4.4. Облік вибуття запасів

4.4.1. Методи оцінки запасів при вибутті

Списання виробничих запасів з балансу може відбуватися внаслідок:

* відпуску у виробництво;

* реалізації;

* списання в результаті невідповідності критеріям активу; - списання у зв'язку із псуванням, розкраданням;

* списання внаслідок надзвичайних подій;

* списання внаслідок передачі до статутного капіталу іншого підприємства;

* обміну на інші активи.

Згідно з П(С)БО 9 „Запаси" на підприємстві можна використовувати один із шести методів оцінки запасів при їх вибутті або декілька одночасно. Але при цьо­му слід уточнити, що для усіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів.

Різнойменні та різнотипні запаси не заборонено обліковувати різними мето­дами, але належить аргументовано підтвердити відмінність в умовах їх використання. Слід мати на увазі, що у разі зміни специфіки господарської діяль­ності можлива зміна облікової політики, яка може проявлятися у зміні методів оцінки запасів при їх списанні.

Оцінка запасів проводиться за одним з таких методів:

* собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFО або ФІФО);

• собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFО або ЛІФО);

* середньозваженою собівартістю:

• цінами продажу;

* нормативних витрат;

• ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів. Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або пері­одичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.

При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запа­сів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік).

Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інфор­мацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

Використовуючи один метод оцінки запасів при застосуванні двох систем обліку, при великому обсязі операцій можна отримати різні суми відпущених у виробництво запасів та їх залишки. Цей факт пояснюється різницею в часі відо­браження оцінки запасів.

Розглянемо порядок застосування кожного з цих методів.

Для кращого розуміння вивчення методів середньозваженої собівартості. FIFО та LIFО, розглянемо їх на конкретному прикладі.

Приклад 2.4. На 1 січня у підприємства в-залишку значилося 70 листів гіпсокартону вартістю 7 гри. За 1 шт. на суму 490 грн. Підприємство протягом місяця придбало ще декілька партій гіпсокартону за такими цінами і в такій послідовності:

З січня — 90 шт. по 7,05 грн. = 634,5 грн. (ПДВ — 126,9 грн.);

10 січня — 100 шт. по 7,12грн. = 712 грн. (ПДВ — 142,4 грн.);

18 січня — 80 шт. по 7,2 грн. =576 грн. (ПДВ— 115,2 грн.).

Утому самому періоді було відпущено у виробництві 180 шт. з них:

12 січня — 100 шт.

20 січня — 80 шт.

Визначити за методами FIFО, LIFО середньозваженої собівартості вартість відпущених у виробництво запасів і облікову вартість залишку на кінець звітного періоду.

Використання методу FIFО грунтується па припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вар­тість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вар­тістю останніх за часом придбань.

Розглянемо порядок застосування цього методу на умовах наведеного вище прикладу.

а) система періодичного обліку

При цій системі обліку 180 шт. гіпсокартону, списаного протягом звітного періоду у виробництво, розподіляються так:

Залишок на початок періоду — 70 шт. по 7 грн. - 490 гри.

Перше придбання — 90 шт. по 7,05 грн. - 634,5 грн.

Друге придбання — 20 шт. по 7,12грн. = 142,4 грн.

Разом списано у виробництво протягом звітного періоду 180 шт. вартістю 1266,9 грн.

Наступний етап — визначення облікової вартості залишку на кінець звітного періоду, що визначається за вартістю останніх надходжень. У нашому випадку:

останнє придбання — 80 шт. по 7,2 грн. =576 грн.

Залишок від передостаннього придбання — 80 шт. по 7,12грн. = 569,6 грн.

Разом залишок на кінець звітного період}' — 160 шт. вартістю 1145,6 грн.

Відобразимо ці операції в бухгалтерському обліку:

№ з/п	Зміст господарської операції	Кореспонденція рахунків		Кіль­кість	Сума, грн.
		Дебет	Кредит
1	Залишок матеріалу на початок звітного періоду	205	—	70	490
2	Відображено надходження матеріалу протягом звітного періоду	205	631	270	1922,5
3	Відображено суму податкового кредиту щодо ПДВ	641	631	270	384,5
4	Відображено списання матеріалу у виробництво за методом FIFО	23	205	180	1266,4
5	Залишок матеріалу на кінець звітного періоду	205	—	160	1145,6

Ці проведення відображають відпуск запасів у виробництво при періодичній системі обліку запасів. Якщо ж підприємство використовує постійну систему об­ліку, тоді такі проведення матимуть місце в міру надходження та вибуття запасів у виробництво.

6) система постійного обліку

За цією системою 180 шт. гіпсокартону, списаного протягом звітного пері­оду у виробництво, розподіляються так:

12 січня списується 100 штук на суму 701,5 грн., з них:

• 70 шт. по 7 грн./шт. = 490 грн.

• 30 шт. по 7,05 грн./шт. = 211,5 грн.

Після цього списання на підприємстві залишилося 160 шт. на суму , в т.ч.: 60 шт. по 7,05 грн./шт. - 423 грн. 100 шт. по 7,12грн./шт.—712 грн.

20 січня списується 80 штук на суму 565,4 гри., з них:

• 60 шт. по 7,05 грн./шт. = 423 гри.

• 20 шт. по 7,12грн./шт. = 142,4 гри.

Отже, разом списано у виробництво протягом місяця 180 шт. вартістю 1266,9 грн. Після цього списання залишок становить 160 шт. вартістю 1145,6 грн., вт.ч.:

* 80 шт. по 7,12грн./шт. =569,6 грн.

* 80 шт. по 7,2 грн./шт. = 576 грн.

Перевагою застосування методу FIFО є його простота, а також відображен­ня в балансі суми запасів, яка приблизно збігається з їх ринковою вартістю.

Недоліком цього методу є невиправдане завищення прибутку (при зрос­танні цін).

Тому застосування методу FIFО в умовах зростання цін сприятиме зростан­ню податку на прибуток. Проте і в цьому випадку можна знайти позитивний мо­мент при отриманні позики або при залученні інвестицій.

Використання методу LIFО базується на припущенні, що виробничі запаси

відпускаються у виробництво в послідовності, зворотній їх надходженню на підприємство (зарахуванню в бухгалтерському облі­ку), тобто запаси, що відпускаються у виробництво, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного періоду визначається за собівартістю перших за часом одержання запасів.

Розглянемо порядок застосування цього методу за умовами попереднього прикладу.

а) система періодичного обліку

За цією системою 180 шт., списаних протягом звітного періоду у виробницт-| во, розподіляються так:

* останнє придбання — 80 шт. по 7,2 грн. = 576 грн.;

* передостаннє придбання — 100шт. по 7,12грн. = 712 грн.

Разом списано у виробництво протягом звітного періоду 180 шт. вартістю 1288 грн.

Наступний етап — визначення облікової вартості залишку на кінець звітного періоду, що визначається за вартістю надходжень, які відбулися першими. В на-шому випадку:

Залишок на початок періоду — 70 шт. по 7 грн. = 490 грн. і;

Перше придбання — 90 шт. по 7,05 грн. = 634,5 грн.

Разом залишок на кінець звітного періоду — 160 шт. вартістю 1124,5 грн.

б) система постійного обліку

За цією системою 180 шт., списаних протягом звітного періоду у виробництво, розподіляються так:

12 січня списується 100 штук по 7,12грн./шт. па суму 712 гри.

Після цього списання залишок на підприємстві становить 160 шт. на суму 1124,5 грн., в т.ч.:

* 70 шт. по 7 грн./шт. - 490 грн.

* 90 шт. по 7,05 грн./шт. = 634,5 грн.

18 січня після надходження чергової партії матеріалів (80 штук по 7.2 грн.) залишок змінився і становив 1700,5 грн.

20 січня списується 80 штук по 7,2 грн. на суму 576 гри. Отже, разом списано у виробництво протягом звітного періоду 180 шт. вар-тю 1288 грн.

Після цього списання залишок становить 160 шт. вартістю 1124,5 грн., в т.ч.

• 70 шт. по 7 грн./шт. = 490 грн.

• 90 шт. по 7,05 грн./шт. = 634,5 грн.

Порядок відображення на рахунках бухгалтерського обліку аналогічний, як і застосуванні методу LIFО.

Метод LIFО використовують переважно в умовах прогресуючої інфляції, робиться для того, щоб запаси, придбані підприємством за цінами, які склали-на ринку в цей момент, зразу ж за тими цінами були списані у виробництво. и цьому залишок запасів оцінюється за заниженою вартістю.

Якщо врахувати, що запаси повинні відображатися на балансі за найменшою з двох вартостей: за початковою або за чистою вартістю реалізації, що потре-бує постійних переоцінок, то застосування методу LIFО дозволяє уникати їх.

Слід звернути увагу, що згідно з П(С)БО 9 „Запаси" у випадку, якщо для оцінки товару використовується метод LIFО, в примітках до фінансової звітно-сті : бути зазначено різницю між вартістю запасів, відображеною на дату балансу 5ліку і звітності, та найменшою вартістю, обчисленою із застосуванням мето-середньозваженої собівартості, РІРО.

Метод середньозваженої собівартості

Цей метод дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на аси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.

Розглянемо порядок застосування цього методу на умовах попереднього прикладу.

а) система періодичного обліку

Визначимо середньозважену собівартість одиниці запасів.

Середньозважена собівартість = [70шт. х 7 грн. + (90 шт. х 7,05грн.) + 00 шт. х 7,12грн.) + (80 шт. х 7,2 грн.)]: (70 шт. + 90 шт. + 100 шт. + 80 шт.) = 09558 грн./шт.

Отже, середньозважена собівартість відпущеного у виробництво гіпсокартону становить 180 шт. х 7,09558 грн./ шт. = 1277,2044 грн.

Середньозважена собівартість залишку на кінець періоду —

160 шт. * 7,09558 грн./шт. = 1135,29 грн.

б) система постійного обліку Середньозважена собівартість одиниці запасів: (70 х 7 + (90 х 7,05) + (100 х 7,12)): 260 - 7,0634615 грн./шт. 12 січня списується 100 штук по 7,0634615 грн./шт. на суму 706,35 грн. Після цього списання залишок 160 шт. по 7,0634615 грн./шт. на суму 1,1538

18 січня надійшла нова партія матеріалів 80 шт. по 7,2 грн.

Середньозважена собівартість одиниці запасів:

(160 * 7,0634615 х 80 х 7,2) : 240 = 7,1089 грн./ шт.

20 січня списується 80 штук по 7,1089 грн. на суму 568,718 грн.

Отже, разом списало у виробництво протягом звітного періоду 180 шт. вар­тістю 1275,08 грн. Після цього списання залишок становить 160 шт. вартістю 1137,42 грн.. Відображення операцій у плані рахунків аналогічний методу FIFO.

Таблиця 2.2.

Числові підсумки застосування методів FIFО, LIFО та середньозваженої вартості

	шт.	FIFO		LIFO		Середньозважена собівартість
		періодична	постійна	періодична	постійна	періодична	постійна
Залишок на початок місяця	70	490	490	490	490	490	490
Надходження	270	1922,5	1922,5	1922,5	1922,5	1922,5	1922,5
Видаток	180	1266,9	1266,9	1288	1288	1277,21	1275,08
Залишок на кінець місяця:	160	1145,6	1145,6	1124,5	1124,5	1135,29	1137,42

Метод оцінки по цінах продажу

Оскільки цей метод найбільше практичне застосовування мас в торгівлі, тому він розглянутий в розділі 19 „Облік в торгівлі".

Метод нормативних витрат

В основному метод нормативних витрат призначений для серійного промис­лового виробництва. Суть його полягає в тому, що запаси, як правило, оцінюють­ся в балансі за нормативною собівартістю, яка складається з суми нормативних витрат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно пе­ревіряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точ­ний термін перегляду норм витрат законодавством не встановлений, він визнача­ється підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках.

Метод ідентифікованої собівартості

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів вироб­ничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і про­ектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування цього методу передбачає ведення індивідуального об­ліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюва­тись відповідно до первісної вартості кожного запасу.

При веденні бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних комп'ютер­них програм використання цього методу можливе навіть для роздрібної торгівлі.

Для ведення податкового обліку (при обчисленні податку на прибуток) реко­мендовано використовувати методи FIFО та ідентифікованої собівартості,