Право інтелектуальної власності та суспільні інтереси

В. КРИЖНА*

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри цивільного права № 2

(Національний університет

«Юридична академія України

імені Ярослава Мудрого»),

провідний науковий співробітник

Науково-дослідного інституту інтелектуальної

власності НАПрН України

Зрозвитком суспільства і потре­бою введення результатів твор­чої діяльності в економічний оборот стало нагальним питання охо­рони прав на ці об'єкти. Механізми правового захисту розроблялися у міру виникнення необхідності та сто­сувалися окремих об'єктів, права на які потребували захисту на певному етапі. Це призвело до того, що виник­ли спеціальні правові режими для охо­рони різних видів творчих результатів. Найбільш яскраво цю різницю можна побачити на прикладі творів та вина­ходів. Так, були розроблені різні підходи надання охорони для худож­ніх та літературних творів, для яких важливе значення мала форма, і вина­ходів, для яких важливе значення мав зміст. Поява нових результатів творчої діяльності, стосовно яких виникала потреба введення в економічний обо­рот, змушувала відшукувати доцільні для цього правові механізми. Далеко не завжди для цього підходили вже існуючі традиційні режими. Однак безсистемна поява нових розрізнених норм стосовно прав на різні творчі до­сягнення не могла тривати безкінечно.

З часом виникла об'єктивна не­обхідність об'єднання розрізнених, відособлених режимів у єдину систе­му [1, 11]. Йдеться про право інтелек­туальної власності, яке наділяє певни­ми монопольними правами осіб на створені нематеріальні об'єкти. Саме цей механізм дав змогу окупити вкла­дені інвестиції в результати творчої діяльності, чим стимулював їх ство­рення.

Однак життя не стоїть на місці, а тому з плином часу питання балансу прав інтелектуальної власності й інте­ресів суспільства ставало все більш ак­туальним. Можна сказати, що свого піку воно досягло в наш інформацій­ний вік, коли наявність права інтелек­туальної власності стримує вільне по­ширення інформації, рух товарів, застосування передових досягнень на­уки і техніки для забезпечення здоро­вої життєдіяльності людей.

Якщо проаналізувати історію цього питання, то можна дійти висновку, що залежно від пріоритетів та потреб суспільства час від часу право інтелек­туальної власності піддається критиці та лунають ідеї проти інтелектуальної

* Магістр юридичних наук з інтелектуальної власності (за програмою Університету Туріну (Італія) та ВОІВ). Як переможець Програми ім. Фулбрайта проводить наукове дослідження в Центрі інтелектуальної власності Школи права Університету Вашингтон (США).

©В. Крижна, 2011

монополії. Зумовлені вони незадово­ленням існуючим співвідношенням між виключними правами інтелекту­альної власності та можливостями громадськості скористатися творчими досягненнями. Зазначені дискусії на різних часових етапах і в різних сфе­рах знайшли своє відображення в низці праць науковців [1-9]. Як пра­вило, йдеться про зарубіжні дослі­дження. Що стосується України, то за­значеному питанню не була приділена належна увага. Тому мета цієї статті полягає у з'ясуванні балансу інтересів правоволодільців і суспільства на ре­зультати творчої діяльності та можли­вих варіантів їх порушення. Для цього проаналізуємо світові тенденції проти права інтелектуальної власності.

Як відомо, будь-яка медаль має дві сторони. Тому цілком закономірно, що у випадку потреби знаходження балан­су інтересів різних осіб завжди знай­деться привід для критики. А от рівень незадоволення може бути різним. Чим справедливішим і об'єктивнішим є підхід до вирішення питання, тим мен­ше заперечень він викликає.

При цьому можуть наводитися різні обґрунтування виникнення са­мого права власності. Так, деякі дослідники вважають, що походження прав інтелектуальної власності має своє історичне коріння в навмисному втручанні політичної влади, а не у спонтанно еволюціонованій (розви­неній) континентальній правовій тра­диції [4, 790 ].

Оскільки право інтелектуальної власності передбачає правову охорону різноманітних результатів творчої діяльності, то по відношенню до різних об'єктів висловлюються різні обґрунтування заперечення, і виявля­ються вони в різних формах.

Наприклад, противники існування авторського права виступають проти обмеження використання творів на­уки, літератури та мистецтва, а тому дозволяють безоплатне вільне вико­ристання своїх творів усім бажаючим. Прихильники такого підходу обрали для таких дій досить яскраві назви, які ґрунтуються на грі слів, пов'язаних із багатозначністю слова «right» (у пере­кладі з англійської воно, зокрема, означає: 1) правильний, вірний, спра­ведливий; 2) правильно, вірно; 3) пра­вий, права (сторона)).

На противагу авторському праву (copyright) вони використовують тер­мін «сору» (екземпляр, копія) у поєд­нанні з антонімами слова «right»: 1) у розумінні «правий, права сторона» — слово «left» (лівий, ліва сторона), а звідси назва «copyleft» (з англійської перекладають як авторське ліво, копілефт); 2) у розумінні «правиль­ний, вірний, справедливий, правиль­но, вірно» — слово «wrong» (непра­вильний, невірний, несправедливий), а звідси назва «copywrong».

Відповідно, якщо авторське право використовує спеціальний знак © — копірайт, який свідчить про обмежен­ня вільного використання творів, то на противагу копілефт використовує дзеркальне зображення знаку копі­райт©, який свідчить про можливість вільного використання і поширення творчих результатів.

Спочатку копілефт зародився у сфері програмування, а потім набув більш широкого поширення. Не існує єдиної думки хто і коли першим вико­ристав термін «копілефт». Однак відо­мий випадок, коли Д. Хопкінс (D. Hopkins) у 1984 р. чи 1985 р. на конверті з листом Сталману (Stall-man) написав: «Копілефт — усі права відмінені» {Copyleft — all rights reversed) [5, 61].

Програмісти-прихильники копі-лефта, відмовляючись від монополії,

надають можливість користувачам вільно змінювати і поширювати свої програмні продукти, однак і тут існу­ють різні варіанти можливостей.

Деякі представники суспільства не зупиняються лише на таких діях, а ідуть далі. Так, некомерційна органі­зація Європейська фундація вільного програмного забезпечення (Free Soft­ware Foundation Europe) запропонува­ла створити Всесвітню організацію інтелектуального багатства (World Intellectual Wealth Organization (WIWO)) як альтернативу Всесвітній організації інтелектуальної власності (World Intellectual Property Organisation (WIPO)). Аргументується це потре­бою переосмислення цілей і механіз­мів монопольного контролю за різни­ми видами знань, модернізації права інтелектуальної власності з метою за­доволення суспільних інтересів усього людства [6]. Як результат Всесвітня організація інтелектуального багатст­ва повинна займатися дослідженням і стимулюванням нових шляхів отри­мання і поширення знань. Ця пропо­зиція була опублікована в жовтні 2004 р. на підставі Женевської декла­рації про майбутнє Всесвітньої ор­ганізації інтелектуальної власності.

Що стосується патентного права, то найбільш гострим є питання обмежен­ня доступів до ліків у зв'язку з на­явністю патентної монополії. Особли­во актуальним це питання є для країн, що розвиваються, які не мають мож­ливості витрачати значні кошти на придбання запатентованих ліків, а то­му не можуть протистояти епідеміям на належному рівні, що призводить до негативних наслідків.

Противники наявності виключних прав інтелектуальної власності у та­ких випадках апелюють до неможли­вості ігнорування суспільних інте­ресів, спрямованих на забезпечення здоров'я і виживання людства, напо­лягають на забезпеченні доступу до таких базових ресурсів, як продукти харчування і ліки [7, 8].

Баланс' між приватним інтересом (нагородою) і суспільним інтересом традиційно був виражений у тривалості строків на об'єкти інтелектуальної власності. Завдяки цьому можна знай­ти спільні критичні зауваження, які стосуються більшості об'єктів інтелек­туальної власності. Пояснюється це тим, що досить важко беззаперечно об­ґрунтувати, чому саме такий строк пра­вової охорони забезпечує баланс інте­ресів правоволодільця і суспільства.

Так, договірна теорія видачі патента на винахід є одним з яскравих при­кладів балансу таких інтересів. Однак досить легко засумніватися, чому пра-| ва інтелектуальної власності на вина­хід тривають саме 20 років, а не, скажімо, 19 чи 21. Зрозуміло, що вста­новлюючи той чи інший термін, вихо­дять з певної умовності. А тому ніхто не може навести стовідсотково пере­конливі аргументи, які б доводили, що саме цей термін є ідеальним для певно­го об'єкта інтелектуальної власності.

Зі зміною певних обставин строк правової охорони може змінюватися. До того ж практика показує, що ця зміна відбувається в бік збільшення. Найбільш наочно цю тенденцію мож-І на побачити на прикладі об'єктів ав-і торського права. Поширена аргумен­тація цього полягає в тому, що| оскільки з часом цінність творів на-І уки, літератури та мистецтва зростає, то існує потреба продовження можли­вості скористатися такими перевагами правоволодільцям та їх спадкоємцям.

Однак і в цьому випадку логічно виникає запитання, чому строк ав­торського права збільшується саме на! такий, а не інший проміжок часу. Існує! позиція, що термін правової охорони

об'єктів авторського права зумовле­ний постійним зростанням середньої тривалості життя людей. Зокрема, оскільки раніше середня тривалість життя становила близько 50 років, то й охорона надавалася протягом життя автора і 50 років після його смерті. На­далі рівень добробуту населення і се­редня тривалість життя зросли, а тому виникла потреба збільшення строку авторського права до 70 років після смерті автора. Розвинені країни уже звертають увагу на потребу встанов­лення цього строку на рівні 95 років.

Є очевидним, що такі строки ав­торського права забезпечують мож­ливість скористатися перевагами не лише автору, а і його спадкоємцям протягом середньої тривалості життя. Як тут не згадати прислів'я, що приро­да «відпочиває» на дітях геніїв? Саме такий підхід до строку правової охоро­ни об'єктів авторського права врахо­вує та (або) підтверджує цю обстави­ну. Адже як наслідок творче дитя авто­ра, на яке виникають права інтелекту­альної власності, повинно прогодува­ти земне дитя (чи дітей) автора. А уже після закінчення цього терміну твір переходить у суспільне надбання і будь-яка зацікавлена особа може його використовувати, тобто настає етап повного забезпечення інтересів су­спільства.

Що стосується строку авторського права, то найбільше цілком обґрунто­ваних заперечень висловлюється сто­совно строку охорони програмного забезпечення в тих країнах, у яких во­но належить до об'єктів авторського права і на нього поширюються повною мірою зазначені тривалі строки інте­лектуальної монополії.

Так, на думку В. Дозорцева, охоро­на програм для ЕОМ за моделлю ав­торського права абсолютно неадекват­на і неефективна. Вона введена з огля­ду на кон'юнктурні міркування завдя­ки наявності у зацікавлених кіл за­собів силового впливу і навіть тиску на законодавців різних країн [1, 21]. Він висловлював сподівання, що рано чи пізно об'єктивні потреби змусять змінити ситуацію.

Безумовно, є невиправданим вста­новлення однакового строку охорони як для роману чи картини, так і для комп'ютерної програми. Є очевидною обставина, що моральне старіння про­грамного забезпечення відбувається досить швидко, а тому тривалий строк монополії не стимулює до нових твор­чих розробок і абсолютно ігнорує інте­реси суспільства. З огляду на викладе­не, можна констатувати, що у цьому ви­падку дійсно порушений баланс інте­ресів правоволодільця і суспільства.

Кількість противників права інте­лектуальної власності збільшується завдяки наявності таких резонансних випадків, як смерть людей у зв'язку з неможливістю заплатити за лікування чи переслідування підлітків за піратську музику. Деякі з них ідуть далі й обґрунтовують недоцільність інтелектуальної монополії, оскільки це гальмує розвиток науки і техніки, а також перешкоджає розвитку конку­рентоспроможного вільного ринку [9].

Основні аргументи у цьому випад­ку зводяться до того, що оскільки піонерних винаходів з часом розвитку науки і техніки все менше і менше, а нові досягнення базуються на вже існуючих, то наявність патентних прав може стримувати протягом часу існу­вання монополії розвиток цієї сфери.

Що стосується резонансних ви­падків, то на пострадянському про­сторі вони досить часто пов'язані з переслідуванням за використання не-ліцензованого програмного забезпе­чення. Наприклад, досить широкого суспільного резонансу набув випадок

порушення кримінальної справи про­ти директора сільської школи Росії у зв'язку з наявністю у школі 12-ти комп'ютерів, які школа закупила з уже встановленим неліцензованим про­грамним забезпеченням [10].

Хотілося б зазначити, що підґрун­тям для обурення суспільства та запе­речення проти права інтелектуальної власності може слугувати зловживан­ня цими правами правоволодільцями, неправильне розуміння та застосуван­ня норм тощо. Зокрема, це може бути неправильне визначення розміру за­подіяних збитків правоволодільцю. Так, якщо говорити про неліцензоване програмне забезпечення, то при розра­хунку заподіяних збитків досить часто виходили з вартості найбільш дорогої одиничної ліцензії, без урахування до­даткових витрат на її продаж та можли­вих варіантів оптимізації у випадку ви­користання однією особою програмно­го забезпечення на різних комп'ютерах.

З появою Інтернету і стрімкого роз­ширення його використання зростає використання в мережі Інтернет об'єк­тів авторського права і спорів з цього приводу. Варто зазначити, що у цих випадках також важливо дотримува­тися балансу між інтересами правово-лодільців і суспільства. Безсумнівно, що правильне вирішення судових справ викликає повагу. Тому в таких справах також потрібно навчитися правильно визначати розміри за­подіяних збитків правоволодільцям. Для наглядності звернемося до судо­вої практики України.

Відповідач розмістив на своєму веб-сайті у мережі Інтернет три аудіо­візуальні твори (фільми), біля кожно­го з яких була зазначена публічна ста­тистика кількості завантажень.

Задовольняючи позов про відшко­дування заподіяних збитків незакон­ним використанням творів, Госпо­дарський суд визначив суму збитків шляхом перемноження кількості за­вантажень на середню роздрібну вартість диска: «Середня вартість од­ного БУБ-диска аудіовізуальних! творів у роздрібному продажу стано­вить 65 (шістдесят п'ять) грн. Таким чином, Позивач не отримав дохід від продажу 7 349 БУБ-дисків, що стано­вить 477 685 (чотириста сімдесят сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн

00 коп. (65,00 грн х 7 349 завантажень = 477 685,00 грн). Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті по- рушення її цивільного права, має пра- во на їх відшкодування» [11].

Однак за такого підходу не були враховані існуючі витрати. Є очевид-І ним, що роздрібна вартість диска не може розглядатися як упущена вигода І правоволодільця, оскільки існують( витрати на виготовлення, зберігання, транспортування та реалізацію диска,! у зв'язку з чим правоволоділець отри-| мує в результаті меншу суму.

До того ж Інтернет-зв'язок не завжди досконалий, а тому можливі випадки переривання зв'язку і непо­вного закачування об'єкта, а тому однаї

1 та ж особа може робити кілька спроб для скачування, поки не отримає копію в повному обсязі. Наведені об­ставини свідчать про потребу більш детального аналізу при визначенні розміру відшкодування збитків, зу­мовлених порушенням прав інтелек­туальної власності.

Існують і інші механізми, спрямо­вані на дотримання балансу інтересів правоволодільців і суспільства. Зокре-| ма, закріплені в законодавстві випаді ки вільного використання об'єктіві інтелектуальної власності, примусова ліцензія в патентному праві тощо.

Оскільки сфера та можливості за­стосування об'єктів інтелектуальної! власності постійно зростають, то існуеі

потреба періодичного перегляду вста­новлених механізмів забезпечення ба­лансу приватних і суспільних інте­ресів. Цьому може сприяти критичний аналіз противників права інтелекту­альної власності. Однак можна з упев­неністю сказати, що дотримання інте­ресів як правоволодільців, так і суспільства може бути лише у випадку точного дотримання законодавчих по­ложень на практиці.

Звичайно, в межах однієї статті не­можливо проаналізувати всі аспекти взаємодії права інтелектуальної влас­ності й суспільних інтересів, а тому це дослідження може слугувати підґрун­тям для подальших наукових доробок.

ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ

1. Дозорцев В. А. Интеллектуальные права : Понятие. Система. Задачи кодификации : сб. ст. / Ис-след. центр частного права. — М., 2003.

2. Christopher May, Susan К. Sell. Intellectual property rights : a critical history. — Bounder, London, 2006. - 251 p.

3. Intellectual property rights. Critical Concepts in Law / Edited by David Vaver. Volumes I-V. — London, New York, 2006.

4. Bouckaert B. What Is Property? / Harvard Journal of Public Policy. — 13. — 1990. — № 3. — P. 775-816.

5. Wanji J. Walcott, Stuart D. Levi. An overview of open source software licenses / Patents, Copyrights, Trademarks, and Literary Property Course Handbook Series. Practising Law Institute, November-December, 2008. - P. 11-61.

6. Towards a «World Intellectual Wealth Organisation» // http://fsfe.org/projects/wipo/wiwo.en.html

7. Rudolf V. Van Puymbroeck. Basic survival needs and access to medicines - coming to GRIPS with TRIPS : conversion + calculation / Journal of Law, Medicine and Ethics. — Fall, 2010. — P. 520—542.

8. Hayyan ul Haq. Optimising the Utilisation of Information and Technology Under Intellectual Property Regimes — An Indonesian Perspective / International Review of Intellectual Property and Competition Law. - 2008. - № 3. - P. 261.

9. Michele Boldrin, David K. Levine. Against Intellectual Monopoly. — New York, 2008.

10. Директор сельской школы обвиняется в нарушении авторских прав // http://softoroom.net/ topic30995s30.html

11. Рішення Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2010 p. (справа № 12/344) // http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12834835

Крижна В. М. Право інтелектуальної власності та суспільні інтереси

Анотація. Стаття присвячена з'ясуванню балансу інтересів правоволодільців та суспільства щодо результатів творчої діяльності. Проаналізовано світові тенденції щодо права інтелекту­альної власності. Окрема увага приділена критиці авторського і патентного права, строку правової охорони їх об'єктів. Висловлено заперечення проти поширення на програмне забез­печення строків охорони авторського права. Зроблено висновок про потребу не лише періодичного перегляду та законодавчого закріплення балансу інтересів, а й дотримання цих норм на практиці.

Ключові слова: право інтелектуальної власності, суспільні інтереси, баланс інтересів, строк правової охорони.

Крыжная В. Н. Право интеллектуальной собственности и общественные интересы Аннотация. Статья посвящена определению баланса интересов правовладельцев и обще­ства относительно результатов творческой деятельности. Проанализированы мировые тен­денции относительно права интеллектуальной собственности. Отдельное внимание уделено критике авторского и патентного права, сроку правовой охраны их объектов. Высказаны воз­ражения против применения к программному обеспечению сроков охраны авторского права. Сделан вывод о необходимости не только периодического пересмотра и законодательного закрепления баланса интересов, но и соблюдения этих норм на практике.

Ключевые слова: право интеллектуальной собственности, общественные интересы, ба­ланс интересов, срок правовой охраны.

Kryzhna V. Intellectual property rights and public interests

Annotation. Article is dedicated to clarifying the balance of interest of rights holders and the society on the results of creative activity. It analyzes global trends against intellectual property rights. The focus is criticizing copyright and patent rights, the legal protection term of their objects. Objection to the distribution terms on software copyright protection is expressed.

The conclusion about the need not only to periodic review and legislative fixing of the balance of interests, but also compliance of these norms on practice.

Keywords: intellectual property rights, public interests, balance of interests, legal protection term.