§ 17. Правопис, особливості вживання дієприкметників та дієприслівників

17.1. Творення та особливості вживання

Активних дієприкметників теперішнього часу

1. Дієприкметники за ознакою стану поділяють на два розряди:

а) активні (називають ознаку предмета, зумовлену дією того ж предмета): лежачий камінь;

б) пасивні (називають ознаку предмета, зумовлену дією іншого предмета): погашене вогнище.

За значенням часу розрізняють дієприкметники теперішнього та минулого часів.

2. Загальну схему творення дієприкметників можна зобразити так:

Стан	Активний		Пасивний
Час	Теперішній	Минулий	Минулий
Суфікси	-уч-ий, -юч-ий -ач-ий, -яч-ий	-л-ий	-н-ий -ен-ий -т-ий

3. Усі дієприкметники відмінюються за зразком прикметників твердої групи.

17.1.1. Творення та особливості вживання активних дієприкметників теперішнього часу

1. Активні дієприкметники теперішнього часу творяться від основи теперішнього часу дієслів недоконаного виду.

Увага! Основу теперішнього часу найлегше визначати за формою 3-ї особи мн. теперішнього часу: вона передує закінченням -уть (-ють) та -ать (-ять), пор.: писати – пишуть, сидіти – сидять.

2. Вибір суфікса залежить від дієвідміни базового дієслова: суфікси -уч-ий, -юч-ий використовуються при творенні дієприкметників від дієслів І дієвідміни (нести – несуть > несучий), -ач-ий, -яч-ий – від дієслів II дієвідміни (сидіти – сидять > сидячий).

3. Активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані без залежних слів.

Сполучення таких дієприкметників із залежними словами суперечать літературній нормі. Зазвичай їх заміняють підрядними реченнями: поважаючий себе > який поважає себе, виконуючий пісню > який виконує пісню, граючий у виставі > який грає у виставі.

Часом такі конструкції можна замінити іменниковими словосполученнями: завідуючий кафедрою > завідувач кафедри, виконуючий обов’язки > виконувач обов’язків.

4. Навіть одиничні активні дієприкметники теперішнього часу в українській мові вживані обмежено. Помітна виразна тенденція до заступлення їх прикметниками: ріжучий диск > різальний диск, уточнююче запитання > уточнювальне запитання, узагальнююче слово > узагальнювальне слово.

17.1.2. Творення та особливості вживання активних дієприкметників минулого часу

1. Активні дієприкметники минулого часу творяться від основи інфінітива дієслів доконаного виду за допомогою суфікса -л-ий: пожовтіти > пожовтілий, спочити > спочилий.

Увага! Суфікс -ну-, наявний в основі інфінітива, при творенні активних дієприкметників минулого часу опускається: зів’янути > зів’ялий, змокнути > змоклий. Опускається також кінцевий приголосний кореня у випадках типу опасти > опалий.

2. В українській мові при творенні активних дієприкмет-ників минулого часу суфікси -ш-ий, -вш-ий не використову-ються.

Форми на зразок допомігший, позеленівший, почавший не відповідають літературній нормі. Замість них прийнято вживати підрядні речення: який допоміг, який переміг, який почав.