Термінологічний словник

Державне регулювання соціального страхування:

• –   сукупність форм і методів цілеспрямованого впливу державних установ і організацій на розвиток соціального страхування для його стабілізації та пристосування до зовнішніх соціально-економічних умов розвитку держави, що змінюються. Зумовлене неспроможністю механізму ринкового саморегулювання вирішити низку кардинальних проблем розвитку соціальної сфери у напрямі гарантій соціального захисту населення. В умовах фінансової кризи найповніше здійс­нюється через бюджетну політику;

• –   форми, методи та засоби державного впливу на діяльність фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавних соціальних страхових фондів;

• –   важливий елемент механізму державного регулювання еконо­міки, який здійснюється за допомогою тарифного та нетарифного впливу держави на економіко-правові відносини між суб’єктами соціального страхування;

• –   комплекс важелів прямого та опосередкованого впливу держави на механізм забезпечення соціального захисту працюючих громадян та осіб пенсійного віку.

Державний нагляд у сфері соціального страхування – поточний контроль з боку державних уповноважених органів за дотриманням державними та недержавними фондами соціального страхування, а також страхувальниками (вкладниками) діючого законодавства; но­сить характер поточного моніторингу та не передбачає накладення фінансових санкцій та адміністративних штрафів. Стосовно фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування здійс­нюється територіальними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики; стосовно недержавних пенсійних фондів – Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України та Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Закони про державне (недержавне) соціальне страхування – основні документи, що визначають правову основу, економічний ме­ханізм та організаційну структуру конкретного виду загальнообов’яз­кового державного соціального страхування, а також недержавного пенсійного страхування.

Об’єкт соціальної політики – працездатне і непрацездатне населення країни.

Пільги у соціальному страхуванні:

• –   повне або часткове звільнення від сплати страхових соціальних внесків окремими категоріями страхувальників (наприклад, для підприємств, де працюють наймані працівники-інваліди);

• –   виплата матеріальної допомоги у повному розмірі або надання соціальних послуг деяким категоріям застрахованих осіб у разі настання страхового випадку незалежно від їхнього страхового та трудового стажу.

Соціальна політика – комплекс соціально-економічних заходів держави, підприємств, організацій, спрямованих на послаблення нерівності та несправедливості у розподілі доходів і майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінення трудових заощаджень тощо.

Суб’єкт соціальної політики – держава (політичні партії, проф­спілки, місцеві органи влади, союзи підприємців, громадські організації).

Сфера державного регулювання соціального страхування – напрями загальнообов’язкового державного соціального страхування та недержавне пенсійне забезпечення.

Література: 8–10; 24; 32; 36; 51.

 

[Вгору] [Вниз]