5.5. Способи виготовлення трафаретних друкарських форм

Під час виготовлення друкарських форм трафаретного друку знаходять застосування наступні способи:

ручні способи виготовлення друкарських форм;

прямі способи з копіювальним оригіналом (фотоформою);

непрямі способи;

способи проекційного копіювання;

цифрові способи.

Розглянемо докладніше їхні особливості, якісні показники й можливі області застосування.

Ручні способи.

У ручних способах будь-яким ручним методом (кресленням на папері з наступним фотографуванням, малюванням, вирізанням на спеціальній, нечутливій до актинічних променів, плівці й ін.) варто закрити осередки на тих місцях, де не повинне бути зображення, і форма готова. При ручному переносі, у кращому випадку, допуск нанесення зображення становить ± 5 мкм (у той час як у прямих способах – усього ±1 мкм).

5.6. Прямі способи

Прямі способи передбачають:

виготовлення плівкових копіювальних оригіналів (фотоформ);

нанесення копіювального шару на сітку;

експонування попередньо підготовленої фотоформи;

проявлення і висушування. Після цього форма готова.

Історія прямих трафаретних шаблонів почалася з очутливлених біхроматами желатинових розчинів, і на їхній основі було створено багато типів копіювальних шарів на базі синтетичних смол (полівінілалкоголь, полівінілацетат, полівінілакрилати). Потім стали використовуватися копіювальні шари на базі діазосполучень. Ці шари наносять на носій, висушують теплим повітрям й одержують пряму (капілярну) плівку. Такі плівки відрізняються великою зберігаємостю й відсутністю гемнового дублення. Далі з'явилися однокомпонентні шари, що прийшли з Японії, або капілярні плівки на фотополімерній основі SBQ, або стильбазольні четвертинні структури (Stilbasolium quarteniert). Їхня поява змусила й інших виробників створювати порівнянні з ними продукти, чутливі до випромінювань.

Так називані капілярні плівки були створені різними виробниками у восьмидесятих роках минулого століття для того, щоб мати можливість, при невеликій товщині копіювального шару, друкувати лінії із чіткими краями й без ефекту "пилки" на штрихах. Плівка стає капілярною в результаті обробки полімерних плівок у фотошаблони шляхом переносу попередньо виготовленої світлочутливої плівки на мокру сітку, експонування на сітці й вимивання без хімікатів. Капілярні плівки ніколи не мали такого значення, як копіювальні шари, і їхнє максимальне використання становило близько 5%. Зараз застосування їх знову повертається – цьому сприяють якісне вдосконалювання копіювальних шарів і використання автоматів для їхнього нанесення.

У прямих способах копіювання трафаретної форми робиться безпосередньо на носій шаблона – сітку. Прямі способи виготовлення форм, у свою чергу, діляться на спосіб із прямим копіювальним шаром і спосіб із прямою плівкою (називаної на практиці капілярною плівкою).

Прямі копіювальні шари наносять на носій шаблонів у вигляді рідкої емульсії. Допуск товщини шару при цьому становить ±1 мкм. Для забезпечення точної товщини шару перенесення повинно виконуватися машинним шляхом.

Найбільш високі якісні характеристики трафаретних друкарстких форм забезпечують фотомеханічні способи. Технологія виготовлення форм полягає в наступному. На обидві сторони сітки, натягнутої на раму, після її чищення наноситься копіювальний розчин. Після висушування на нього експонується ультрафіолетовим джерелом світла діапозитив або шаблон. Потім сітка з експонованим зображенням промивається водою. При цьому незасвічені ділянки вимиваються, і відкриваються отвори сітки, які стають проникними для фарби. Після сушіння спеціальною пастою відкриваються дефектні ділянки, службові мітки, канти діапозитивів і друкарська форма-шаблон готова до друку. У цей час створені сітки з попередньо нанесеним копіювальним шаром.

На ринку матеріалів для трафаретної печатки можна знайти безліч копіювальних шарів для прямого виготовлення друкованих форм. Але не всі вони підходять для будь-якої мети (є шари для растрових, для штрихових робіт, а також для різних колірних систем). Відомості про характеристики того або іншого шару можна одержати з відповідного технічного паспорта.

Копіювальні шари для прямого виготовлення друкарських форм не використовують для проекційного копіювання. Для цього є свої спеціальні копіювальні шари. Вони відрізняються від звичайних своєю спектральною світлочутливістю.

Для прямого ж нанесення зображення спеціальні шари непотрібні.

Прямі плівки попередньо підготовляються виготовлювачами шляхом нанесення на плівку-основу рідкої емульсії й висушування її. Тільки після ручного переносу прямої плівки на носій шаблона він буде готовий до копіювання. Допуск товщини трафаретної друкарської форми при використанні прямої плівки становить ±2 мкм.

Нанесення копіювального шару на трафаретну сітку переважно виконується кінцевим користувачем, тобто друкарнею.

За допомогою автоматичного нанесення прямих копіювальних шарів досягаються найкращі результати. Після нанесення шару є кілька можливостей виготовити з одного монтажу готову до друку трафаретну друкарську форму.

За прямого копіювання трафаретних друкарських форм вводиться в контакт сторона шару плівкового оригіналу (як правило, це пряма позитивна плівка) і друкарська поверхня трафаретної форми (шар до шару).

Копіювання на форму проводиться у вакуумній копіювальній рамі. Завдяки відсмоктуванню повітря відбувається тісний контакт плівкового оригіналу й копіювального шару. Світло копіювальної лампи повинно проходити крізь скляну пластину копіювальної рами й через підкладку плівкового оригіналу.

За виготовлення друкарських форм копіювальним способом лініатура растра плівкового оригіналу відповідає лініатурі в друці. Оптична щільність плівкового оригіналу повинна становити 3,5. Контроль його щільності може бути виконаний денситометром. Для копіювання форм використовуються прямі позитивні плівки.

За прямого виготовлення трафаретних друкарських форм дозвіл плівкових оригіналів значно вище, ніж дозвіл трафаретної друкарської форми.

Застосування попередньо сенсибілізованих прямих плівок, будь-то з водним переносом або за допомогою емульсії для переносу (Transfer-emulsion), може залежати від таких параметрів, як:

порядок товщини шару прямої плівки;

розмір підходящої плівки; лініатура сітки;

необхідна товщина шаблона;

відтворюваність товщини шаблона.

Перенос прямої плівки за допомогою емульсії переносу доцільний у тих випадках, коли:

використовується груба сітка;

повинно бути виготовлено багато маленьких сіток;

повинні оброблятися дуже тонкі прямі плівки на сітці з дозволом менш 140 нит./см.

У цей час вироблені рекомендації із застосування плівок певної товщини залежно від лініатури сітки.

Друкарські форми, що виготовляють прямим способом, копіюванням, можуть бути використані як для штрихового, так і для растрового друку. При цьому, залежно від використовуваних трафаретної сітки й копіювального шару, можуть відтворюватися лінії товщиною до 80 мкм. У чотирифарбовому трафаретному растровому друці в більшості випадків працюють із лініатурами растрів від 18 до 30 лін./см. У деяких спеціальних випадках застосовують більш високі лініатури – до 54 лін./см.

Дослідження поліграфічного інституту РСЮКА Німеччини показали, що дозвіл копіювальних шарів для трафаретного растрового друку оптимальний 25–40 мкм.

З огляду на границі відтворення ліній і растрів, копіювальні способи можуть бути використані для багатьох завдань (наприклад, друкування великоформатних плакатів зовнішнього застосування, друкування на ПВХ плівках і тканинах, реклама на транспортних засобах, транспаранти й ін.). Це залежить тільки від оснащення машинного парку й профілю виробництва трафаретного підприємства.