2. Етнічний склад населення України

Мета: здійснення характеристики корінного населення на всій території України – українців, які не тільки автохтонні, тобто ті, що мають місцеве походження і у всі часи переважаючі кількісно над представниками інших народів, але і вся їх історія і культура, духовне і матеріальне життя найтісніше пов’язані з українською землею, її географічними умовами; визначення особливостей розселення етнічних меншин – груп, які мають свою етнічну територію формування, але проживають на території України.

Ключові слова: автохтонний, етнічні меншини

1. Особливості етнічного складу населення України: загальна

характеристика.

Дані про етнічний склад населення України дають державні переписи. Перший загальний перепис на території Східної Галичини і Волині проводився в 2897 р.; в Західній Україні (Галичина, Буковина, Закарпаття) – в 1910р. Вони представили найбільш точні і повні дані. Переписи в часи більшовицького правління в більшості фальсифіковані. Майже завжди вони применшували кількість українців. Історично Україна розвивалася в таких умовах, що при повній перевазі українців в кількісному плані вона склалася як багатоетнічна держава.

Для етнічного складу населення України характерні такі особливості:

1) У всі часи переважала частка українців. Без перебільшення можна стверджувати, що на кожних трьох українців припадає один не українець. Це співвідношення утримується досить стабільно багато десятиліть. В 1930 р. – українців 75%; 1959 р. – 76,8%; 1989 р. – 72,7%; 2001 р. – 77,8%. Деяке зменшення кількості українців за даними перепису 1989 р. свідчить не стільки про реальну кількість, стільки про фальсифікацію даних перепису. Це підтверджують дані останнього перепису, де частка українців зросла на 5 %.

2) Певний час спостерігалося поступове збільшення частки представників народів-сусідів. Так в 1930 р. ця частка становила біля 15%; в 1959 р. – 19,7%; в1898 р. – 24,6%. Здійснювалося воно головним чином за рахунок різкого збільшення частки росіян ( від 8% 1930 р. до 22,1% 1989р ) і зменшення частки поляків (від 5,5% до 0,4%). За даними перепису 2001 р. ця тенденція змінилась і частка народів-сусідів становить близько 20%. Зміни відбулися в основному за рахунок зменшення кількості росіян до 17,3%.

3) У минулому «другою національністю» в Україні були поляки, що відображало сильний західнослов’янський етнічний вплив. Після неодноразового переділу королівської Польщі в кінці ХУІІІ ст. і переходу Правобережної України і Західної Волині до складу Російської імперії намітилося постійне зростання східнослов’янського елемента. Україна в етнічному відношенні ставала все більш східнослов’янською землею.

4) Питома вага представників кожної іншої нації в Україні (крім росіян) не перевищує 1%. У минулому поляки і євреї були великими етнічними меншинами. Ще в 1930 р. на території сучасної України проживало 6,5% євреїв та 5,5% поляків ( зараз їх частка становить 0,2% і 0,3% відповідно, а ще у 1989р. – 0,9% та 0,4% відповідно).

5) Постійно залишається незначною частка представників просторово віддалених націй: болгар, греків та ін.

Таким чином, склад населення України за останні 50-60 років істотно змінився лише серед етнічних меншин. Місце найбільш численних єврейської та польської спільнот зайняла російська. В той же час спостерігається зменшення представників інших меншин: румунів, молдаван, греків, німців та ін. За даними останнього перепису спостерігаємо значне кількісне збільшення спільноти кримських татар (у 5 разів), а також збільшення кількості вірменів, азербайджанців та грузинів( див. таблицю).