Державні кордони України та їх співвідношення з етнічними межами.

Мета: ознайомлення з українським географічним простором – місцем активної життєвої діяльності людей, а також з етнічною територією – місцем проживання основної частини етносу, та державною територією – чітко окресленою у просторі і признаною міжнародними договорами площею земної поверхні.

Ключові слова: географічний простір, глобальний простір, етнічна територія, етнічні землі, етнічні межі.

Завдання для самоперевірки.

1. З яких складових частин складається український географічний простір та що є первинним фактором та обов’язковою умовою його формування?

2. Визначте українські етнічні землі як старі, нові, суцільні та змішані.

3. Обґрунтуйте зміст понять «етнічна територія» та «етнічні межі».

4. Охарактеризуйте україно-польські, україно-словацькі, україно-румунські, україно-молдовські, україно-угорські етнічні межі.

5. Охарактеризуйте україно-білоруські та україно-російські етнічні межі.

Література: 2, 5, 6, 8, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 25, 27.

3.1.3. Етногеографічне районування України план

1. Поділ території України на основні етнографічні райони. Етапи районування.

2. Історико – географічна характеристика етнографічних районів:

• Середня Наддніпрянщина (Подніпров’я), Запоріжжя (Надпоріжжя) ;

• Полісся, Волинь;

• Галичина, Закарпаття;

• Поділля, Буковина, Покуття;

• Бессарабія, Таврія, Новоросія;

• Слобожанщина, Донина, Кубань, Зелений Клин;

• Марморощина, Пряшівщина.

• Холмщина, Підляшшя, Надсяння, Берестейщина.

3. Географія розселення етнографічних груп: лемки, бойки, гуцули.

Мета: визначення особливостей етногеографічного районування як поділу території на локальні культурно-побутові групи населення, які мають спільні риси мовного, звичаєвого, господарського характеру, зумовлені природним середовищем та історичним розвитком кожної групи, а також етнокультурними взаємозв’язками з сусідніми народами.

Ключові слова: етнографічний район, історико-географічний район, етнічна карта.

Завдання для самоперевірки.

1. Визначте процес та основні етапи районування української етнічної території.

2. Обґрунтуйте зміст понять «історико-етногеографічнй район», «етнографічна група».

3. Здійсніть історико-етногеографічну характеристику регіонів.

4. Здійсніть регіональну характеристику етнічного пограниччя.

5. Визначте специфіку географії розселення та історичної долі етнографічних груп українців.

Література: 1-6, 8, 10, 12, 13, 14, 15, 16, 19, 23, 24, 25.

3.1.4. Географія розселення зарубіжних українців план

1. Поняття «зарубіжні українці» та «українська діаспора».Основні етапи і характер української еміграції.

2. Західна українська діаспора . Українці в:

• США, Канаді;

• країнах Латинської Америки;

• Австралії;

• країнах Європи.

1. Східна українська діаспора. Українці в різних регіонах Росії.

• Центральний Чорноземний район;

• Поволжя, Зауралля;

• Західний і Східний Сибір;

• Далекий Схід («Зелений Клин»);

• Центр та Північ Європейської Росії.

4. Українці в Північному Казахстані («Сірий Клин») та інших країнах СНД.

Мета: дослідження особливостей діаспори – перебування значної частини народу (етнічної спільноти) поза межами країни його походження; характеристика причин та етапів розселення українців у східному та західному напрямах.

Ключові слова: діаспора, українська діаспора (західна, східна), еміграція.

Завдання для самоперевірки.

1. Охарактеризуйте основні етапи української еміграції.

2. Обґрунтуйте зміст понять «діаспора», «зарубіжні українці», «українці на поселеннях».

3. Географія східної української діаспори. Здійсніть регіональну характеристику.

4. Географія західної української діаспори. Здійсніть регіональну характеристику.

5. Визначте власне ставлення до причин і наслідків формування української діаспори, важливості етнокультурних зв’язків між нею та Україною.

6. Здійсніть порівняльну характеристику різних аспектів діаспори в минулому і сучасному житті України, причини та наслідки міграцій.

Література: 1, 3, 5, 6, 7, 9, 11, 12, 16. 20, 24, 25, 29, 30.

3.1.5. Етнічний склад населення України план

1. Особливості етнічного складу населення України: загальна

характеристика.

2. Українці як автохтонний етнос: динаміка чисельності та питома

вага.

3. Етногеографічна характеристика етнічних груп:

• білоруси, болгари, греки;

• вірмени, євреї, молдавани, гагаузи;

• кримські татари, кримчаки, караїми;

• поляки, румуни, німці;

• росіяни, угорці, цигани.

Мета: здійснення характеристики корінного населення на всій території України – українців; визначення особливостей розселення етнічних меншин – груп, які мають свою етнічну територію формування, але проживають на території України.

Ключові слова: автохтонний, етнічні меншини

Завдання для самоперевірки.

1. У чому особливості етнічного складу населення України?

2. Охарактеризуйте українців як автохтонний етнос.

3. Здійсніть історико-географічну характеристику етнічних меншин в Україні.

4. У чому особливості взаємовпливу та співіснування українців та етнічних груп в Україні?

5. Які особливості національного відродження етнічних меншин у сучасній Україні?

Література: 1, 3, 4, 5, 6, 9, 11, 15, 16, 22, 24, 25, 26, 27, 28.

3.1.6. Етногеографічні процеси в Україні упродовж XX ст. План

1. Етногеографія українських земель на початку XX ст. Українська етнічна територія в складі Австро-Угорської та Російської імперій.

2. Зміни структури населення за рідною мовою упродовж другої половини XX ст.

3. Релігійно-конфесійний чинник етногеографічних змін в Україні упродовж XX ст.

4. Основні суперечності та проблеми сучасного етнополітичного розвитку регіонів України.

Мета: характеристика етногеографічних процесів, які мали місце в Україні упродовж ХХ століття на основі аналізу особливостей демосоціальної структури та розселення етнічних українців у складі Австро-Угорської та Російської імперій; українських етнодемографічних втрат, спричинених негативними тенденціями розвитку релігійно-конфесійних взаємин; співвідношення кількості населення з рідною українською і рідною російською мовами впродовж другої половини XX ст.; основних суперечностей та проблем етнополітичного розвитку усіх регіонів України.

Ключові слова: демосоціальна структура, релігійно-конфесійні взаємини, етнополітичний розвиток регіонів.

Завдання для самоперевірки.

1. Якими були розміри та конфігурація української етнічної території на початок XX ст.?

2. Розкрийте особливості демосоціальної структури та розселення етнічних українців у складі Австро-Угорської та Російської імперій.

3. Як змінилося співвідношення кількості населення з рідною українською і рідною російською мовами впродовж другої половини XX ст.? Чим були зумовлені такі зміни?

4. Які регіональні особливості змін кількості населення, що вважало рідною українську, російську та інші мови, за цей період?

5. Які регіональні відмінності негативного впливу релігійно-конфесійних взаємин на етногеографічні процеси в Україні впродовж XX ст. ви можете назвати?

6. Які чинники можуть ускладнювати етнонаціональні взаємини у загальнодержавному та регіональному вимірах, збільшуючи ймовірність етнополітичних конфліктів?

7. Назвіть основні суперечності та проблеми етнополітичного розвитку усіх регіонів України.

Література: 1, 2, 3, 4, 11, 15, 23, 29.

3.2. Завдання для самостійної роботи студентів та вказівки до їх виконання

В умовах модульно-рейтингової системи навчання самостійна робота студентів та контроль за її якістю набувають особливої значущості. Така система дає можливість простежити самостійну діяльність кожного студента. Від уміння організувати власну самостійну роботу з навчальної дисципліни «Українознавство» залежить самовдосконалення, самоактуалізація, самоцінність, самовизначення особистості студента. Вирішальне значення для самостійної роботи має зміст та обсяг навчального матеріалу, який надається для самостійного опрацювання студентам. Завдання для самостійної роботи студентів ґрунтуються на змісті навчальної дисципліни та кількості годин, відведених на самостійну роботу за навчальним планом.

Основою самостійної роботи студентів є ідея оволодіння знаннями про наукові дослідження та збагачення практичного досвіду студентів на засадах теоретичних та емпіричних методів науково-педагогічного дослідження. Такі форми роботи формують загальнопедагогічну культуру студентів вищого навчального закладу.

3.2.1. Теорії походження (етногенезу) українців та виникнення назви Україна.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.2. Етногеографічна спадщина Володимира Кубійовича.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.3. Степан Рудницький – фундатор наукової географії України.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.4. Українські землі в складі Російської та Австро-Угорської імперії.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.5. Географічне становище Галичини та її історична доля.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.6. Особливості етнічного складу населення України.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.7. Динаміка чисельності та питома вага українців у сучасній Україні.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.8. Характеристика етнічних групи та меншини в Україні.

Форма контролю – реферат, презентація.

3.2.9. Нанести на контурну карту України етнічні межі між українським та сусідніми етносами.

Форма контролю – презентація карти.

3.2.10. Скласти умовну схему-мапу етнографічного районування України. Форма контролю – презентація карти.

3.2.11. Зафіксувати на контурній карті етнографічні райони на етнічному пограниччі українського етносу.

Форма контролю – презентація карти.

3.2.12. Нанести на контурну карту світу регіони та місця масового розселення українців.

Форма контролю – презентація карти.

3.2.13. Нанести на контурну карту в межах етнографічних районів найбільш численні етнічні меншини ( у відсотках).

Форма контролю – презентація карти.

3.2.14. Здійснити краєзнавче дослідження «Рідний край» за такими питаннями:

1. Коли було засноване село (місто)? Яку назву воно мало в минулому і зараз?

2. Які легенди чи перекази пов’язані із назвою даної місцевості?

3. Які природно-географічні особливості даної місцевості?

4. Чи побутують топонімічні назви у даному населеному пункті?

5. Чи збереглися геральдичні знаки (герби, печатки тощо)?

6. Який склад населення у даній місцевості: а)за національною приналежністю; б) за видом трудової діяльності; в) за релігійною приналежністю. Форма контролю – презентація творчої роботи.

3.3. Завдання для підсумкового контролю

1. Етногеографія як наука. Основні завдання етногеографії.

3. Предмет, об'єкт та завдання курсу «Етногеографія України».

4. Поняття «етнос», «етнічна територія», «етнічні землі» (старі і нові), «етнічні межі», «етнічні групи», «етнографічні групи».

5. Етнічна територія українського етносу. Загальна характеристика.

6. Українсько-російські етнічні межі

8. Українсько-польські етнічні межі.

9. Українсько-румунські, українсько-молдовські етнічні межі.

10. Українсько-угорські, українсько-словацькі етнічні межі.

11. Державні кордони України. Історико-географічна характеристика.

12. Географія розселення українців. Автохтонність походження.

13. Розселення українців у ХVII –ХVIII ст. Освоєння Слобожанщини, Донщини, Причорномор'я.

14. Історико-географічна характеристика окремих регіонів України: Середня Наддніпрянщина, Запоріжжя.

15. Історико-географічна характеристика окремих регіонів України: Полісся і Волинь, Галичина.

16. Історико-географічна характеристика окремих регіонів України: Поділля, Буковина, Покуття.

17. Історико-географічна характеристика окремих регіонів України: Бесарабія, Буджак, Таврія.

18. Вивчення українства на етнічному пограниччі. Історико-географічна характеристика Берестейщини, Холмщини, Підляшшя.

19. Вивчення українства на етнічному пограниччі. Історико-географічна характеристика Мармарощини, Пряшівщина.

20. Українці на Кубані. Історико-географічна характеристика.

21. Поняття «зарубіжні українці», «українська діаспора».

22. Основні етапи, характер і напрями української еміграції.

23. Західна українська діаспора, її вплив на процес національного відродження в Україні.

24. Розселення українців в країнах Європи.

25. Українці в США та Канаді.

26. Розселення українців в Південній Америці та Австралії.

27. Східна українська діаспора. Загальна характеристика.

28. Розселення українців в різних регіонах Росії: Центрально-Чорноземний район, Поволжя, Зауралля.

29. Розселення українців в різних регіонах Росії: Західний і Східний Сибір, Далекий Схід («Зелений Клин»).

30. Розселення українців в різних регіонах Росії: Північ і Центр Європейської Росії.

31. Українці в Північному Казахстані («Сірий Клин»).

32. Етнічний склад населення України. Загальна характеристика.

33. Українці як автохтонний етнос. Динаміка чисельності та питома вага українців в сучасній Україні.

34. Характеристика етнічних меншин України: росіяни, білоруси.

35. Характеристика етнічних меншин України: євреї, поляки, молдавани.

36. Характеристика етнічних меншин України: кримські татари, кримчани, караїми, греки.

37. Характеристика етнічних меншин України: німці, болгари, чехи, цигани.

38. Зміни структури населення за рідною мовою упродовж другої половини XX ст.

39. Релігійно-конфесійний чинник етногеографічних змін в Україні упродовж XX ст.

40. Основні суперечності та проблеми сучасного етнополітичного розвитку регіонів України.

Термінологічний словник

Автохтонний – корінний; приналежний до даної місцевості.

Акультурація - сповідування етносом чи його частиною багатьох культурних цінностей сусіднього етносу при збереженні інших самобутніх рис.

Антропологія – наука, яка досліджує походження, еволюцію та особливості фізичного типу людини.

Антропоморфний – людиниподібний.

Антропонім – особисте ім’я людини.

Асиміляція етнічна (уподібнення) – вид об’єднавчих етнічних процесів. Супроводжується втратою народом основних етнічних ознак в іноетнічному середовищі.

Група етнографічна (субетнос) – частина етносу зі специфічними рисами культури, яка виникла внаслідок територіального відособлення (напр.. лемки бойки)

Депопуляція – переважання смертності над народжуваністю.

Діаспора – розселення народу поза межами основного етнічного масиву.

Дивергенція – розходження в структурі етносу різних територіальних груп за істотними ознаками (мо­вою, самосвідомістю, самоназвою, релігією та ін.). яке може зумовлювати до формування нових ідентичностей;

Дисперсія – кількісне розпорошення етносу поза межі свої етнічної території, яке призводить до негативних якісних змін).

Екзоетнонім – назва, яку дають етносу представники інших етнічних спільнот.

Парціація – (роз’єднавчий процес), колись єдиний етнос поділяється на кілька рівних частин, кожна з яких набуває своєї етнічності, майже не ототожнюючи себе з давнім етносом.

Етнічність – це сукупність суспільних відносин, котрі зв’язують особу як носія етнічних ознак з її етнічним середовищем, родичами, близькими.

Етногенез – походження та розвиток народів. (етнос – народ, генезис – походження).

Етнонім – самоназва етносу.

Етнос – народ, стійка спільність людей, що історично склалася на певній території, має відносно стабільні особливості культури (включаючи мову), психіки, а також етнічну самосвідомість.

Етникос – форма існування етносу. Термін вживається в значенні «національність». (напр.., українці Канади)

Звичай – усталений спосіб людської діяльності.

Консолідація – вид об’єднавчих етнічних процесів, який характеризується внутрішнім нівелюванням відмінностей між етнографічними групами.

Левірат – поширена у первісному суспільстві система звичаїв, пов’язаних із переходом юнаків і дівчат до стану дорослих.

Межі етнічні – межі між етнічними територіями сусідніх етносів.

Менталітет – це певний соціально-психічний стан етносу, що втілює в собі (в підсвідомості) результати тривалого впливу етнічних, природно-географічних і соціально-економічних умов проживання.

Меншини етнічні – групи, які відрізняються своєю етнічною належність від більшості населення країни; мають свою етнічну територію формування.

Міграція – масове переселення народу.

Міксація етногенетична – утворення нового етносу внаслідок злиття неспоріднених іноді інорасових груп).

Обряд – колективні символічні дії, здійснювані з нагоди найважливіших Організм етносоціальний – форма існування етносу. Етнічне утворення, пов’язане з певною країною. (напр.., українці в Україні)

подій у житті людини, колективу, сім’ї.

Парціація – поділ єдиного етносу на кілька окремих етносів.

Ритуал – сукупність обрядів.

Сепарація – відокремлення від етносу його частини та набуття нею рис окремої етнічності.

Територія етнічна (етнічні землі) – територія, де історично сформувалася спільнота людей, яка характеризується спільністю мови, традицій, культури, побуту, особливостями психологічного складу тощо.

Тотемізм – одна із давніх форм релігійних вірувань, за якою існує надприродний зв’язок між людиною і певним видом тварин, рослин або предметом неживої природи.

Традиція – (буквально: передавання, переказ, легенда); слід розуміти процес трансмісії (передавання) культури або культурної спадщини; це своєрідні історично вироблені форми поведінки, які регулюють взаємини між людьми, етнічними групами, етносами. Позабіологічний процес передачі від покоління до покоління.

Урбанізація – демографічний процес, який веде не лише до змін у співвідношенні міського і сільського населення, але й перерозподілу демографічного потенціалу, а також соціальної структури етносу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Географія: Україна і світ /Л.Б.Олійник, П.Г.Тищенко, А.В.Степаненко та ін. – 2-е вид. – K.: Знання, 2008. – 456 с.

2. Дністрянський М.С. Етнополітична географія України. – Львів: Світ, 2006. – 216с.

3. Дністрянський М.С. Етногеографія України: Навчальний посібник. –Львів: Видавн. центр ЛНУ, 2008. – 232 с.

4. Етнонаціональна структура українського суспільства: Довідник / В.Б.Євтух та ін. – K.: Наукова думка, 2004. – 344 с.

5. Заставний Ф.Д. Географія України. У 2-х кн. Навчальний посібник. –Львів: Світ, 1994. – 472 с.

6. Заставний Ф.Д. Географія України: навчальний посібник. – Львів: Світ, 1990. – 360 с.

7. Заставний Ф.Д. Українська діаспора: розселення українців у зарубіжних країнах. – Львів: Світ, 1991. – 120 с.

1. Заставний Ф.Д. Українські етнічні землі. – Львів: Світ, 1993. – 176 с.

2. Петров В. Походження українського народу. – K.: Фенікс, 1992. – 193 с.

8. Сергійчук В.І. Етнічні межі і державні кордони України. – 2-ге вид. – K.: Українська видавнича спілка, 2000. – 438 с.

11.Соціально-економічна географія України: Навчальний посібник / За ред. О. Шаблія. – 2-е вид. – Львів: Світ, 2000. – 680 с.

Додаткова:

12.Атлас України і / Електронна версія проекту національного атласу України //Краєзнавство. Географія. Туризм. – 200. – № 44. – C 2-4.

13. Баган О. Хто ж такі бойки? – Галицька зоря. – 2009. – 13-14 листопада. – С.3-4.

14. Бойківщина: Науковий збірник / Ред. Л.Сікора, Я.Гошовський та ін. –

Дрогобич: Добре серце, 2002. – Т.1. – 324 с.

15.Бойко О.Д. Історія України: Посібник. – K.: Академвидав, 2004. – 654 с.

16.Географічна енциклопедія України: В 3-х т. \ Ред. кол. О.М.Маринич

(відп. ред.) та ін. – К.: Укр. Рад. Енциклоп., 1989. – 416с.

17. Географія українських і сумежних земель (факс, перевид.). – K.: Обереги, 2005. – (серія «Бібліотека українського раритету»). – Т.1.: Загальна географія за ред.. В.Кубійовича. – 512 с.

18. Дністрянський М.С. Кордони України: територіально-адміністративний устрій. – Львів: Світ, 1992. – 144 с.

19. Етнографія України: Навчальний посібник /За ред. С.А.Макарчука. –Львів: Світ, 1994. – 520 с.

20.Зарубіжні українці. Довідник / С.Ю.Лазабеник, Л.О.Лещенко та ін. – K.: Україна, 1991. – 252 с.

21. Залізняк Л. Походження українців: між наукою та ідеологією. – K.: Темпора, 2008. – 104 с.

22. Котигоренко В.О. Зміни етнічного складу населення України / друга половина XX ст. – Історія України. – 1999. – № 31-32. – С. 7-9.

23. Люта Т. Україна на старожитніх мапах: Картографія. – Пам'ятки України. – 1996. – № 2. – C51-65.

24.Макарчук С.А. Етнічна історія України : Навч. посібник. – K.: Знання, 2008. – 472 с.

25.Мала енциклопедія етнодержавознавства / Ред. кол.: ІО.Римаренко та

ін. – K.: Ґенеза; Довіра, 1996. – 942 с.

26.Наулко В.І. Етнічний склад населення України. – K.: Наукова думка,

1965. – 136 с.

27. Національний атлас України. – Вісник HAH України. – 2000. – № 12. – C 51-65.

28. Національні меншини України: інформаційний довідник / Упор. Г.І.Пилипенко; А. І. Осауленко т. ін. – K.: Либідь, 1995. – 345 с.

29. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? – Львів, 1994.

30. Шаблій О.І. Володимир Кубійович: у 2 –х т. – Париж – Львів, 1996.

Предметний покажчик

б

білоруси 111

Іменний покажчик

б

білоруси 111

Додатки

Додаток 1. Національний склад населення України

Додаток 2. Дані стосовно найбільш численних національностей за регіонами України

Додаток 3. Мовний склад населення України,

ЗМІСТ

Передмова …………………………………………………….......................…..3

Розділ 1. Програма навчальної дисципліни «Етногеографія України».....4

Розділ 2. Конспекти лекцій до курсу ««Етногеографія України»

2.1. Теоретична та методологічна основа курсу ..............….............….10

2.2. Етногеографічна та геополітична характеристика України...........20

2.3. Етнографічне районування України ………………………………29

2.4 Географія розселення зарубіжних українців....................................37

2.5 Етнічний склад населення України.................................................. 61

2.6 Етногеографічні процеси в Україні упродовж XX ст......................70

Розділ 3. Методичні рекомендації до вивчення курсу «Етногеографія України»

3.1. Плани семінарських занять…....………………………………………....92

3.2. Завдання для самостійної роботи студентів та вказівки до їх

виконання ............................................................................................................100

3.3. Завдання для підсумкового контролю....................................................102

Термінологічний словник...............................................................................104

Рекомендована література .............................................................................107

Предметний покажчик.....................…………………….................………..109

Іменний покажчик…………………………………………………………..110

Додатки..............................................................................................................111

109