4.3. Тема 3. Внутрішні ціни та методи їх формування.

4.3.1. Методичні вказівки до самостійного вивчення теми

Метою самостійного вивчення цієї теми є поглиблення теоретичних знань щодо процесів внут­рішнього ціноутворення на підприємстві.

Вивчення теми доцільно починати зі з'ясування сутності та ролі внутрішніх цін на сучасному підприємстві.

Самостійне вивчення досвіду застосування різних методів внутрішнього ціноутворення західними фірмами допоможе визна­чити позитивні якості та негативні наслідки впровадження тієї чи іншої схеми встановлення внутрішніх цін [4, с. 510—522].

Певну складність становить дослідження досвіду розробки внутрішніх цін вітчизняними підприємствами. Деякі пи­тання цієї проблеми висвітлені в навчальному посібнику [2, розд. 3]. Але глибше вивчення цих питань можливе лише на реальному практичному матеріалі внутрішнього ціноутворення на вітчизняних підприємствах.

Логічним завершенням самостійного вивчення теми є розгляд внутрішніх цін як інструменту організації внутрішньовиробничих економіч­них відносин. Основним питанням із цього приводу є проблема визначення розміру прибутку, який підлягає розподілу між під­розділами підприємства. Тому необхідно з'ясувати, які чинники можуть впливати на цей розмір, як їх можна враховувати у про­цесі встановлення внутрішніх цін. Ці та інші питання теми корот­ко викладені в навчальному посібнику [2, розд. 3].

4.3.2. Запитання для самоконтролю

1. Розкрийте поняття «внутрішня ціна».

2. У чому полягають функції внутрішніх цін?

3. Яка специфіка застосування внутрішніх цін у практиці господарю­вання вітчизняних та зарубіжних підприємств?

4. Які існують методи формування внутрішніх цін?

5. Яка специфіка застосування внутрішніх цін, що формуються на рів­ні ринкових?

6. Як визначаються внутрішні ціни на базі фактичної ціни готової продукції?

7. За яких умов доцільно формувати внутрішні ціни на договірній основі?

8. У чому полягає сутність витратного методу утворення внутрішніх цін?

9. Який з методів внутрішнього ціноутворення найбільш поширений у практиці господарювання вітчизняних підприємств?

10. На яких засадах формуються внутрішні ціни на продукцію підрозділів —центрів витрат?

11. Яку структуру мають внутрішні ціни на продукцію підрозділів — центрів прибутку?

12. Які коригувальні коефіцієнти та з якою метою можна використову­вати у процесі формування внутрішніх цін?

13. Які верхня та нижня межі внутрішньої ціни?

14. Розкрийте сутність стратегії й тактики ціноутворення на підпри­ємстві.

4.3.3. Тести для самоконтролю

1. Характеристики внутрішніх цін не стосується твердження:

а) внутрішні ціни — це умовно-розрахункові ціни;

б) внутрішні ціни створюють основу договірних відносин між підприємством і його підрозділами, а також між самими підрозділами;

в) згідно з внутрішніми цінами здійснюються реальні (готівкові) плате­жі між підрозділами;

г) внутрішні ціни у практиці внутрішнього обігу виконують ті самі фу­нкції, що й ринкові ціни;

д) внутрішні ціни формуються з урахуванням взаємозв'язку загальноза­водських критеріїв роботи з критеріями роботи окремих підрозділів.

2. Найпоширенішим методом внутрішнього ціноутворення на вітчизняних підприємствах є такий:

а) ціноутворення на основі ринкових цін;

б) ціноутворення на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) ціноутворення на договірній основі;

г) ціноутворення на базі витрат виробництва;

д) комбінований метод ціноутворення.

3. Якщо внутрішні товари виробляються підприємством із застосуванням секретних технологій, тоді неможливо викорис­товувати метод внутрішнього ціноутворення, що грунтується на:

а) основі ринкових цін;

б) базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) договірній основі;

г) базі витрат виробництва;

д) правильні відповіді б і в.

4. Нижня та верхня межі внутрішньої ціни виражаються відповідно рівнями:

а) прямих витрат підрозділу-постачальника та собівартості кінцевої продукції;

б) доданих витрат підрозділу-споживача та ринкової ціни продукції внутрішньокоопераційного призначення;

в) доданих витрат підрозділу-постачальника та повної собівартості про­дукції;

г) ринкової ціни аналогічної продукції внутрішньокоопераційного при­значення та собівартості кінцевої продукції;

д) виробничих витрат підрозділу-постачальника та ринкової ціни.

5. До основних методів установлення внутрішніх цін не на­лежить:

а) ціноутворення на основі ринкових цін;

б) ціноутворення на основі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції;

в) ціноутворення на договірній основі;

г) ціноутворення на основі витрат виробництва;

д) ціноутворення на основі очікуваного економічного ефекту.

6. Основними недоліками встановлення внутрішньої ціни на основі витрат виробництва є:

а) відсутність стимулів у підрозділів зменшувати ціну;

б) незаінтересованість приймати ефективні управлінські рішення;

в) завищення витрат підрозділу-постачальника;

г) усі попередні відповіді правильні;

д) правильні відповіді а і в.

7. До основних переваг методу внутрішнього ціноутворення на базі ринкових цін належать;

а) можливість достовірно оцінювати ефективність діяльності підрозділів;

б) стимулювання підвищення ефективності роботи підрозділів;

в) сприяння зростанню продуктивності праці;

г) усі попередні відповіді правильні;

д) правильні відповіді а і б.

8. Основною проблемою встановлення внутрішньої ціни на базі фактичної ціни готової (кінцевої) продукції є:

а) визначення обсягу витрат виробництва продукції внутрішньокоопе­раційного призначення;

б) встановлення розміру прибутку, що включається у внутрішню ціну;

в) узгодження інтересів постачальників і споживачів продукції внутрішньокоопераційного призначення;

г) правильні відповіді а і в;

д) правильні відповіді б і в.

9. Підрозділу підприємства для виробництва кінцевої продук­ції необхідний комплектуючий виріб, вартість якого на ринку становить 15 гри. У разі організації внутрішньокоопераційних поставок підрозділ-постачальник комплектуючого виробу втра­чає б гри. прибутку на кожну одиницю своєї продукції за рахунок скорочення зовнішнього продажу. Собівартість виробу внутрі­шньокоопераційного призначення 10 гри. Ураховуючи наведену інформацію, можна зробити такий висновок:

а) підприємству доцільно організувати внутрішню закупівлю комплектую­чих, оскільки ціна зовнішніх закупівель перевищує ціну внутрішніх поставок;

б) підприємству не доцільно підтримувати внутрішню закупівлю ком­плектуючих, оскільки внутрішня ціна потрібних виробів перевищує ціну їх зовнішнього придбання;

в) підприємство збільшить прибуток від реалізації кінцевої продукції на 5 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі по­стачаються за внутрішньокоопераційною угодою;

г) прибуток підприємства зменшиться на 6 грн. у розрахунку на кожну одиницю продукції, якщо комплектуючі постачаються за внутрішньокоо­пераційною угодою.