Література

1. Вівчарство / г.К.Даниленко, і.Н.Топіха, в.В.Кулик та ін.. – к.: Урожай, 1989.

2. Кулик Л.В. Інтенсивні технології у вівчарстві. – К.: Урожай, 1990.

3. Лановська М.Г., Чернетко Р.М., Шатковська Г.Г. Тваринництво. – К.: Вища школа, 1993. – 335 с.

4. Технологія виробництва продукції тваринництва / За ред. О.Т.Бусенка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 429 с.

Лабораторна робота № 7

Тема: «Робоча продуктивність коней»

Мета: вивчити особливості використання коней на роботах.

Об'єкт вивчення: галузь конярства.

Хід роботи:

Робоча продуктивність коней характеризується такими пока­зниками як тяглове зусилля (сила тяги), кількість виконаної роботи, швидкість руху, витривалість і потужність.

Під тягловим зусиллям розуміють силу, яку прикладає кінь для долання опору рухові вантажного транспорту чи сільськогосподар­ського знаряддя. Зусилля, з яким кінь працює щоденно протягом тривалого часу без втоми, вважається нормальним. Кінь може роз­винути і максимальне тяглове зусилля, яке дорівнює його живій масі, а іноді й перевищує її.

Залежно від відносної величини тяглового зусилля у відсотках до живої маси роботу коня розділяють на легку (до 10 %), середню (15) і важку (близько 20 %).

До легких робіт відносять перевезення дрібних вантажів у межах господарства, транспортування їх впорядкованими дорогами, їзду перемінним алюром на невеликі відстані, роботу в легких боронах, а також інші упряжні роботи з тягловим зусиллям до 10 % живої маси коня. Шлях, пройдений конем за робочий день, має бути в ме­жах 15 км, а час корисної роботи — до 4 год.

Роботу, яку виконує тварина з тягловим зусиллям 13 - 15 % її живої маси, відносять до середньої (легка оранка, культивація, бо­ронування важкими боронами тощо). Тривалість корисної роботи 6 год, а загальний пройдений шлях — близько 25 км.

До важких робіт відносять перевезення великих вантажів, оран­ку плугами з передплужниками, сівбу сівалками, скошування трав і зернових кінними косарками та ін. Тривалість корисної роботи 9 год, а пройдений шлях — у межах 35 км.

Швидкість руху характеризує індивідуальні робочі якості коня. Вона залежить від породних особливостей, здоров'я тварини, алюру, величини вантажу, якості дороги, тривалості роботи та тяглового зусилля. Від швидкості руху залежить величина тяглового зусилля. Чим швидше кінь рухається, тим менше тяглове зусилля він розви­ває. Найпродуктивнішим робочим алюром є крок, при якому кінь розвиває найвищу вантажопідйомність.

Продуктивність коня визначається часом його корисної роботи. Протягом 8-годинного робочого дня корисна робота повинна станови­ти не менше 6 год, а влітку вона може бути збільшена до 9-10 год.

Потужність — це кількість виконаної роботи за одиницю часу. Одиницею її є кінська сила, що дорівнює 75 кг-м/с (в системі СІ 1 к. с. = 735,5 Вт). Потужність коня живою масою 500 кг дорівнює одній кінській силі, а невеликих коней — 0,6 - 0,7 к. с. її можна ви­значити, перемноживши тяглове зусилля на швидкість руху. Поту­жність залежить від типу, породи, маси тварин, фізичного стану, тренованості, роботи тощо.

Потужність тварин протягом робочого дня не постійна, що нега­тивно впливає на тяглове зусилля й швидкість руху. З настанням втоми кінь часто зупиняється і може повністю відмовитися від роботи.

Витривалість — це здатність коня розвивати властиву йому по­тужність і швидко відновлювати свої сили після годівлі та відпочи­нку. Вона залежить від навантаження, тривалості роботи, консти­туційних особливостей, тренованості й вгодованості.

Ознаками втоми є: зниження реакції на спонукання, нечіткі ру­хи, тремтіння кінцівок і м'язів, пітливість, прискорені дихання й пульс, підвищена температура, відмова від корму, понурий вигляд, в'ялість тощо.

Показник витривалості треба враховувати при розподілі коней на сільськогосподарські та інші роботи.

Роботоздатність коня значною мірою залежить від правильного вирощування молодняку й підготовки його до використання в упряжі чи під сідлом.

У заїздку молодняк робочих коней надходить у 2-2,5-річному віці. Спочатку його привчають до недоуздка, рухів за поводом, керу­вання віжками, хомута, сіделка, запрягання.

На легких роботах коней починають використовувати з 2,5 - 3-річного віку. Помірна робота сприяє гармонійному розвитку організ­му, а важка — гальмує його і може спричинити захворювання орга­нів дихання, серцево-судинної системи, сухожилок і зв'язок.

Повної роботоздатності коні досягають у 4 — 5-річному віці, але найвищу продуктивність вони проявляють у 6 - 12 років. Оптималь­ні умови годівлі, утримання й експлуатації дають можливість вико­ристовувати робочих коней до 18 - 20 років.

Для ефективної роботи коня повинна бути підібрана упряж, яка буває дугова, бездугова, транспортна, обозна, сільськогосподарська, виїзна, однокінна, парокінна, трієчна й багатокінна.

Однокінна дугова упряж складається з вуздечки, недоуздка, хо­мута, шлеї, сіделка і віжок; бездугова — вуздечки, хомута, посторо­нок, шлеї, сіделка та віжок. У комплект парокінної дишлової упря­жі входять: вуздечки, хомути, нагрудники і нашильники, посторон­ки та віжки.

Розрізняють запряжки хомутові та шорні. Хомутові запряжки поділяють на голобляно-дугові, голобляно-посторонкові, посторон­ково-дишлові, посторонкові та змішані (парні, трієчні тощо).

Раціональне використання коней. У місцях, де не можна за­стосовувати технічні транспортні засоби, використовують коней під в'юком. Вони можуть перевозити вантажі, які становлять 35 % їх­ньої живої маси. Вантаж розміщують так, щоб 75 % його знаходило­ся на боках коня, а 25 % — на спині. В'юк фіксують до сідла, щоб під час руху він не переміщувався. На привалах коней розв'ючують.

Для ефективного використання коней необхідно ретельно до­бирати пари з урахуванням живої маси, тяглового зусилля, віку, статі, довжини та частоти кроку, типу нервової діяльності, норову тощо. Так, під час оранки сильнішим має бути кінь, що йде в бороз­ні. У напружений період сільськогосподарських робіт при трива­лому світловому дні коні працюють 9-12, а при меншій потребі — 5-7 год. Протягом року робочий кінь повинен відпрацювати 290, а жеребець і жеребна кобила — 230 днів.

Раціонально слід використовувати жеребних і підсисних кобил. До шести місяців жеребності кобили виконують будь-яку роботу, а після семи — тільки легку. Кобилу звільняють від роботи за два мі­сяці до жеребіння і на два тижні після нього. Спочатку їх викори­стовують на легких, а через два—три місяці після жеребіння — на середніх і важких роботах.

Для підвищення продуктивності праці коней необхідно механі­зувати процеси навантаження й розвантаження, оскільки на них витрачається 50 - 70 % робочого часу. Застосування возів самоскид­ного типу сприяє підвищенню продуктивності праці й поліпшенню роботи їздового (рис. 67).

При використанні коней на середніх і важких роботах їм нада­ють відпочинок протягом 10-30 хв. Для годівлі та відновлення роботоздатності тваринам необхідна перерва на 1,5-2 год.

Одним із економічних показників використання коней є собівар­тість коне-дня. Витрати на утримання коня відносять на види про­дукції, що виробляється з використанням живої тяглової сили. Калькуляцію собівартості коне-дня становлять такі витрати: вар­тість кормів і підстилки, заробітна плата, загальновиробничі й за­гальногосподарські витрати, амортизація, поточний ремонт та ін.

У суму не включають витрати на утримання молодняку коней і оплату праці їздовим.

Із метою раціонального використання коней необхідно планува­ти обсяг виконуваних ними робіт, налагодити їх облік і калькуляцію.

Питання для підготовки: 1. Як визначають тяглове зусилля у коней? 2.Що впливає на потужність і витривалість коней? 3.Як змінюється робото здатність коня протягом його життя? 4.Які види упряжі вам відомі? 5.У чому полягає раціональність використання коней?