2. Система гарантування банківських вкладів

Гарантування вкладів певною мірою забезпечує їх ліквідність, а також сприяє запобіганню масового вилучення вкладів з банків.

Згідно з Законом України «Про банки і банківську діяльність» НБУ розробив і ввів у дію в 1996 році тимчасовий порядок формування комерційного банку фонду страхування вкладів фізичних осіб, який створився шляхом придбання банками облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) на суми вкладів і передання їх на зберігання НБУ, котрий блокував їх на окремих рахунках Депозитарії НБУ.

У разі ліквідації банку передбачалося розблокувати ОВДП на відшкодування вкладів населення.

У 1998 році згідно з Указом президента «Про заходи щодо захисту прав фізичних осіб вкладників комерційних банків». Було створено Фонд Гарантування вкладів фізичних осіб.

20.09.2001 Верховна рада України ухвалила закон, а 30.08.2002 Кабінет міністрів України та Національний банк України спільною постановою затвердили «Про фонд гарантування вкладів фізичних осіб»

Всі крім ощадного банку були зобов`язані приймати учать у формуванні фонду.

Фонд зобов`язаний двічі на рік публікувати в засобах масової інформації – дані про кількість банків учасників фонду та звіт про свою діяльність.

Банки, які не виконують нормативів НБУ переводять до категорії тимчасових учасників фонду. У разі поліпшенні Фонд приймає рішення про поновлення статусу банку. У разі погіршення за рішенням адміністративної ради Фонду банк виключається зі складу учасників Фонду.

Основними джерелами формування коштів фонду є:

– Початкові збори з банків у розмірі 1% зареєстрованого статутного капіталу;

– Регулярні збори з банків – двічі на рік по 0,25% від загальної суми вкладів включаючи нараховані відсотки.

– Спеціальні збори з банків

– Кошти внесені НБУ в розмірі 20 млн.грн.

– Доходи одержані від інвестування коштів фонду в державні цінні папери.

– Кредити залучені від КМУ і НБУ.

Системи визначених гарантій застосовуються в тих випадках, коли обов'язок держави щодо захисту банківської системи юридичне не закріплюється і базується на основі минулого досвіду. Система визначних гарантій властива країнам, у яких офіційна процедура гарантування депозитів відображена в державних і спеціалізованих банківських і фінансових законах, або в затверджених статутах фондів страхування депозитів.

Системи із невизначеними гарантіями характеризує відсутність:

– спеціального закону у вигляді юридичного зобов'язання щодо збереження вкладів у банках. На оцінювання можливої допомоги вкладникам впливають суб'єктивні чинники;

– правил, які регламентують ліміти відшкодування і форми компенсацій, що дає можливість державі у випадку банкрутства провести фінансування на власний розсуд;

– повноцінних фондів компенсації.

3. Кредитні операції комерційних банків

До ресурсів, які формуються недепозитним шляхом, належать кошти, отримані в результаті випуску банком облігацій; міжбанківський кредит та кредити, отримані від центрального банку.

Банки можуть випускати облігації для залучення позичкових коштів лише за умови повної сплати усіх випущених ним акцій.

Міжбанківський кредит банки залучають для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також у зв’язку з необхідністю регулювання банківської діяльності. Укладаючи договір про міжбанківський кредит, банк мусить повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (зокрема платоспроможності та ліквідності).

Центральний банк застосовує такі механізми рефінансування комерційних банків:

1. проведення операцій на відкритому ринку;

2. надання стабілізаційного кредиту;

3. здійснення біржових і позабіржових операцій з купівлі і продажу державних цінних паперів на відкритому ринку.

Операції на відкритому ринку НБУ проводить через кількісний та процентний тендер, а також через постійно діючу лінію рефінансування (кредит “овернайт”).

Також НБУ може надавати стабілізаційний кредит банк, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який узяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення.

Ще одним засобом рефінансування банків є операції РЕПО. Банки, які потребують підтримки своєї короткострокової ліквідності, можуть звертатися до НБУ щодо здійснення операцій “прямого“ РЕПО.

НБУ може продавати з власного портфеля державні цінні папери через операції “зворотного” РЕПО на відповідний час за умови викупу цих самих паперів надалі в установлений строк. Це відбувається як за допомогою безпосередньої домовленості з банками, так і через проведення тендера заявок банків на участь в операціях РЕПО. Банки подають до Департаменту монетарної політики НБУ заявки на участь у тендері, у яких пропонують свої умови щодо ціни купівлі-продажу державних цінних паперів. НБУ, проводячи тендер, відбирає заявки з дешевшими при купівлі і дорожчими при продажу цінні папери або конкретними, необхідними для свого портфеля.

Розрізняють:

1) нічне РЕПО (термін дії один день);

2) відкрите РЕПО (термін операції в договорі не визначається, кожна із сторін договору може вимагати виконання операції в будь-який час, але з обов’язковим повідомленням про дату завершення дії цього договору);

3) строкове РЕПО (термін операції чітко визначений).

Питання для самоконтролю:

1. Що таке капітал банку?

2. Які особливості формування статутного капіталу акціонерного банку?

3. Яка структура капіталу банку?

4. Які основні функції виконує капітал банку?

5. Як розрахувати норматив мінімального обсягу регулятивного капіталу банку?

6. Як розрахувати норматив адекватності регулятивного капіталу?

7. Як розрахувати норматив адекватності основного капіталу?

8. Які операції банків належать до депозитних?

9. Що таке банківський сертифікат?

10. У чому сутність ощадного вкладу?

11. Як нараховуються прості та складні проценти з банківських депозитів?

12. Що таке ефективна річна процентна ставка?

13. Які операції банків належать до не депозитних?

14. У чому сутність проведення операції РЕПО?

15. Які особливості випуску та обігу фінансових векселів та облігацій банку?

16. Що таке сек’юритизація активів?

17. Як здійснюються операції з продажу банківських позик?

18. У чому полягає головне завдання менеджменту пасивних операцій банку?