- •1. Поняття права інтелектуальної власності (ів)
- •2. Обєкти права ів та їх класифікація
- •7. Субєкти авторського права
- •8. Обєкти авторського права
- •9. Співавторство: поняття і види
- •10. Особисті немайнові та майнові права автора
- •12. Обєкти суміжних прав, їх характеристика
- •14. Право ів на винахід та корисну модель
- •18. Оформлення прав на винахід та корисну модель
- •19. Поняття торговельної марки, характеристика
- •23. Право ів на комерційну таємницю
- •24. Право ів на наукові відкриття
- •25. Право ів на раціоналізаторські пропозиції
- •3. Державне упрвління ів
- •Система законодавства України про ів
- •Поняття і характеристика авторського права
- •21. Захист права ів
- •22. Договори у сфері інтелектуальної діяльності
- •27. Ів як нематеріальний актив
- •31. Оцінка вартості обєктів ів
- •30. Комерціалізація ів
- •20. Виникнення авторського та суміжного прав. Державна реєстрація авторського права
- •11. Строки чинності авторського права
- •13. Поняття та обєкти права промислової власності. Патентне право
- •17. Строки дії патенту. Визнання патенту недійсним
- •15. Промисловий зразок як обєкт патентного права
- •16. Майнові права ів на обєкти патентного права
- •4. Міжнародна система ів
- •26. Правовий статус Державної служби ів
- •28. Характерні ознаки інтелектуальної економіки
- •29. Зміст та структура інтелектуального капіталу
27. Ів як нематеріальний актив
Нематеріальні активи - це принципово новий об'єкт фінансового обліку для України, що узагальнює особливі види капіталу підприємства, а також характеризує його економічний потенціал і фінансову стабільність.
Права на об'єкти інтелектуальної власності стають нематеріальними активами після того, як вони будуть поставлені на бухгалтерський облік. Для цього, принаймні, необхідно виконати дві умови: встановити ціну прав і термін їх служби. За цією ознакою ОІВ поділяються на дві групи: ОІВ з встановленим терміном служби та ОІВ з невстановленим терміном служби. Ця обставина має важливі наслідки при визначенні вартості ОІВ як товару, а також при встановленні терміну його амортизації, коли він перебуває на балансі підприємства як нематеріальний актив.Одні ОІВ мають встановлений термін дії, а інші можуть не мати встановленого терміну служби.
Встановлений термін служби характерний для більшості прав на об'єкти інтелектуальної власності, відокремлюваних від індивідуума і підприємства, але не для всіх. Так, торговельні марки не мають встановленого терміну служби, оскільки визначений законом термін дії після його закінчення може кожний раз продовжуватися ще на 10 років.
31. Оцінка вартості обєктів ів
Методика оцінки вартості ІВ розробляється для відповідного об'єкта під конкретного замовника, оскільки потреба у такій оцінці виникає, як правило, у зв'язку з відчуженням відповідних виключних або невиключних прав. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається його вартість. Оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктами оціночної діяльності . Основними методами, що реалізують методологічний напрям, є методи дисконтування та капіталізації.
В основу методу дисконтування покладено один з головних фінансових законів, який формулюється так: сьогоднішні гроші коштують дорожче, ніж завтрашні.Метод прямої капіталізації використовується в основному як екс-прес-метод для розрахунку залишкової вартості оцінюваного об'єкта (іноді для оцінки об'єктів, термін життя яких практично необмежений)
Основними методами, що реалізують витратний підхід, є метод визначення початкових витрат, метод вартості заміщення та метод відновлюваної вартості. При оцінці ІВ за методом вартості заміщення використовують принцип заміщення, згідно з яким максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку потрібно заплатити при купівлі об'єкта, еквівалентного за функціональними можливостями і варіантами його використання або такого, що має аналогічну споживчу вартість.
Метод відновлюваної вартості є найбільш прийнятним для розрахунку вартості прав на унікальні об'єкти ІВ. Відновлювана вартість об'єкта ІВ визначається як сума витрат, необхідних для створення нової, точної копії оцінюваного об'єкта на підставі сучасних цін на сировину, матеріали, енергоносії, комплектуючі витрати тощо.
Ринковий підхід до оцінки вартості інтелектуальної власності передбачає використання методу порівняльних продаж.