10.Тема Етичний вимір культури

1. Етимологічний зміст основних термінів етики

2. Моральні проблеми в контексті співвідношення національно-загальнолюдських цінностей

3. Структура моральної свідомості

4. Добро як визначальна ідея моральної свідомості

5. Моральне зло,його походження та сутність

6. Совість і обов”язок як категорії моральної свідомості

7. Моральна культура спілкування і її принципи: рівність, альтруїзм, повага, толерантність.

10.1.Етимологічний зміст основних термінів етики

Термін “етика” відомий в історії науки з античних часів. Його смислове значення означало місце перебування, спільне житло. Згодом під етикою розуміли і звичай, вдачу, характер.

Терміном “етичний” в античній філософії позначали певні чесноти, що стосувалися людського характеру, на відміну від чеснот діаноетичних (мисленнєвих, розумових). Відтак і галузь пізнання, яка досліджує досконалі ознаки життя людини, отримує назву етика.

Запам”ятаємо, ця галузь наукового знання існує під власною назвою з середини У ст. до н.е., тобто майже 2,5 тисячі років.

Етимологічний зміст терміну “мораль” утворюється від латинського слова “моз” що означало характер, вдачу, звичай. Для цього терміну характерним було і значення закону, правила.

Згодом від іменника моз утворюється прикметник мораліз – “той , що стосується вдачі, характеру, звичаїв”. У ІУ ст. до н.е. виникає термін мораліз – мораль.

З часом термін “етика” став позначати теорію, а під мораллю розуміють реальне явище, предмет дослідження цієї науки.

Поряд із терміном “мораль” широко використовується також і поняття “моральність”, які не слід вважати синонімами. Специфічна відмінність цих термінів полягає в тому, що мораль на відміну від моральності виступає як певна форма свідомості – сукупність усвідомлюваних людьми принципів, правил, норм поведінки. А моральність є втіленням цієї сукупності принципів, правил і норм у реальних відносинах між людьми. Отже, йдеться про інтонаційну відмінність відмінність між сумою умоглядних приписів моралі і втіленням в життя цієї сукупності правил взаємовідносин.

Розглянувши основну етичну термінологію, ми можемо перейти до з”ясування специфіки власне етичних мірок моралі.

Завдання постають перед етикою по відношенню до свого предмету. Звернему увагу на три сутнісних моменти, що дозволяють з”ясувати це питання:

1. одним із головних завдань етики є здійснення опису якісних меж власне моральної діяльності, тобто з цієї багатоаспетної і багаторівневої діяльності людини етика виділяє власне мораль моральний аспект, той, де актуалізується вибір між добром і злом;

2. етика відтворює моральність ідеально, тобто науково обгрунтовує її необхідність, походження, сутність, роль в житті суспільства; спроможність етики вирішуват це суттєве завдання визначається практичними потребами самого суспільства; там де існує соціальне замовлення на дослідження природи моралі, з”являється реальна можливість подолання традиційної розірваності між мораллю і наукою про мораль;

3. етика є нормативно, наукою, тобто вона не просто відображає певні норми, принципи, ціннісні орієнтації чи спонукальні мотиви людської діяльності, а здійснює їх критично-ціннісний аналіз.

Таким чином, неповторна своєрідність етики полягає в тому, що вона одночасно є наукою про мораль, а також і надбанням цієї моралі.