2. Касові операції банківських установ

Касові операції банків полягають у прийнятті та видачі готівкових коштів (банкнот та розмінних монет) від клієнтів та клієнтам.

Банки України здійснюють касові операції, виходячи з таких принципів:

1) усі суб'єкти господарської діяльності зобов'язані зберігати свої кошти на рахунках у банках;

2) суб'єкти господарської діяльності, які мають готівкові кошти, зберігають їх у касі в межах ліміту, встановленого комерційним банком. Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і зарахована на поточний рахунок протягом трьох днів, враховуючи день отримання;

3) витрачання готівки суб'єктами господарювання здійснюється за цільовим призначенням.

Банки України, крім традиційного касового обслуговування, змушені здійснювати контроль за дотриманням касової дисципліни своїх клієнтів. Але це суперечить партнерським взаємовідносинам між банком та його клієнтами. Зокрема, мінімум один раз на два роки працівник банку повинен здійснювати перевірку дотримання касової дисципліни з виїздом на підприємство. Він має право вимагати надання усіх первинних документів, де відображені касові обороти.

Для того, щоб задовольнити інтереси клієнтів, установа банку має касу, де повинна міститись певна сума готівки. Розмір готівки в касі не повинен бути завищеним, оскільки для банку це - непрацюючі активи. Навпаки, здійснення касових операцій пов'язані з певними витратами для банку (наприклад, на охорону, інкасацію, придбання готівки).

Розрізняють каси банку:

– Прибуткові

– Видаткові

– Денні

– вечірні

Денні каси функціонують протягом операційного дня, а після його закінчення готівку приймають вечірні каси. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. Готівка видається клієнтам видатковими касами на підставі таких документів, як грошовий чек, видатковий касовий ордер.

Грошові купюри формуються в корінці по 100 банкнот одного номіналу, на який накладають бандероль. 10 корінців банкнот одного номіналу формують пачку з картонним накладенням та пломбою. Для підвищеної відповідальності касових працівників на бандеролях та пачках зазначають назву банку, номінал купюри, суму, дату покупки, підпис та іменний штамп касира. Готівка в касу банку потрапляє у результаті надходжень коштів від клієнтів, в установах банків здійснюють прогнозування касових оборотів. Для цього всі підприємства подають до комерційного банку заявку-розрахунок, в якій показують касові обороти підприємства з надходження і видатку готівки з кас підприємств на плановий квартал, а також фактичні дані за відповідний квартал минулого року.

Лекція 3.2 Організація міжбанківських розрахунків

План

1. Сутність та функції міжбанківських розрахунків

2. Характеристика системи електронних платежів

3. Види операцій за кореспондентськими рахунками

1. Сутність та функції міжбанківських розрахунків

Система розрахунків НБУ є прикладом організації розрахунків усередині великих багатофілійних банків, відділення і філії яких стають учасниками в системі міжфілійних розрахунків. Система міжбанківських розрахунків через установи НБУ в даний час відіграє головну роль.

Міжбанківські розрахунки – система безготівкових розрахунків між банківськими установами, що обумовлені виконанням платежів клієнтів або власними зобов’язаннями одного банку перед іншими.

До функцій міжбанківських розрахунків належать:

1) розміщення коштів у вигляді депозитів і кредитів;

2) переоблік векселів один в одного (КБ) та в НБУ;

3) купівля/продаж цінних паперів;

4) надання централізованих кредитів;

5) розрахунково-касове обслуговування клієнтів за дорученням один одному на основі кореспондентських відносин.

Розрахунки між комерційними банками можуть проводитися через:

1) розрахункову мережу НБУ;

2) прямі кореспондентські рахунки “ЛОРО” і “НОСТРО”;

3) клірингові палати;

4) внутрішньобанківську розрахункову систему (міжфіліальні розрахунки).

Для здійснення розрахунків укладаються договори між банками і відкривається кореспондентський рахунок