
- •1. Основні відомості про матриці.
- •2. Лінійні операції над матрицями.
- •3. Добуток матриць.
- •4. Визначники та їх обчислення.
- •5. Основні властивості визначників.
- •1. Системи лінійних алгебраїчних рівнянь. Основні відомості.
- •2. Формули Крамера.
- •1. Обернена матриця
- •2. Матричний метод розв'язування системи рівнянь.
- •1. Ранг матриці.
- •2. Теорема Кронекера-Капеллі.
- •1. Метод Жордана-Гаусса.
- •2. Знаходження оберненої матриці методом Гаусса.
- •3. Однорідні системи рівнянь.
- •1. Основні відомості про вектори.
- •2. Лінійні операції над векторами.
- •3. Кут між векторами. Проекція вектора на вісь. Координати вектора.
- •4. Скалярний добуток.
- •3. Розкладання вектора за базисом.
- •1. Рівняння прямої.
- •2. Взаємне розміщення двох прямих.
- •1. Границя послідовності.
- •3. Властивості границь.
- •4. Нескінченно малі й нескінченно великі.
- •1. Перша чудова границя.
- •2. Друга чудова границя.
- •3. Обчислення границь.
- •1. Неперервність ф.
- •2. Т. Розриву.
- •3. Асимптоти.
- •2. Основні правила диференціювання.
- •3. Таблиця похідних.
- •4. Похідні вищих порядків.
- •1. Похідна неявної ф.
- •3. Якщо не змінює свого знака в околі т. , то задана ф. Не має локального екстремуму в т. .
- •3) То потрібне додаткове дослідження.
- •4. Найбільше і найменше значення ф. На відрізку.
- •1. Опуклість і вгнутість графіка ф.
- •2. Т. Перегину. Необхідні і достатні умови т. Перегину.
- •1. Основні поняття.
- •2. Основні властивості невизначеного інтеграла.
- •3. Таблиця інтегралів.
- •4. Безпосереднє інтегрування.
- •2. Інтегрування частинами.
- •1. Поняття функції 2-ох, 3-ох, багатьох змінних. Область визначення і множина значень.
- •2. Поняття графіка функцій двох змінних.
- •3. Поняття частиного приросту функції, повного приросту функції.
- •4. Поняття частиних похідних 1-го, 2-го порядку і техніка їх знаходження.
- •1. Поняття екстремуму функції 2-ох змінних.
- •2. Найбільше і найменше значення функції в замкненій області.
- •3. Умовний екстремум.
- •1. Оз похідної за напрямом та її знаходження.
- •2. Поняття градієнта функції та його знаходження.
- •3. Зв'язок між похідною за напрямом і градієнтом функції.
- •1. Основні поняття теорії здр.
- •3. Лінійні однорідні рівняння з постійними коефіцієнтами.
- •1. Якщо корені характ. Рів. (7) дійсні і різні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •2. Якщо корені характ. Рів. (7) дійсні і рівні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •3. Якщо корені характ. Рів. (7) комплексні ( ), то загальний розв'язок рів. (6) має вигляд
- •1. Основні поняття теорії рядів.
- •2. Властивості числових рядів.
- •3. Необхідна ознака збіжності числового ряду.
- •4. Достатні ознаки збіжності числових рядів.
- •5. Степеневі ряди.
- •6. Область збіжності степеневого ряду.
- •7. Розклад деяких функцій в ряд Тейлора.
- •8. Наближені обчислення з допомогою рядів.
1. Основні відомості про вектори.
ОЗ
1 Вектором
(геометричним вектором)
називається множина всіх напрямлених
відрізків, що мають однакову довжину
та напрямок.
Про
всякий відрізок
з цієї множини кажуть, що він представляє
вектор
.
З означення випливає, що вектори можна
переносити паралельно самим собі. У
зв'язку з цим розглядувані вектори
називають вільними.
ОЗ
2 Довжина
відрізка
називається довжиною (модулем, нормою)
вектора
і позначається символом
ОЗ
3 Два
вектори
та
називаються колінеарними, якщо вони
лежать на одній прямій або на паралельних
прямих. Позначення:
.
ОЗ
4 Три
вектори
називаються компланарними, якщо вони
лежать на одній площині або на паралельних
площинах.
ОЗ
5 Вектор,
початок і кінець якого збігаються, наз.
нульовим і позначають
.
Можна
вважати, що нульовий вектор має довільний
напрям, а його довжина дорівнює нулю,
тобто
.
ОЗ
6 Ортом
даного вектора
наз. вектор, довжина якого дорівнює
одиниці, а напрям збігається з напрямом
даного вектора
.
Орт вектора
позначають
,
причому
і
.
2. Лінійні операції над векторами.
Лінійними операціями над векторами є операції (дії) їх додавання та множення дійсного числа на вектор.
ОЗ
7 Добутком
числа
на вектор
наз. вектор
,
що має довжину
,
і напрям якого збігається з напрямом
вектора
,
якщо
,
і протилежний йому, якщо
.
ОЗ
8 Протилежним
вектором
наз. вектор, отриманий множенням числа
(-1) на вектор
,
тобто
.
ОЗ
9 Сумою
векторів
і
називається вектор
,
початок якого збігається з початком
вектора
,
а кінець –
із кінцем вектора
за умови, що початок вектора
збігається з кінцем вектора
(правило трикутника).
Вектор
,
очевидно, є діагоналлю паралелограма,
побудованого на векторах
і
(правило паралелограма).
Сумою кількох векторів є вектор, що сполучає початок першого вектора й кінець останнього за умови, що початок кожного наступного вектора збігається з кінцем попереднього (правило многокутника).
ОЗ 10 Різницею векторів і наз. суму векторів й вектора , протилежного .
Неважко переконатися, що в паралелограмі, побудованому на векторах і , одна діагональ є сумою цих векторів, а інша – їх різницею.
Теорема
1 (Необхідна
й достатня умова колінеарності векторів)
Два ненульові вектори
колінеарні тоді й лише тоді, коли
,
де
–
деяке дійсне число.
3. Кут між векторами. Проекція вектора на вісь. Координати вектора.
Нехай
задано два вектори
і
.
Кутом
між ними називають
,
на який потрібно повернути один із
векторів, щоб його напрям збігся з
напрямом іншого вектора. Вважають, що
.
Якщо початки векторів
і
не збігаютсья, то кутом між ними наз.
кут між векторами
і
,
де
і
.
Нехай
.
Проведемо через т.
і
прямі, перпендикулярні до вектора
.
Позначимо т. перетину цих прямих із
вектором
через
і
.
Проекція
вектора
на напрям вектора
дорівнює довжині вектора
,
помноженій на косинус кута
між векторами
і
:
Нехай
у просторі задано систему координат
і довільний вектор
.
Розглянемо проекції вектора
на координатні осі. Нехай
пр
,
пр
і
пр
.
ОЗ
11 Проекції
вектора
на осі координат називають його
координатами. При цьому записують
Довжина вектора обчислюється за формулою