26. Правовий статус Державної служби ів

Державна служба ІВ — центральний орган виконавчої влади України, який реалізує державну політику у сфері ІВ. Керується Кабінетом Міністрів України через Міністра освіти і науки, молоді та спорту України. Займається питаннями, пов’язаними з реєстрацією авторських прав, контролем за дотриманням цих прав, висуває пропозиції щодо вдосконалення законодавства у сфері інтелектуальних прав. Державну службу очолює Голова, Державна служба ІВ веде Державний реєстр представників у справах ІВ (патентних повірених)*. Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер. Державна служба ІВ забезпечує публікацію відомостей про патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені "Промислова власність". ДС ІВ не відповідає за зобов'язаннями патентних повірених. Атестацію та реєстрацію патентних повірених здійснює ДС ІВ. Атестаційна та апеляційна комісії діють відповідно до положень, які затверджуються Головою Державної служби ІВ. Організаційне забезпечення діяльності цих комісій здійснює Державна служба інтелектуальної власності. За атестацію кандидатів у патентні повірені вноситься плата, розмір якої визначається ДС Іві. Особи, які успішно склали екзамени, атестуються як представники у справах інтелектуальної власності (патентні довірені). Відповідне рішення атестаційної комісії затверджує Голова Державної служби інтелектуальної власності.

28. Характерні ознаки інтелектуальної економіки

Інтелектуальна економіка — це галузь знань, що вивчає теорію і практику функціонування ринкових структур та механізми взаємодії суб'єктів економічної діяльності, пов'язаних з інтелектуальним капіталом. Вона вивчає питання організації підприємницької діяльності, що охоплюють організаційні форми та правові основи бізнесу, методи ціноутворення та оцінки вартості інтелектуального продукту, засоби мобілізації з інтелектуального капіталу, систему сучасного бухгалтерського обліку, фінансових відносин та процедуру укладення угод. Сучасна ринкова інтелектуальна економіка — це змішана економіка, в якій інтелектуальний продукт створюється під впливом власних ринкових зусиль, що спрямовують підприємницьку активність на зростання інтелектуального капіталу, а держава регулює цей процес, встановлюючи правову структуру бізнесу і контролюючи її додержання.

29. Зміст та структура інтелектуального капіталу

Інтелектуальний капітал — це знання, які можуть бути оберненими на прибуток та оціненими. За формою власності ІК може бути приватним, колективним та державним . Що стосується приватної або колективної форми власності, то зрозуміло, що мається на увазі, кому належить результат власного творчого пошуку, хто або скільки людей спрямовували свої зусилля на отримання кінцевого результату творчої діяльності. Що стосується державної форми ІВ, то до неї належить продукт інтелектуальної праці, створений на замовлення державних органів влади за рахунок бюджетних коштів, Форма залучення інтелектуального капіталу проявляється у формі права на об'єкти промислової власності та у формі авторського та суміжних з ним прав залежно від видів об'єктів інтелектуальної власності. Інтелектуальний капітал в інших формах може проявлятися, наприклад, у вигляді наданих послуг типу «інжиніринг».За терміном знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання інтелектуальний капітал поділяється на власний або такий, що не має терміну знаходження у розпорядженні суб'єкта господарювання, та строковий інтелектуальний капітал.За ознакою можливості визначення розміру (величини) вартості інтелектуальний капітал може оцінюватися (визначатися) прямим (витратним) методом (безпосередньо, відповідно до кошторису) та експертним методом.