Питання для самоконтролю:

1. Які банківські рахунки відкриваються підприємствами в Україні?

2. Які основні вимоги та особливості відкриття цих рахунків?

3. Які банківські рахунки відкриваються фізичними особами?

4. Що таке рахунок типу “Н” та які умови його функціонування?

5. Що таке рахунок типу “Л” та які умови його функціонування?

6. Що таке платіжна вимога-доручення?

7. Який механізм здійснення акредитивної форми розрахунків?

8. Як здійснюються розрахунки чеками?

9. В яких випадках застосовуються такі форми розрахунків, як платіжна вимога та інкасове розпорядження?

10. Який порядок погашення заборгованості з рахунків підприємств?

11. Що таке міжбанківські розрахунки?

12. Що виступає необхідною передумовою здійснення міжбанківських розрахунків в Україні?

13. Який механізм проведення міжбанківських розрахункових операцій?

14. Як працюють операційні каси банків?

15. Що таке ліміт залишку готівки в касі та який порядок його встановлення?

16. Які існують обмеження щодо здійснення підприємствами операцій з готівкою?

17. У чому полягають особливості діяльності банків з контролю за виконанням касових операцій їхніми клієнтами?

Тема 4. Операції комерційних банків з векселями

Лекція 4.1 Балансові та позабалансові операції з векселями

План

1. Балансові операції з векселями

2. Позабалансові операції з векселями

Лекція 4.2 Довірчі та комісійні операції банків з векселями

План

1. Комісійні операції з векселями

2. Довірчі операції з векселями

Навчальна мета: вивчити операції комерційних банків з векселями, особливу увагу приділяючи балансовим та позабалансовим операціям з векселями, а також зрозуміти сутність комісійних та довірчих операцій комерційних банків з векселями.

Перелік літератури:

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 7 грудня 2000 року № // Відомості вр України. - 2001.

2. Васюренко о. В. Банківські операції: Навч. Посібн. / о. В. Васюренко. - к.: т-во "Знання", коо, 2006. - 255 с.

3. Мороз А. М. Банківські операції: Підручник / А. М. Мороз, М. І. Савлук, М. Ф. Пуховкіна. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 57 - 100

4. Савлук м. І. Гроші та кредит: Підручник / м. І. Савлук, а. М. Мороз, і. М. Лазепко. - к.: кнеу, 2006. - 744 с.

1. Балансові операції з векселями

Розрізняють такі балансові операції з векселями:

1) Кредитні;

2) Торговельні.

Кредитними вважаються вексельні операції, котрі супроводжуються наданням або залученням грошових коштів проти векселів чи під забезпечення векселями.

Ці операції можуть бути:

1) Активними:

– врахування (дисконт) векселів – це кредитування шляхом придбання векселя до настання строку платежу за ним зі знижкою з метою отримання прибутку від погашення векселя за номінальною вартістю;

– надання кредитів під заставу векселів.

2) Пасивними:

– переврахування придбаних векселів – це врахування вже врахованих банком векселів;

– одержання кредитів під заставу векселів.

Торговельними є операції з купівлі або продажу векселів за ціною, що встановлюється у відсотках до суми векселя. До активних торговельних операцій належить придбання векселів, а до пасивних — продаж придбаних векселів.

Урахування векселів здійснюється банками виключно на підставі укладеного з векселедержателем відповідного договору у формі:

1) Окремого договору про врахування векселів, який укладається при врахуванні певних векселів.

2) Генеральної угоди про врахування векселів, котра укладається на певний термін і передбачає встановлення ліміту заборгованості за операцією врахування.

Для отримання облікового кредиту векселедержатель подає в банк заяву, до якої на вимогу банку можуть додаватися документи, що характеризують його фінансовий стан та кредитоспроможність, угоди на підставі яких придбавались векселі, тощо.

Векселі до врахування надаються в банк при реєстрах. Реєстри поданих до врахування векселів щонайменше у двох примірниках складаються векселедержателем за формою, затвердженою відповідним банком. У реєстрі міститься інформація про векселі, що передаються банку, а саме: номер векселя, вексельна сума, назва і реквізити платника, дату і місце платежу.

Прийняття векселів оформлюється розпискою, яка видається пред’явникові. Після цього реєстри нумеруються і записуються у Відомість реєстрів, поданих до врахування векселів.

Як правило, банки здійснюють операції врахування векселів під забезпечення.

Сума, яка підлягає утриманню на користь банку, складається з процентної ставки (дисконту), а для іногородніх векселів — також з порто (поштових витрат) і дамно (комісії за інкасування іногородніх векселів).

Рішення про врахування векселів приймається кредитним комітетом (кредитною комісією). Вчиняється дозвільний напис на кожному реєстрі із зазначенням кількості і суми векселів, що приймаються до врахування, а також суми процентів і строку кредитування. Підписується Акт прийняття-передавання векселів. Операція врахування векселів відбувається після підписання Договору про врахування векселів.

До різновидів урахування векселів належать безоборотне врахування і врахування з реверсом, які відрізняються від звичайного врахування порядком і обсягом відповідальності клієнта.

Безоборотне врахування – різновид врахування, за якого пред’явник векселя вибуває з числа зобов’язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом учинення пред’явником у тексті індосаменту безоборотного застереження (проставлення безоборотного індосаменту) або через передавання банку векселя пред’явником без учинення індосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника. Ризик, пов’язаний з можливістю втрати підпису пред’явника, банк має ком­пенсувати утриманням підвищеного дисконту. Також банк може вимагати від клієнта позавексельного поручительства третьої особи щодо викупу векселя у разі його несплати в строк.

Урахування з реверсом – різновид урахування, за якого пред’явник векселя дає банку позавексельне зобов’язання викупити враховані векселі до настання строку їх оплати або при настанні чи ненастанні певних обставин. Від звичайного врахування цей різновид врахування відрізняється тим, що платіж за векселем виконує не безпосередньо зо­бов’язана за векселем особа-платник, а пред’явник, який підписує письмове зобов’язання викупити векселі до настання строку їх оплати та/або при настанні/ненастанні певних обставин (реверс) і викуповує вексель. За допомогою реверсу векселі відчужуються і тимчасово передаються банку.

Методологія здійснення операції переврахування аналогічна врахуванню банками векселів.

З метою здійснення вексельного кредитування комерційні банки можуть не лише викупати векселі до настання строку їх погашення, а й приймати їх у вигляді забезпечення наданих позик.

При кредитуванні під заставу векселів позичальник не перевідступає вексель банку (на відміну від облікового кредиту), а лише віддає його під заставу на певний строк, зберігаючи усі права векселедержателя (право власності на вексель може перейти лише у разі непогашення позики). Ще одна відмінність між цими формами вексельного кредиту полягає в тому, що якщо при обліковому кредиті позичальник і той, хто повертає кошти, є різними особами, то при кредитуванні під заставу векселів погашення позики здійснюється самим позичальником. Особливістю цього виду кредитування є також порядок надання, зберігання та реалізації застави.

Кредити під заставу векселів можуть надаватись у вигляді:

– строкових кредитів, тобто позик, дата погашення яких зафіксована за домовленістю з позичальником;

– кредитів до запитання (онкольних кредитів), коли строк погашення не вказується або встановлюється термін до настання строку погашення векселів із застави.