1.Портфельна стратегії банку та їх характеристика

Всі відносини на фондовому ринку підлягають інституційно-правовому регулюванню та державно-правовому регулюванню.

Перше із них здійснюється Державними органами. Друге здійснюється саморегулівними, зокрема фондовими біржами та асоціаціями, які об’єднують перш за все емітентів та інвесторів.

Метою правового регулювання ринку цінних паперів є упорядкування всіх видів діяльності на фондовому ринку, щоб узгодити інтереси всіх суб’єктів.

Система правового регулювання включає:

1) органи регулювання ринку цінних паперів;

2) законодавчі та підзаконні акти;

3) етику фондового ринку;

4) традиції та звичаї, які впливають на роботу ринку цінних паперів.

Державними нормативними актами регулюються такі відносини:

1) механізм реєстрації емісії цінних паперів;

2) відкритість чи конфіденційний характер інформації про емітентів;

3) порядок реєстрації фондових бірж та їх членів, зокрема комерційних банків;

4) норми поведінки суб’єктів ринку цінних паперів;

5) процеси приєднання й поглинання;

6) облік та звітність.

Чинне законодавство України у сфері банківської діяльності не передбачає принципових обмежень для здійснення операцій за цінними паперами, тому остання мають можливість здійснювати практично увесь спектр операцій з цінними паперами, а саме:

1) операції за власний рахунок:

а) торгівля цінними паперами;

б) термінові вклади в цінні папери.

2) посередницькі операції:

а) в процесі емісії цінних паперів;

б) в процесі обігу цінних паперів.

3) довірчі операції:

а) в процесі емісії цінних паперів;

б) в процесі обігу цінних паперів.

4) інфраструктурні операції:

а) управління іпотекою;

б) депозитарний облік;

в) професійне консультування;

г) управління ЦП та грошовими фондами;

д) здійснення клірингових розрахунків за цінними паперами.

Розрізняють, згідно з положенням НБУ, такі категорії цінних паперів:

1) цінні папери, що мають активний ринок в портфелі на продаж;

2) цінні папери, що не мають активного ринку в портфелі на продаж;

3) цінні папери, що мають активний ринок на інвестиції;

4) цінні папери, що не мають активного ринку на інвестиції.

Професійна діяльність банків на ринку цінних паперів включає:

1) діяльність з торгівлі цінними паперами:

а) дилерська діяльність – пов’язана з купівлею-продажем банком цінних паперів від свого імені та за свій рахунок для перепродажу третім особам;

б) брокерська діяльність - пов’язана з купівлею-продажем банком цінних паперів від свого імені та за рахунок клієнтів;

в) діяльність з управління цінними паперами – це діяльність, яку здійснює банк як професійний учасник ринку від свого імені за винагороду стосовно довірчого управління цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, а йому передані у володіння.

г) андерайтинг – це діяльність з випуску цінних паперів за дорученням, від імені і за рахунок емітента.

Існують такі види андерайтингу, а саме:

1) повний викуп з перепродажем. Андеррайтер викуповує за свій рахунок весь випуск акцій за єдиною ціною, щоб потім його перепродати зазвичай за вищою ціною;

2) розміщення з гарантією. Андеррайтер шукає інвесторів для акцій емітента і гарантує, що викупить усю нерозміщену серед сторонніх інцестів частину випуску;

3) розміщення без гарантій викупу. Андеррайтер шукає інвесторів для акцій і намагається по можливості продати їх, але не розміщену частину акцій сам не викуповує;

4) купівля посередником опціону «call», який надає право йому купити вказані в договорі акцій за ціною виконання опціону або відмовитись від цієї купівлі.

2) депозитарна діяльність, яка включає такі види діяльності:

а) банк, як зберігач цінних паперів. Для виконання функції обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах банки як депозитарні установи здійснюють адміністративні операції, облікові операції та інформаційні операції.