ТЕМА 2

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ МИРНОГО І

ВОЄННОГО ЧАСІВ

В лекції висвітлюються питання :

• впливу сучасного стану навколишнього середовища на здоров’я людини;

• розглядаються причини екологічної кризи;

• перелічені головні причини виникнення надзвичайних ситуацій.

Вивчення цих питань дозволять студентам оволодіти логікою прогнозування НС на вищому рівні, надасть конкретні знання про сучасний стан нашої планети.

1. Науково-технічний прогрес та його вплив

на життєдіяльність населення

За даними ООН на сьогодні в містах мешкає 75 – 80 % населення. У світі нині вже є понад 160 міст з мільйонним населенням. В таких містах концентрується велика кількість народногосподарських і промислових об’єктів, які потрібні для життєзабезпечення населення міст.

З розвитком цивілізації та науково-технічного прогресу поліпшується життя людей, але збільшується негативний вплив на навколишнє середовище.

Повітряне середовище в переважній більшості таких міст перебуває в поганому стані. Це стосується таких міст України як: Дніпропетровськ, Донецьк, Харків, Запоріжжя, Київ та інші. Тільки в місті Києві нараховується 345000 промислових об’єктів, більшість з яких не оснащені очисними спорудами.

А найбільшим забруднювачем повітря є автотранспорт, хімічно та радіаційно небезпечні об’єкти. На хімічно небезпечних об’єктах, яких на Україні нараховується біля 1800, сконцентровано 290 тисяч тон сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Більшість аварій (катастроф) на хімічних об’єктах виникають внаслідок порушення правил безпеки обслуговуючим персоналом.

Шкідливими забруднювачами навколишнього середовища, особливо в останні десятиріччя, стали радіоактивні речовини, кількість яких у біосфері збільшується внаслідок випробування ядерної зброї, розвитку ядерної промисловості, енергетики, використання радіоактивних речовин у господарській діяльності, сфері охорони здоров’я.

Рівні радіації у різних регіонах відрізняються.

До середини ХХ століття іонізуюче випромінювання здійснювали лише природні джерела – гірські породи, космос.

2. Особливості дії іонізуючого випромінювання на живі організми

Іонізуюче випромінювання діє на живий організм у двох напрямках :

1. безпосередня дія. У цьому випадку іонізуючі випромінювання викликають дисоціацію тканин організму, тобто руйнуються молекулярні зв’язки безпосередньо в структурі;

2. побічна дія. Іонізуючі випромінювання викликають дисоціацію води, утворюються продукти з великою хімічною активністю (H₂O₂, HO₂ та інші). Ці сполуки взаємодіють з молекулами клітин, окислюють та руйнують їх.

Радіація за своєю природою шкідлива для життя у будь-яких дозах. Малі дози радіації можуть бути причиною тяжких захворювань людини або спричинити генетичні ураження. При великих дозах радіації руйнуються клітини органів, що викликає швидку смерть людини. Сьогодні немає ніяких підстав говорити про нешкідливість малих доз радіоактивного опромінення.

Опромінення живого організму може бути:

• зовнішнім;

• внутрішнім;

• контактним;

• однократним;

• багатократним;

• загальним;

• локальним.

Примітка. Якщо є час, то поясність зміст цих видів опромінення.

Кінцевий результат опромінення залежить від:

• сумарної дози;

• часу накопичення дози;

• виду іонізуючого випромінювання;

• розмірів опроміненої поверхні тіла;

• особливостей організму.

Внаслідок дії радіації може розвинутися гостра або хронічна променева хвороба.

Гостра променева хвороба 1-го ступеня (легка) виникає при дозі опромінення в 100 – 200 рад. Прихований період триває 3 – 5 тижнів, після чого з’являються загальна слабкість, нудота, підвищення температури, головокружіння. Після видужання працездатність зберігається.

Променева хвороба 2-го ступеня (середня) виникає при дозі опромінення у 200 – 400 рад. Впродовж 2 – 3 діб спостерігається нудота, блювота. Потім настає прихований період 12 – 15 діб. В період розпалу хвороби вражається судинна система, внутрішні органи тощо. Видужання можливе після лікування впродовж 2 – 3 місяців.

Променева хвороба 3-го ступеня (тяжка) виникає при дозі опромінення у 400 – 600 рад. Первинна реакція дуже різка. Прихований період складає 5 – 10 діб. Хвороба протікає важко. Видужання не завжди можливе.

Променева хвороба 4-го ступеня (дуже тяжка) виникає при дозі опромінення, більшій за 600 рад. Вона, як правило, завжди призводить до смерті.

Дозу в 600 рад вважають смертельною, хоча надзвичайно рідко трапляються випадки з 100 %-ними смертельними наслідками.

Смертельні поглинники дози для окремих частин тіла при одноразовому локальному опроміненні такі:

• голови – 2000 рад;

• нижньої частина живота – 3000 рад;

• верхньої частина живота – 5000 рад;

• грудної клітки – 10000 рад.

Нормами радіаційної безпеки України передбачені такі допустимі дози опромінення:

• для населення групи А – 5 Бер/рік;

• для населення групи Б – 0,5 Бер/рік;

• для населення групи В – 0,2 Бер/рік.

При надзвичайних ситуаціях норми опромінення населення можуть бути іншими. Населення міст, в цілому, завжди отримує дози опромінення порівняно вищі, ніж жителі сільських місцевостей. Найсильніше радіаційний фон в містах підвищують :

• граніти, в яких багато урану та торію;

• радон, джерелом якого можуть бути будівельні матеріали.

Найбільш чутливим органом людини до радіації є лімфоїдні тканини та вузли, селезінка, зобна залоза, кістковий мозок, зародкові клітини та інш.

Особливо чутливі до радіаційного ураження є діти. Відносно невеликі дози опромінення хрящової тканини здатні зупиняти ріст кісток, що призводить до аномалій розвитку скелета. Чим менша дитина, тим більшою мірою стримується ріст кісток.

Дуже чутливим до радіації є мозок плоду, особливо після 8-го місяця вагітності. При опроміненні матері є великий ризик народження розумово неповноцінної дитини.

При визначенні доз опромінення людей потрібно враховувати:

1. при зовнішньому опроміненні – гамма- та нейтронне випромінювання;

2. при внутрішньому опроміненні – всі види випромінювання (, , , n).

Основними особливостями біологічної дії іонізуючого випромінювання на живі організми є:

1. Дія іонізуючих випромінювань на організм людини не відчувається. Людина може ковтнути чи вдихнути радіоактивну речовину без всяких первинних відчуттів.

2. Видимі ураження шкірного покрову, нездужання, характерні для променевої хвороби, з’являються не відразу, а через деякий час (через 2–3 години у разі отримання дози 100 – 200 рад; 20–30 хвилин – у випадку дози 600 рад).

3. Накопичення доз відбувається безсимптомно. Якщо організм людини систематично опромінюється, то отримані дози сумуються, що неминуче призводить до променевої хвороби.

4. Опромінення діє не тільки на окремий живий організм, але й на його нащадків.

5. Різні органи людини мають свою чутливість до радіації.

Залежно від обстановки, яка склалася на забрудненій радіонуклідами території, для захисту населення від дії радіації застосовуються певні заходи:

• зменшення часу перебування населення, особливо дітей, на відкритій місцевості (тимчасове укриття в будинках та сховищах);

• максимально можлива герметизація житлових та службових приміщень;

• використання медичних препаратів, які протидіють накопиченню біологічно небезпечних радіонуклідів в організмі (наприклад, йодна профілактика);

• захист органів дихання підручними засобами (носові хусточки, паперові салфетки тощо);

• евакуація населення;

• виключення можливості контакту людей з радіоактивними речовинами;

• санітарна обробка людей у випадку забруднення їх одягу, шкіри вище встановлених норм;

• виконання вимог щодо зменшення надходження в організм радіоактивних речовин з їжею і водою;

• дезактивація забрудненої місцевості;

• переселення населення тощо.