- •Навчальний посібник
- •Протокол № 6 від 05.02.2002 р.
- •Тема 1 соціологія — наука про суспільство
- •1.1. Поняття соціології, її предмет, об’єкт і методи
- •1.2. Закони і категорії соціології
- •1.3. Структура та функції соціології
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 2 становлення та розвиток соціологічної думки в західній європі, сша, україні
- •2.1. Становлення та розвиток соціології як науки в західній європі (хіх—хх ст.)
- •2.2. Зміст і особливості соціологічної думки у сполучених штатах америки
- •2.3. Формування й розвиток соціологічної думки в україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 3 соціологічні дослідження: теорія, методологія, практика
- •3.1. Сутність, структура та типи соціологічних досліджень
- •3.2. Програми соціологічного дослідження
- •3.3. Методи соціологічного дослідження
- •П итання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 4 суспільство як соціальна система, його соціальна структура
- •П итання для самоконтролю
- •Л ітература
- •Тема 5 соціологія особи
- •5.1. Особистість у системі соціальних зв’язків, її статус і соціальні ролі. Зміст соціології особи
- •5.2. Теорія і практика соціалізації особи
- •П итання для самоконтролю
- •Л ітература
- •Тема 6 соціологія економіки, праці та управління
- •6.1. Соціологія економіки, її сутність, зміст і основні завдання
- •6.2. Предмет, категорії та основні аспекти соціології праці
- •6.3. Сутність, механізм і основні функції соціального управління
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема 7 соціологія політики
- •7.1. Суспільство та політика
- •7.2. Взаємозв’язки та взаємовплив соціального і політичного в політичному житті суспільства
- •Існує і зворотний зв’язок: тільки досконалість, ефективність функціонування правової держави здатні забезпечити ефективне функціонування і розвиток громадянського суспільства.
- •П итання для самоконтролю
- •Л ітература
- •Тема 8 соціологія культури
- •8.1. Сутність і структура культури суспільства
- •8.2. Предмет і функції соціології культури
- •8.3. Поведінкові підсистеми духовної культури суспільства
- •П итання для самоконтролю
- •Л ітература
- •Тема 9 соціологія релігії
- •9.1. Релігія як соціальне явище
- •9.2. Предмет і методи соціології релігії, зв’язок її з іншими формами суспільної свідомості
- •9.3. Релігійні організації та соціально-релігійна ситуація у сучасній україні
- •10.2. Предмет і функції соціології конфлікту
- •10.3. Характер і особливості соціальних конфліктів в україні
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Основні поняття і категорії соціології
- •Тема 1. Соціологія — наука про суспільство
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціологічної думки в Західній Європі, сша, Україні
- •Тема 3. Соціологічні дослідження: теорія, методологія, практика
- •Тема 4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура
- •Тема 5. Соціологія особи
- •Тема 6. Соціологія економіки, праці та управління
- •Тема 7. Соціологія політики
- •Тема 8. Соціологія культури
- •Тема 9. Соціологія релігії
- •Тема 10. Соціологія конфлікту
- •Література
- •Вступ 3 Тема 1. Соціологія — наука про суспільство 5
- •Тема 2. Становлення та розвиток соціологічної думки в Західній Європі, сша, Україні 16
- •Тема 3. Соціологічні дослідження: теорія, методологія, практика 31
- •Тема 4. Суспільство як соціальна система, його соціальна структура 43
5.2. Теорія і практика соціалізації особи
Людина народжується як біологічна і соціальна істота, а особистістю стає в результаті засвоєння певних знань, соціальних і культурних норм та цінностей того суспільства, до якого вона належить, тобто в процесі своєї соціалізації.
Соціалізація людини — це тривалий процес її входження в суспільство, включення в соціальні зв’язки і відносини, у різні типи соціальних спільностей, унаслідок чого відбувається становлення її соціальності.
Соціальність особи — це система її зв’язків з найрізноманітнішими спільностями (професіональними, соціально-демографічними, етнічними, статусними тощо) та виконання нею певних соціальних ролей.
Соціалізація охоплює всі соціальні процеси і зв’язки, завдяки яким індивід засвоює певні знання, норми, цінності, соці- альний досвід, що дозволяє йому функціонувати як повноправному члену суспільства, виконувати певні соціальні ролі (див. схему 35).
Схема 35
Соціалізація особи — це загальний, багатогранний процес впливу соціальних умов на життєдіяльність індивіда з метою включення його як дієздатного суб’єкта в систему суспільних відносин. На цей процес впливають різноманітні чинники, основними з яких є такі: сукупність ролей, елементи соціального середовища, конкретні події, явища і процеси (див. схему 36).
Схема 36
Процес соціалізації особи здійснюється упродовж усього життя людини і має кілька етапів і стадій.
На думку вітчизняних соціологів, процес соціалізації особи складається з двох основних етапів: перший етап — первинна соціалізація, другий — вторинна соціалізація. На етапі первинної соціалізації дитина засвоює соціальні норми, знання, цінності, поступово входить у певну культуру. На етапі вторинної соціалізації доросла людина засвоює соціальні ролі та виконує їх у своїй життєдіяльності. Водночас доросла людина поповнює і поглиблює знання, засвоює нові соціально-політичні й моральні норми, поширює соціальний досвід, удосконалює виконання своїх ролей.
Виділяють і стадії соціалізації особи: дотрудову, трудову і післятрудову (див. схему 37).
Схема 37
Чітко відокремити трудову стадію від дотрудової і післятрудову від трудової неможливо. В реальному житті зазвичай здійснюється повільний перехід від однієї стадії до іншої, у процесі якого одні завдання, пріоритети й ролі змінюються іншими, змінюється і соціальна активність, у якій відображається рівень соціальності, тобто глибина і повнота соціальних зв’язків із соціумом.
Соціологи, політологи і психологи, аналізуючи процес соціалізації особи на всіх стадіях, виділяють дві моделі: 1) модель підкорення і 2) модель інтересу. Модель підкорення характеризується досить високим ступенем регламентації, постійною взаємодією механізму вибору, механізму пропозицій та рекомендацій і механізму контролю. Отже, якраз у межах дії моделі підкорення суспільство за допомогою соціальних інститутів, цінностей і норм відбирає і готує на ту або іншу роль людей, які мають певні здібності, рівень підготовки, біопсихічні якості, що відповідають соціальним вимогам. Модель інтересу характеризується передусім самоорганізацією особи, самоорієнтацією на власні та сус- пільні інтереси, самоідентифікацією, почуттям сорому, вини, недостатності знань і досвіду. Важливо зрозуміти, що модель підкорення і модель інтересу в процесі соціалізації реалізується у нерозривному взаємозв’язку, основна ж особливість полягає в тому, що залежно від самого індивіда і соціальних умов соціалізація кожної особи здійснюється переважно за якоюсь однією моделлю. Зауважимо, що існує загальний механізм соціалізації особи, він, безумовно, використовується і в моделі підкорення і в моделі інтересу (див. схему 38).
Схема 38
Соціалізація особи із своїм механізмом має дві форми: 1) соціальну адаптацію і 2) інтеріоризацію (див. схему 39).
Схема 39
Існує два підходи до визначення суті і змісту адаптації. Швейцарський психолог Жан Піаже, англійський соціолог Роберт Мертон розглядають соціальну адаптацію як двосторонній процес і результат зустрічної активності суб’єкта і соціального середовища.
Другий підхід полягає насамперед у ствердженні того, що людина, включаючись у суспільне життя, зберігає свободу вибору — вибору соціальних ролей, соціальних спільностей, цінностей, форм і видів діяльності. Людина обирає своє майбутнє, свої варіанти реалізації соціальних ролей відповідно до своєї життєвої мети і амбіцій та умов своєї життєдіяльності. Суспільство завжди обмежує особі свободу вибору певними правовими та моральними нормами і традиціями, зразками культури тощо. Якраз тому необхідно використовувати певною мірою обидва підходи. Взагалі кожна людина адаптується, тобто пристосовується до соціальних умов, активізує діяльність у сфері політичного життя, всіляко прагне освоїти культурні зразки, соціальний досвід, норми моралі та поведінки, виявляючи соціальну творчість. Суспільство, з свого боку, створює механізм цілеспрямованого впливу на соціальну активність людини і насамперед на її ціннісні орієнтації, оскільки цінності і мотиви політичної і соціальної активності є основою свободи людини, її вільного вибору в житті, її активної діяльності5.
У процесі соціалізації і активної діяльності особи формується найважливіша її характеристика — самосвідомість, яка несе в собі відбиток реальних, ідеальних і фантастичних образів та уявлень. Стадії формування самосвідомості визначаються реальними стадіями розвитку людини (дитинство, юність, зрілість). Перехід людини від однієї стадії до іншої є дуже складним, він зазвичай супроводжується руйнуванням попередніх форм саморозуміння, виникненням, формуванням якісно нових уявлень індивіда про себе, про своє місце, роль і відповідальність у суспільстві, в соціальній групі, у реальних умовах життєдіяльності, що впливають на утвердження або зміну самооцінки, самосвідомості, соціального статусу та норм поведінки особи. Самосвідомість є важливим елементом само- регуляції особи, тобто вибору і дотримання доцільних норм життєдіяльності у даному конкретному соціальному середовищі, в своїй країні та у світі. М. С. Грушевський у праці «На порозі нової України. Гадки і мрії», звертаючи увагу на необхідність формування національної свідомості, писав: «Дале- ко цінніше розгорнути своє індивідуально корисне з місцевих і власних задатків і засобів, ніж укластися в готову чужу форму»6.
У сучасних умовах, коли поширюються можливості вільного самовизначення і самоформування індивіда, його самоорганізації і самоуправління, роль самосвідомості й саморегуляції постійно зростає, треба приділяти особливу увагу формуванню самосвідомості кожного громадянина, особливо молодого покоління — майбутнього України.