Тема 1 цивільний захист у сучасних умовах

Цивільний захист (ЦЗ) є спеціальна дисципліна підготовки студентів усіх учбових закладів. Підготовка студентів з ЦЗ ведеться з урахуванням профілів навчання.

На вивчення дисципліни передбачено 54 години:

• лекції – 8 год.;

• практичні заняття – 4 год.;

• лабораторні заняття –

• групова вправа – 4 год.

• самостійна робота – 38 год.

У результаті вивчення програми студенти повинні :

Знати :

• характеристику осередків ураження, які виникають в надзвичайних умовах мирного та воєнного часу;

• способи і засоби захисту населення від вражаючих факторів аварій, катастроф, стихійних лих і сучасної зброї масового ураження;

• порядок дій формувань ЦЗ і населення в умовах надзвичайних ситуацій;

• призначення і порядок роботи з приладами радіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю;

• методики прогнозування можливої радіаційної та хімічної обстановки;

• основи стійкості роботи об’єктів господарської діяльності в надзвичайних умовах;

• основи організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт.

Уміти :

• практично здійснювати заходи захисту населення від наслідків аварій, катастроф, стихійних лих і застосування сучасної зброї;

• відповідно до майбутньої спеціальності оцінювати стійкість елементів об’єктів господарської діяльності в надзвичайних ситуаціях;

• оцінювати радіаційну, хімічну обстановку та обстановку, яка виникла внаслідок стихійного лиха та аварії;

• керувати підготовкою формувань і проведенням рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах господарської діяльності відповідно до майбутньої спеціальності.

Частина теоретичних і практичних занять будуть проводитися методом ділової гри та проблемного навчання.

Для підвищення якості підготовки і прищеплення навиків у прогнозуванні НС з врахуванням вимог ЦЗ студенти самостійно виконують і захищають розрахункові роботи.

Після закінчення вивчення дисципліни «Цивільний захист» усі студенти складають залік.

1. Роль і місце цивільного захисту у державній системі безпеки та захисту населення

Однією з найголовніших рис планети Земля є існування на ній життя. З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу, бурхливим зростанням кількості населення на Землі, збільшенням об’єктів виробництва та його відходів проблеми стосунків між природою та суспільством дедалі зростають.

Внаслідок людської діяльності за останні роки має місце збільшення практично на всій території держав світу кількості дуже небезпечних об’єктів (радіаційні, хімічні та інші об’єкти).

На території України діють п’ять атомних електростанції (Чорнобильська, Рівненська, Хмельницька, Запорізька, Південно Українська АЕС), 1800 хімічно небезпечних об’єкти. Три тисячі об’єктів у своєму виробництв використовують різні ізотопи.

Небезпечними є гідротехнічні споруди, аварії (катастрофи) на яких можуть бути причиною виникнення катастрофічних повеней. За даними штабу ЦЗ України повеней можуть зазнати 8 областей та 427 міст й населених пунктів України.

Аварії (катастрофи) можуть мати місце на об’єктах з переробки нафти, газу та нафтогазопроводах.

Щоденно в Україні виникають надзвичайні ситуації, в наслідок яких гинуть люди, знищуються матеріальні цінності, надзвичайно ускладнюються умови виробництва і життя.

За останні роки різко збільшилась кількість надзвичайних ситуацій на території України, про що свідчать такі цифри (табл.1)

Таблиця 1

Надзвичайні ситуації	Р о к и
	20__	20__	20__
Техногенного характеру	111	205	826
Природного характеру	28	136	377

За даними шведського Червоного Хреста кількість усіх стихійних лих у світі в 80 роки збільшились на 54 %; в 90 – на 81 %, в 2000 – на 85 %. Кількість природних катастроф збільшилась на 100 %, відбувається зростання вбивчої сили стихійних лих. Наприклад, наслідки землетрусу в Японії.

Нині головними джерелами радіоактивних забруднень біосфери є випробування ядерної зброї, аварії (катастрофи) на АЕС та радіоактивного виробництва. Під час аварій на АЕС, розгерметизації захоронень радіоактивних відходів радіаційне забруднення розповсюджується на великі відстані.

Після Чорнобильської катастрофи сильним радіоактивним забрудненням вкрилось 5 млн. га території України (32 райони шести областей, більша частина з яких сільськогосподарські угіддя). Забруднено 1,5 млн. га лісів, майже 1,5 млн. чоловік проживають на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми. В Київському водосховищі назбиралось понад 60 млн. радіоактивного мулу.

Безперечно, можливість виникнення ядерної аварії повністю може бути передбачена тільки за умови дотримання правил техніки безпеки і спеціальних вимог ЦЗ при будівництві та експлуатації АЕС.

Великої шкоди завдають планеті Земля ядерні випробування та війни. З 1945 по 1981 рр. у світі було здійснено 1315 ядерних вибухів. Людство нашої планети пережило близько 16 тисяч малих і великих війн, в яких загинуло більше 5 млрд. чоловік. Особливо небезпечною була друга Світова війна.

Аналізуючи втрати людей серед військового та цивільного населення, можна зробити висновок: в останніх війнах значно збільшилися втрати серед цивільного населення.

За останні роки в усіх державах світу значно зросла кількість критичних умов, викликаних стихійними лихами, виробничими аваріями і військовими діями держав.

Проблемне питання:

Як захистити населення, об’єкти народного господарства, економіку держави в таких критичних умовах ?

При вирішенні цієї проблеми потрібно керуватися вимогами міжнародного гуманітарного права щодо захисту людей, основні положення якого передбачено Женевською конвенцією 1949 року та Допоміжними протоколами № 1 та № 2 Женевської дипломатичної конференції 1977 року.

Мета Женевських документів :

1. Мирний час. Доведення умов міжнародного гуманітарного права щодо захисту людей до всього населення, керівників всіх рангів, Збройних сил.

2. Воєнний час. Забезпечення захисту людей, об’єктів господарської діяльності (радіаційно-, хімічно- небезпечних об’єктів, а також об’єктів, які мають культурні, наукові, духовні цінності і потрібні для життєдіяльності населення та інші).

Керуючись вимогами Женевських документів щодо захисту людей, об’єктів господарської діяльності у надзвичайних умовах, на територіях всіх держав світу організована система органів, на яку покладена задача забезпечення вирішення цієї проблеми.

В більшості держав така система носить назву «Цивільний захист».

Цивільний захист на території України існує з 1936 року. Спочатку ця система носила назву «Місцева протиповітряна оборона».

За роки Великої Вітчизняної війни МППО виконала великий об’єм заходів щодо захисту населення і об’єктів народного господарства від ударів з повітря і забезпеченню активної участі широких мас в заходах оборонного характеру.

Але заходи МППО носили місцевий характер (у прифронтових містах, на промислових об’єктах). В 1961 році місцева протиповітряна оборона була перетворена в Цивільну оборону.

Україна, отримавши свою незалежність, внесла деякі зміни і в систему Цивільної оборони, які передбачені в законі «Про Цивільну оборону України», прийнятому Верховною Радою 2 лютого 1993 року.

Указом Президента 26 жовтня 1996 року утворено Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Прийняті інші законодавчі та нормативні акти України.

Що таке Цивільний захист ?

Визначення: Цивільний захист України є державною системою органів управління сил і засобів, що створюється для організації та забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та військового характеру.

Задачі ЦЗ :

1. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків і втрат у разі аварій, катастроф, вико-ристання сучасної зброї, великих пожеж, стихійних лих.

2. Оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій.

3. Захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха та застосування сучасної зброї.

4. Організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РіНР) у районах лиха і осередках ураження.

5. Створення систем аналізу, прогнозування управління, оповіщення і зв’язку, спостереження і контролю за обстановкою, підтримка їх у постійній готовності.

6. Підготовка і перепідготовка керівного складу ЦЗ, її органів управління та сил, навчання населення застосуванню засобів індивідуального захисту і діям в надзвичайних ситуаціях.

7. Завчасна підготовка об’єктів господарської діяльності (ОГД) до стійкої роботи у надзвичайних ситуаціях.

8. Проведення заходів щодо захисту сільськогосподарських тварин, рослин, продовольства, систем водопостачання тощо від радіоактивного, хімічного та бактеріального зараження.

9. Організація життєзабезпечення населення під час аварій, катастроф, стихійного лиха та у воєнний час.

Як же організовується Цивільний захист в нашій державі ?