Література

1. Борисенко е. Я., Современные направления племенной работы в животноводстве, "Известия Тимирязевской сельскохозяйственной академии", 1972, в. 6.

2. Бузун і.А. Потокові технології виробництва молока. – к.: Урожай, 1989.

3. Девяткин А.И., Ткаченко Е.И. Промышленное производство говядины. – М.: Россельхозтехника, 1985.

4. Лановська М.Г., Чернетко Р.М., Шатковська Г.Г. Тваринництво. – К.: Вища школа, 1993. – 335 с.

5. Рузский С. А., Племенное дело в скотоводстве, М., 1972.

6. Технологія виробництва продукції тваринництва / За ред. О.Т.Бусенка. – К.: Аграрна освіта, 2001. – 429 с.

Лабораторна робота № 4 Тема: «Основи свинарства»

Мета: виявити ступінь засвоєння студентами матеріалу з даної теми.

Об'єкт вивчення: свині.

Хід роботи:

Підготувати відповіді на запитання до семінарського заняття.

Питання для самопідготовки:

13. Поняття про галузь, її значення.

14. Господарсько-біологічні особливості свиней.

15. Породи свиней універсального напрямку продуктивності.

16. Породи свиней м'ясного напрямку продуктивності.

17. Породи свиней беконного напрямку продуктивності.

18. Породи свиней сального напрямку продуктивності.

19. Системи вирощування молодняка.

20. Основні корми для свиней.

21. М'ясна відгодівля.

22. Беконна відгодівля.

23. Відгодівля до жирних кондицій.

Лабораторна робота № 5 Тема: «Основи вівчарства»

Мета: виявити ступінь засвоєння студентами матеріалу з даної теми.

Об'єкт вивчення: вівці.

Хід роботи:

Підготувати відповіді на запитання до семінарського заняття.

Питання для самопідготовки:

24. Поняття про галузь, її значення.

25. Господарсько-біологічні особливості овець.

26. Будова вовняного волокна.

27. Фізико-механічні властивості вовни.

28. Тонина вовни.

29. Технологічні властивості вовни.

30. Типи вовняних волокон.

31. Руно, його структура (штапелі, косиці)

32. Жиропіт, його властивості.

33. Смушки (каракуль, каракульча).

34. Овчини, їх види.

35. Молочна та м'ясна продуктивність овець.

36. Тонкорунні породи овець.

37. Напівтонкорунні породи овець.

38. Напівгрубововнові породи овець.

39. Грубововнові породи овець.

40. Технологія виробництва продукції вівчарства (календар).

Лабораторна робота № 6

Тема: «Класирування вовни овець»

Мета: вивчити методику і з'ясувати призначення класирування вовни.

Об'єкт вивчення: вовна овець.

Хід роботи:

Ознаки класифікації вовни. Якісні компоненти руна за своїм переліком досить постійні. Протягом століть залишається постійним і загальний перелік можливих систем переробки вовни (тканини, трикотаж, килими, повсть), тому постійними є й загальні ознаки оцінки руна (вид вовни, тонина, довжина, стан і колір). Вони ле­жать в основі науково-технічної класифікації вовни, яка ґрунтується на розробці й використанні більш досконалих методів лабораторної та органолептичної оцінки вовни, раціонального поєднання ознак і прийомів оцінки руна, різноманітній нормативній регламентації. На матеріалах науково-технічної класифікації будуються державні стандарти на вовну.

Класирування й сортування вовни. В нашій країні існують заготівельні та промислові стандарти. Заготівельні стандарти рег­ламентують класирування, а промислові — сортування вовни. В основу класирування й сортування покладено одні й ті самі ознаки: вид вовни, тонину, довжину, стан і колір. Різниця тільки в тому, що при класируванні руно залишають цілим, а при сортуванні — роз­ривають на окремі сорти. Зараз розроблена і впроваджена система класирування з частковим розривом рун. П'ять комплексних ознак оцінки вовни покладено в основу системи розриву рун та подальшо­го поділу вовни в межах утворених груп сировини. Після стрижки вовну поділяють на рунну й нижчі сорти. До останніх відносять об­ніжку і клюнкер. Рунну розривають на рунну основну, пожовтілу, 58 - 56 якості в тонкій, неоднорідну в напівтонкій, базову, звалок, тавро (змивне), кольорову в тонкій немериносовій. Рунну основну й пожовтілу поділяють далі за тониною, довжиною, станом та кольо­ром. Для реалізації вовну формують у межах отар у заготівельно-промислові сорти.

Вихід чистого волокна і реалізаційна ціна вовни. Класиру­вання вовни передбачає дві мети: підготовку сировини до найбільш раціональної переробки й використання та встановлення реаліза-ційної ціни вовни згідно з її якісними властивостями. Господарства реалізують немиту вовну, а масштаби цін розраховують на чисте волокно. Тому виникає необхідність визначати вихід чистого волок­на — відношення маси чистої вовни до маси немитої, виражене у відсотках. Чиста вовна складається з постійної маси промитої вовни та маси кондиційної вологи (17 %). Постійну масу промитої вовни визначають висушуванням або за допомогою гідроапаратів.

Реалізаційна ціна 1 кг чистої вовни, в межах певного норматив­ного масштабу, залежить від показників її класирування: наймену­вання групи (сорту) розриву рун (основна, пожовтіла, базова, клюн-кер та ін.), виду вовни, тонини, довжини, стану та кольору. А реалі­заційна ціна 1 кг немитої вовни залежить ще й від відсотка виходу чистого волокна.

Первинна обробка, промислова переробка та використан­ня вовни. Шлях вовни від виробництва до готової продукції має багатоступеневий характер. На сільськогосподарських підприєм­ствах вовну виробляють, класирують, визначають вихід чистого во­локна й реалізують (товар — немита вовна). На фабриках первин­ної обробки вовни (в Україні дві такі великі фабрики — в Чернігові й Харкові) проводять: контрольне класирування (при централізова­ному надходженні немитої вовни з господарств на фабрику), сорту­вання, промивання, висушування, кондиційну витримку і реаліза­цію вовни (товар — промита вовна). Камвольно-суконні комбінати (фабрики) прочісують вовну (топе може бути товаром), прядуть (пряжа може бути товаром), виготовляють тканини (товар — ткани­ни). Швейна промисловість використовує тканини (товар — готовий одяг), трикотажна й килимова — пряжу (товар — трикотаж і кили­мові вироби), повстяна — чисту вовну (товар — вироби з повсті). То­ргівля реалізує вроздріб вироби з вовни населенню. Паритет цін на цьому шляху такий, що виробник вовни завжди перебуває в скрут­ному економічному становищі. Тут потрібна ґрунтовна оптимізація як організаційної структури заготівлі вовни, так і системи ціноутво­рення з урахуванням собівартості виробництва вовни, динаміки сві­тових цін на цю сировину, можливості бюджетних дотацій, необхід­ності зваженої митної системи в державі щодо імпорту вовни та ви­робів із неї.

Кількісні характеристики вовни. Вовна має загальні показ­ники кількісного характеру — настриг немитої й чистої вовни з од­нієї вівці. Вовну виробляють у вигляді рун. Настриг немитої вов­ни — це маса руна, а настриг чистої вовни — це маса чистої вовни, одержана з одного руна. Індивідуальні й групові показники настри­гу немитої (0,5-31,7 кг) та чистої (0,3-15 кг) вовни коливаються в дуже широких межах, що залежить від ступеня розвитку кожного із структурних компонентів настригу вовни. До компонентів настригу немитої вовни відносять: масу чистої, або настриг чистої вовни (ста­новить 30-75 %). вовновий жир (2-28), піт (0,5-18), мінеральні (4 - 45) та рослинні (0,2 - 5) домішки і вологу (8 - 20 %). Різноманіт­ність настригу чистої вовни визначають шість ознак: її тонина, дов­жина, густота, величина тварин, складчастість шкіри й оброслість вовною тулуба овець.

Питання для підготовки: 1. За якими показниками проводять класирування вовни? У чому мета цього заходу? 2. Сортування вовни. 3.Як пов’язані вихід чистого волокна і реалізаційна ціна вовни? 4.Як проходить обробка і переробка вовни? 5.Кількісні характеристики вовни.