Лабораторна робота № 2 Тема: «Розведення сільськогосподарських тварин»

Мета: виявити ступінь засвоєння студентами матеріалу з даної теми.

Об'єкт вивчення: сільськогосподарські тварини.

Хід роботи:

Підготувати відповіді на запитання до семінарського заняття.

Питання для самопідготовки:

1. Поняття про розведення та селекцію тварин.

2. Що таке порода? Як класифікуються породи за поширенням і значенням?

3. Структура породи (лінії, родини, родинні групи)

4. Чим відрізняються між собою порода і породна група?

5. Поняття про екстер’єр і конституцію тварин.

6. Оцінка та відбір тварин.

7. Масовий відбір.

8. Критерії оцінки для індивідуального відбору.

9. Відбір за генотипом.

10. Відбір за фенотипом.

11. Поняття про підбір. Методика масового підбору.

12. Індивідуальний підбір.

13. Методи розведення: чистопородне та схрещування.

14. Ввідне схрещування.

15. Поглинальне схрещування. Промислове схрещування.

16. Відтворне схрещування.

Лабораторна робота № 3 Тема: «Основи скотарства. Племінна робота у скотарстві»

Мета: виявити ступінь засвоєння студентами матеріалу з даної теми.

Об'єкт вивчення: велика рогата худоба.

Хід роботи:

Племінна робота в скотарстві спрямована на підвищення молоч­ної та м'ясної продуктивності, поліпшення якості продукції й зни­ження її собівартості.

Основними елементами племінної роботи є відбір, підбір, методи розведення, техніка відтворення, спрямоване вирощування молод­няку, зоотехнічний та племінний облік. В удосконаленні племінних і продуктивних якостей тварин вирішальне значення має відбір.

Молочних корів оцінюють і відбирають за походженням, екс­тер'єром, конституцією, надоєм, вмістом жиру й білка в молоці, оплатою корму молоком, відтворною здатністю та станом здоров'я.

При оцінці за родоводом враховують породність і належність тварин до родин. Вони мають бути міцної конституції, без екс­тер'єрних вад, з об'ємним залозистим вим'ям та рівномірно розви­неними його частками, із циліндричними або злегка конічними дійками, що широко розставлені й спрямовані прямо вниз.

За молочною продуктивністю корів оцінюють за ряд лактацій, найвищою чи однією з врахованих, але найбільш вірогідно — за пер­ші дві чи три лактації.

Відтворну здатність корів визначають діленням кількості оте­лень за весь період використання на вік корови в роках, зменшений на два. Міжотельний період, який повинен становити 12 міс, є та­кож показником відтворної здатності корів.

М'ясних корів оцінюють і відбирають за екстер'єром, конститу­цією, скороспілістю, живою масою та оплатою корму приростом. Особ­ливу увагу звертають на вираженість типу, породи й гармонійність складу тіла. У м'ясних корів мають бути широкий і округлий тулуб, міцний кістяк, добре розвинені м'язи.

Скороспілість тварин визначають за інтенсивністю росту та стро­ком настання статевої зрілості, а молочність м'ясних корів — за жи­вою масою телят у 7 — 8-місячному віці.

Плідників оцінюють і відбирають за походженням, індивідуаль­ними якостями та якістю потомства. Насамперед їх відбирають за родоводом з урахуванням продуктивності жіночих предків у 2 - З поколіннях і племінних якостей чоловічих предків. Плідник пови­нен походити від високопродуктивних матерів та батьків, оцінених за якістю потомства. Враховують також і належність його до лінії.

До індивідуальних якостей відносять оцінку за конституцією й екстер'єром, статевою активністю та якістю сперми. Для вирощу­вання відбирають бугайців із міцною конституцією, добрими екс­тер'єром і станом здоров'я. У них мають бути розвинені м'язи, міц­ний кістяк, правильна будова тіла. Якщо тварини мають екстер'єрні вади, їх на плем'я не залишають.

Заключною є оцінка плідників за якістю потомства. Плідників молочних і комбінованих порід оцінюють за такими показниками корів-дочок: надоєм, вмістом жиру і білка в молоці, живою масою, екстер'єром та оплатою корму молоком. При оцінці бугаїв м'ясних порід враховують скороспілість, м'ясні якості й опла­ту корму приростами молодняку.

Починають випробовувати плідників за якістю потомства у 15-місячному віці на стаді корів із середньою продуктивністю не нижче 3000 кг молока за лактацію. Корів осіменяють спермою бу­гаїв, яких випробовують. Одержаних телиць осіменяють у 15 - 17-мі-сячному віці живою масою на 15 % більше від стандарту породи. Молочну продуктивність первісток визначають на 2 - 3-му місяці лактації за контрольними доїннями та вмістом жиру і білка в моло­ці, використовуючи 100-бальну шкалу.

Племінну цінність плідника визначають методом дочки — ровес­ниці з урахуванням надою, вмісту жиру і білка в молоці, кількості молочного жиру, живої маси, оцінки екстер'єру, інтенсивності моло­ковіддачі, розвитку вим'я, а також його придатністю до машинного доїння.

Ровесницями дочок вважають усіх дочок, одержаних у господар­стві від інших бугаїв, які мають однакові вік, сезон отелення й утримуються в подібних умовах.

Категорію племінної цінності бугая (поліпшувач, нейтральний, погіршувач) присвоюють відповідно до опрацьованих даних дочки-ровесниці.

Плідників м'ясних порід оцінюють за показниками розвитку йо­го дочок і синів до 15-місячного віку, живою масою, молочністю, екс­тер'єром та класною оцінкою корів.

Бонітування. Оцінку племінних, продуктивних і екстер'єрних якостей тварин щорічно проводять у племзаводах, племгоспах, на племфермах господарств із різною формою власності, племрепроду-кторах. Бонітуванню підлягають бугаї-плідники, корови, ремонтні телиці та племінні бугайці. Для проведення бонітування тварин зважують, беруть проміри, визначають молочну продуктивність, морфофункціональні властивості вим'я.

Породність тварин встановлюють на підставі документів (завод­ські книги, племінні свідоцтва, картки Мол-1, Мол-2 та ін.). Залеж­но від породності батьків тварин відносять до чистопородних (похо­дять від однієї породи) і помісних (І, II, НІ і IV покоління).

Корів оцінюють спочатку за першу, а потім за дві, три лактації й більше. Основним показником молочної продуктивності є кількість молочного жиру (кг). Інші ознаки (надій, вміст жиру і білка в моло­ці, жива маса, оцінка будови тіла, швидкість молоковіддачі) врахо­вують як незалежні.

Швидкість молоковіддачі розраховують діленням кількості надо­єного молока на час, затрачений на його одержання.

Оцінку тварин за типом проводять за 100-бальною шкалою. У шкалу оцінки корів входять такі показники: загальний вигляд і розвиток, тулуб, груди, крижі, кінцівки, ратиці (60 балів) та вим'я (40 балів); бугаїв-плідників — тип будови тіла, розвиток кістяка, окремі частини тіла і статева система.

За типом тварин розподіляють на чотири класи: «відмінно» (В) — 85 балів і вище, «добре» (Д) — 75 - 84, «задовільно» (3) — 65 - 74, «погано» (П) — 64 бали й менше.

Племінних бугайців оцінюють у 6 міс (за родоводом), 12 (за роз­витком і ростом), 12 - 14 (за відтворною здатністю), 15 — 18 міс (за якістю потомства та запліднювальною здатністю сперми).

Ремонтних телиць оцінюють у 6 міс (за родоводом, розвитком і ростом та типом породи). За цими показниками, крім родоводу, про­водять оцінку телиць й у 12 міс. У 15 - 18-місячному віці до оцінки включають і статеву систему.

Після закінчення бонітування складають звіт із відповідним аналізом роботи. На підставі цих матеріалів розробляють план па­рувань та отелень на наступний рік, а також план підбору з метою забезпечення одержання потомства високої якості. Правильно про­ведений підбір не тільки закріплює, а й розвиває ознаки, за якими ведуть селекцію.

У племінних господарствах здійснюють індивідуальний підбір, тобто до кожної корови підбирають бугая-плідника з урахуванням його належності до певної лінії та родини. У неплемінних господар­ствах застосовують груповий підбір. До маточного поголів'я, вихо­дячи з генеалогії стада, підбирають 2-3 бугаїв і закріплюють їх на два роки.

На підставі матеріалів бонітування розробляють план комплек­тування стада племінними тваринами, визначають кількість молод­няку, який необхідно виростити для власних потреб і реалізації ін­шим господарствам.

Із числа пробонітованих виділяють високопродуктивних тварин для занесення до Державних книг племінних тварин, що видаються окремо по кожній породі. Тварину записують під певним номером, який проставляється на лівому розі чи вусі.

Напрями племінної роботи з породами. У створенні нових і вдосконаленні існуючих порід великої рогатої худоби застосовують чистопородне розведення, відтворне та ввідне схрещування.

Продуктивні та племінні якості молочних і комбінованих порід поліпшують за рахунок генофонду голштинської, англерської, чер­воної датської порід та швіцької американської селекції. Викорис­тання на коровах симентальської породи голштинських червоно-рябих плідників сприяло створенню в Україні нової української чер­воно-рябої молочної породи.

Поліпшувальною для чорно-рябої породи є голштинська чорно-ряба, яка характеризується високими надоями, великими розміра­ми, молочним типом, міцним кістяком і має високі морфофункціо-нальні властивості вим'я.

На коровах червоної степової породи використовують плідників англерської, червоної датської та голштинської порід. Відтворне схрещування цих порід дало можливість сформувати новий продук­тивний тип тварин, на основі якого може бути створена нова черво­на молочна порода.

Використання бугаїв швіцької породи на коровах лебединської сприяє підвищенню молочності, вмісту жиру в молоці й поліпшенню морфофункціональних властивостей вим'я.

Зоотехнічний облік у скотарстві. Для правильної організації племінної роботи, обліку продукції та оплати праці на фермі вели­кої рогатої худоби ведеться зоотехнічний і племінний облік. Основ­ними обов'язковими формами обліку в племінних господарствах є книга заводських записів (племінні картки — форма 1-мол, 2-мол, 1-м'яс, 2-м'яс), журнали — осіменіння, запуску та отелення, виро­щування племінного і ремонтного молодняку, обліку надоїв, годівлі та витрати кормів.

На кожного бугая-плідника (форма 1-мол, 1-м'яс) і корову (2-мол, 2-м'яс) заповнюють індивідуальні картки відповідно молочного та м'ясного напрямів продуктивності, куди записують усі відомості про тварину (походження, продуктивність, відтворення, екстер'єр тощо). Якщо тварина вибула із стада, то в картці відмічають дату і причи­ну вибуття.

Після отелення корови теля зважують і складають акт про при­плід, на підставі якого роблять запис у журналі вирощування пле­мінного та ремонтного молодняку (форма 4-мол, 4-м'яс). Контролю­ють ріст і розвиток молодняку щомісячним зважуванням.

Надої в дні контрольних доїнь обліковують у журналі (акті) добо­во-контрольних надоїв (форма 6-мол), а швидкість молоковіддачі у корів заносять до форми 5-мол.

У зоотехнічному звіті про племінну роботу з великою рогатою ху­добою (форма 7-мол, 7-м'яс) наводяться результати бонітування стада. На продаж чи купівлю племінних тварин виписується покупцеві племінне свідоцтво, яке зберігається у господарстві, поки живе тварина та її потомство.

Питання для підготовки: 1. За якими показниками проводять оцінку племінних тварин? 2.Як відбирають плідників молочних порід? 3.Що таке бонітування і яка мета його застосування? 4.Як проходить бонітування? 5.Зоотехнічний облік в скотарстві, його особливості і значення.

Питання для самопідготовки:

1. Поняття про галузь, її значення.

2. Господарсько-біологічні особливості корів.

3. Лактація корів, її тривалість та періоди.

4. Рівень молочної продуктивності.

5. Міжотельний період корів, його стадії (календар).

6. Молочні породи ВРХ.

7. Універсальні породи ВРХ.

8. М'ясні породи ВРХ.

9. Роздій корів.

10. Машинне доїння корів.

11. Потоково-цехова система виробництва молока.

12. Технологія виробництва яловичини.