаду в Канаді, хотілося б звернути увагу на таку деталь. Якщо 50 років тому, коли українці жили переважно на фермах, шлюби були одно національними, то тепер 75 % українців живе в містах, і дві третини молодих людей українського походження беруть шлюби з представниками інших національностей. Українською мовою в переважній більшості змішаних родинах не розмовляють. На думку директора українського центру в Едмонтоні А.Петришина, нині тільки 20-25 % українських канадців користуються українською мовою, причому переважно це люди старшого віку – перше чи друге покоління. Представники третього чи четвертого покоління розмовляють англійською мовою, хоча пам’ятають про своє українське походження.

Аналізуючи суспільно-політичне життя українців у Канаді слід підкреслити, що більшість українських, громадських і культурних організацій, церков об’єднані в національну координаційну раду – Конгрес українців Канади. У Канаді діють також виконавчі комітети Світового конгресу вільних українців (СКВУ), що об’єднує багато українських осередків на Заході. Українці відіграють не останню роль у політичному житті Канади: ще 1907 р. був обраний перший війт – українець, 1913 р. – перший член Законодавчої палати, 1925 р. – перший член федерального парламенту в Оттаві. Українці обиралися мерами Едмонтона та Вінніпега. Близько 100 наших земляків обиралися до провінційних законодавчих органів, майже 30 були членами федерального парламенту, 5 – сенаторами, 10 з них – призначалися міністрами. Тимчасовим повіреним у справах Канади в Україні був Гайовський, генерал-губернатором Канади нині є Раймон (Роман) Гнатишин – обидва українського походження. Незаперечним є вклад канадських українців у розвиток світової цивілізації. Наприклад, 4 прекрасні панно українця Курилика не лише прикрашають інтер’єр канадського парламенту, а й символізують творчу силу українського селянина, який перетворив хащі на родючі землі, що годують хлібом не тільки канадців, а й населення інших держав. В Україні широко відома ґрунтовна праця професора історії і політології Йоркського університету в Торонто О.Субтельного «Україна. Історія».У 70-80-х роках в канадських університетах дедалі активніше проводилися українознавчі дослідження і була опублікована англомовна «Енциклопедія України», створена на основі 10-ти томної праці Володимира Кубійовича.

У Південній Америці українців проживає близько 400 тис. чол. Чимало з них, навіть представники третього покоління, зберігають не лише традиції своїх предків, а й не забувають українську мову. Бразилія. У Бразилії українці (350 – 550 тис.) переважно живуть на півдні країни, куди вони почали прибувати наприкінці ХІХ ст. зі Східної Галичини. Оселилися серед лісів штату Парана і в перші роки жили в дуже важких і незвичних умовах. Напередодні Другої світової війни туди прибула друга велика група українських селян. У міжвоєнний час еміграція з України продовжилась. Близько 85 % бразилійських українців проживають у штаті Парана. Тут у невеличкому районі біля містечка Прудентополя їх частка становить близько 70% усього населення. Другим місцем значного розселення українців є територія головного міста штату Курітіби. Українці Бразилії переважно зайняті в сільськогосподарському виробництві. У Бразилії заборонена дискримінаційна політика щодо окремих етносів: кожній національній меншині гарантовано права та можливості для всебічного розвитку. У країні функціонують національно-культурні об’єднання українців. У м. Курітібі є площа України з пам’ятником Тарасу Шевченку й меморіал «Україна». Пам’ятники Шевченку споруджені в Прудентополі та Порто-Алегре. У повоєнний період (1947 р.) на Конгресі українців була створена Українська центральна репрезентація українських товариств Бразилії, яка організовує в країні національно-культурне життя. Функціонують культурно-освітні товариства «Просвіта», «Відродження», окремі братства, фундації, спілки, союзи. Аргентина. Українська діаспора Аргентини налічує близько 250 тис. осіб. Емігранти зі Східної Галичини почали поселятися сюди з 1887 р. До Першої світової війни в Аргентину переїхало близько 10 тис. українців. У міжвоєнний період еміграція із Західної України, особливо із Західної Волині, зросла. Нині українці живуть у столиці й провінціях Буенос-Айрес, Місійонес, Чако, Мендоса, Формоса та ін. Переважно займаються землеробством. Парагвай. У Парагваї проживає 9-15 тис. українців. Вони переважно осіли в місцевостях Колонія Фрам, Сандова, Нова Волинь, Богданівна, Тарасівка та ін. Уругвай. Близько 10 тис. українців проживає в Уругваї. Населення департаменту Сально майже повністю становлять вихідці із Західної Волині. На півночі Аргентини і в прилеглих до неї районах Бразилії, а також у Парагваї та Уругваї, як і в прикордонні США та Канади, українці та особи українського походження зосереджені компактними групами, що зближує і консолідує їх, сповільнює асиміляційні процеси.

Європа. У Східній та центральній Європі українці проживають майже у 20 країнах. Близько 800 тис. українців жили в міжвоєнні роки на заході українських етнічних земель, котрі після Першої світової війни відійшли до Польщі. Тут розміщені такі княжі міста як Перемишль (Пшемисль), Холм (Хелм), Ярослав (Ярослав) та ін. Звідти в перші повоєнні роки українців було виселено в УРСР, а решту (близько 150 тис.) – депортовано (сумнозвісна операція «Вісла» 1947 р.) на західні і північні землі Польщі й розсіяно там невеликими групами серед польського населення, яке в основному повернулося із Західної України. За останнім переписом населення «))» р.) у Польщі проживає 36,9 тис. українців. Об’єднання українців Польщі та інших українських і українсько-польських організацій за допомогою нашого посольства проводять облік українських пам’ятних місць у Польщі з метою розроблення державної програми їх повернення в Україну чи належного збереження на місці.

Українці Румунії (близько 60 тис.) живуть поблизу західного і південно-західного прикордоння з Україною. На західному прикордонні (Південна Буковина (Сучавщина) і Марамурощина – південно-східне продовження Закарпаття) українці зосереджені на своїх етнічних землях. Поблизу гирла Дунаю (район м. Тулчі) живуть нащадки запорожців, які після ліквідації Катериною ІІ запорозької Січі переселилися на зайняті турками землі і створили там Задунайську Січ. 1962 р. всі українські школи в Румунії були ліквідовані. Відродження національно-культурного життя в Румунії відбувається повільно ( для порівняння – в Україні на початок 2002/03 навчального року в денних загальноосвітніх школах румунською мовою навчалося 28 тис. дітей). У Румунії в повіті Тулуча є пам’ятник козакам Задунайської січі, в Бухаресті – погруддя Шевченка, в окремих школах з викладанням української мови в Сучавському і Марамароському повітах – бюсти Шевченка.

Найстаріший район заселення емігрантів з України в Європі – Сербія і Чорногорія, де проживає близько 35 тис. українців. Вони в основному зосереджені у регіонах Воєводини (Бачки), переселившись сюди з Пряшівщини в 1745 р. Національно-культурні інтереси українського населення тут відстоюють окремі союзи і товариства (наприклад, Товариство української мови, літератури і культури ім.. Тараса Шевченка) та ін. Чисельна українська громада (35-100 тис. осіб) проживає в Словаччині на західних етнічних українських землях (Пряшівщина), на межі з північно-західною частиною Закарпаття.

Франція. За історичними джерелами українсько-французькі зв’язки беруть свій початок від шлюбу дочки київського князя Ярослава Мудрого – Анни Ярославни з французьким королем Генріхом І. Згодом у Франції знаходили притулок політичні емігранти з України. Варто згадати про мазепинську еміграцію, одним із представників якої був син гетьмана Пилипа Орлика – Григорій, який став пізніше французьким генералом і дипломатом. Еміграція українців продовжувалася і в наступні роки. За неофіційними даними. Нині у Франції проживає майже 80 тис. громадян українського проходження. Більшість українців є вихідцями з Галичини і Волині. Значно зросла кількість українців у повоєнні роки. Головним районом їх поселення є Париж та його околиці, проте українці живуть у всіх регіонах. Чисельною українська діаспора є в Східній, Середньо-Східній та Північній Франції. Найстарша українська пам’ятка у Франції – засноване у 1061 р. Анною Ярославною абатство СВ. Вікентія в м. Сангліс, де при вході до монастиря встановлено статую української княжни. На цвинтарі Монпарнас похований Симон Петлюра, на цвинтарі Пер-Лашез є надгробок провідника повстання революційного селянства півдня України в роки революції Нестора Махна. У Франції (м. Сарселі) жили й поховані активний діяч українського національного руху, член Центральної Ради О. Шульгін, український географ, картограф, громадський діяч Володимир Кубійович та ін. на півдні країни жили й поховані політичний і громадський діяч, письменник Володимир Винниченко, художники І. Винників і Ю.Кульчицький. українська громада та муніципалітет Франції дбають про збереження цих пам’яток.

У Німеччині живе близько 30 тис. українців. Об’єднуючим осередком української громади тут є Центральне представництво українців у Німеччині (м. Мюнхен). Знаним у світі науково-дослідним і навчальним закладом є створений після Першої світової війни Український Вільний університет. Українці живуть в багатьох інших країнах світу – Австрії ( 30 тис. осіб), Великобританії (20-30 тис. осіб), Чехії ( 22 тис.), Хорватії ( 4,5 тис.), Австрії (3,1 тис.), Швеції ( 3 тис.), Бельгії (2 тис.) тощо.

Австралія. Українська діаспора в Австралії нараховує біля 25 тис. осіб. Селилися вони, подібно до США, у великих містах. Основна маса українських поселенців у Австралії – це повторна міграція з території Західної Німеччини і Західної Австрії починаючи із 1947 р. людей, насильно вивезених гітлерівцями в часи Другої світової війни. 40% українців Австралії – це вихідці з Центральної і Східної України.