2.2. Зміст і особливості соціологічної думки у сполучених штатах америки

У ХХ ст. найбільш плідно соціологія розвивалась у США. Це бу­ло зумовлено тим, що:

1) у США після глибокої загальної кризи та тривалої стагнації економіка почала бурхливо розвиватися завдяки новим технологіям та науковій організації праці;

2) на відміну від Європи, де соціологічна теорія розви- валась та удосконалювалась завдяки ініціативі та ентузіаз- му окремих учених, у США соціологічні дослідження з само- го початку були добре організовані, фінансовані та стали невід’ємною частиною університетської освіти й соціальних наукових досліджень. Широке використання математики та статистики, методів експерименту та моделювання, соціометрії та соціальної інженерії забезпечили розвиток соціології як точної науки¹.

Важливою особливістю американської соціології є те, що головні зусилля вчених-соціологів були зосереджені на вирішенні практичних завдань, тобто — прагматизм, який давав відповіді на конкретні питання: якими є мотиви поведінки людей; як краще та ефективніше здійснювати соціальний контроль та управління; якими шляхами подолати конфлікти та підтримувати стабільність суспільства; якими методами, засобами та заходами можна забезпечити соціальне партнерство та співробітництво людей у виробництві, зростання продуктивності праці, підвищення добробуту громадян тощо. Якраз над розв’язанням цих проб­лем працювали відомі американські соціологи (див. схему 8).

Із схеми видно, що американські соціологи в логічній послідовності прагнули дати відповіді на питання, що їх висувало соціально-економічне життя суспільства, розв’язувати конкретні проблеми в конкретних умовах соціальної реальності.

Наприклад, коли виникли проблеми з реалізації системи Тейлора і йому почали дорікати за надмірну жорсткість і перевищення ролі фізичних та матеріальних чинників у виробництві, на межі 20—30-х років виникає так звана теорія «людських відносин». У ній обґрунтовувались необхідність та доцільність поставити в центр уваги саму людину — робітника, доводячи, що з робітником потрібно поводитись як із «соціально-психологічною істотою», а не як з «біологічною машиною».

Схема 8

Основні наукові розробки американських соціологів
Система, її автор	Період розробки	Основна сутність концепції
Система Тейлора Ф. Тейлор (1856—1915)	Рубіж ХІХ—ХХ ст.	Для підвищення ефективності виробництва необхідні: — раціоналізація управління; — наукова організація праці; — диференційоване матеріальне стимулювання
Теорія людських відносин Е. Мейо (1880—1949)	Рубіж 20—30-х років ХХ ст.	Необхідні не тільки матеріальні, а й психологічні стимули: — сприятливий моральний клімат; — урахування інтересів робітника; — задоволеність працею
Теорія ієрархії потреб А. Маслоу (1908—1970)	Середина ХХ ст.	При задоволенні різноманітних пот­реб людей існує певна черговість (ієрархія) потреб, поведінка індивіда в кожний даний момент визначається найбільш важливою потребою
Структурний функціоналізм Толкотт Парсонс (1902—1979)	Середина ХХ ст.	Соціальна система — це система дій дійових осіб: — соціальна дія можлива тільки за наявності іншої дійової особи; — взаємна орієнтація дійових осіб на ґрунті спільних цінностей; — соціальна система діє тоді, коли відбувається певна диферен- ціація соціальних ролей
Біхевіоризм Дж. Уотсон (1878—1958)	Кінець ХІХ—ХХ ст.	Поведінка людини будується за схемою стимул — реакція: змінюючи стимул, можна задавати певні реакції, управляти поведінкою людей, підтримувати гармонію у суспільстві

Для підвищення ефективності виробництва, трудової діяль- нос­ті робітників важливими є не тільки матеріальні стимули, а й психологічні чинники, до яких належать:

1. Згуртованість групи, в якій працює індивід.

2. Сприятливий моральний клімат у ній.

3. Добрі взаємовідносини з керівництвом.

4. Урахування інтересів робітника.

5. Задоволеність своєю працею тощо.

Звідси практичними рекомендаціями щодо удосконалення уп­равління є такі:

1. Потрібно проявляти постійну турботу про людей.

2. Створювати атмосферу гармонії у взаємовідносинах індивідів та груп.

3. Доповнювати індивідуальну винагороду за працю колективною.

4. Розвивати демократичний стиль керівництва та ін.

У середині ХХ ст. американський психолог Абрахам Маслоу обґрунтовує складніший механізм впливу запитів людей на їхню поведінку, що його він розкриває у своїй теорії «Ієрархії пот­реб», згідно з якою різноманітні людські потреби можна поєднати у певні групи і рівні, що розташовуються за ступенем їх важливості, необхідності задоволення та впливу на поведінку людей. В одному із варіантів даної концепції виділяються такі шість груп і рівнів потреб:

1. фізіологічні;

2. екзистенціальні (самозбереження);

3. соціальні;

4. престижу;

5. особистісні;

6. духовні.

Головна ідея ієрархії потреб полягає у тому, що в кожен даний момент поведінка людини або групи визначається найважливішою потребою із всієї ієрархії їх.

Дуже вагомий внесок у розвиток американської соціології зроблено структурним функціоналізмом Толкотта Парсонса, який сприяв розумінню людської дії як системи, що самоорганізо- вується. Специфіку останньої він вбачав у такому:

• символічність, тобто наявність таких символічних механізмів саморегуляції, як мова, цінності тощо;

• нормативність, тобто залежність індивідуальної дії від за- гальноприйнятих норм;

• певна ірраціональність та незалежність від умов середовища і водночас залежність від суб’єктивних «визначень ситуації».

Одним із провідних напрямів американської соціології у ХХ ст. став «біхевіоризм» (від англ. bihavior — поведінка) — «наука про поведінку», родоначальниками якої стали американські психологи Едуард Торндайк та Джон Уотсон. Вони прагнули створити науково обґрунтовану «технологію» поведінки людини. Однак у їхніх під- ходах поняття поведінки зводилось до найпростішої формули — стимул — реакція, як і в тваринному світі. Є стимул, тобто ті або ін- ші спонукальні впливи на людей, є і реакція (відповідні дії) на них.

Таким чином, допускалося спрощене бачення людини та її поведінки, неправомірне ототожнювання життя тварин та соціального буття людей. Із формули стимул — реакція практично випускаються чинники свідомості людини та впливу на неї суспільства, керівництва. Тому вже у 30-х роках ХХ ст. біхевіоризм, будучи перетвореним у необіхевіоризм, певним чином здійснив своє самооновлення.

Позитивними характеристиками необіхевіоризму є такі:

• науковість, строгість і точність досліджень;

• широке застосування математики та статистики;

• нові методики експериментів тощо.

Усе це дозволяє соціологам та психологам використовувати біхевіоризм для розв’язання багатьох практичних завдань.

Таким чином, американська соціологія зробила вагомий внесок у розвиток соціології як науки, особливо в її прагматичний аспект.