Показники споживання енергії для фотополімерізації копіювальних шарів

Копіювальний шар	Споживання енергії
Діазошар	50-100 мДж/см2
Фотополімеризуючий шар	10-50 мДж/см2
Проекційний шар	2-10 мДж/см2
УФ лазерний копіювальний шар	0,2-1 мДж/см2

Проекція вимагає такого копіювального шару, який би за мінімальної товщини шаблону (5%) і хорошому показнику повернення запису до нуля Rz (Return to Zero), швидко б задубився. Цим вимогам особливо задовольняють шари, що фотополімеризуються за низьких енергій.

Виготовлення друкарських форм без використання копіювального оригіналу означає, що для експонування сітки не потрібний ніякий проміжний носій інформації у вигляді фотоформи. Достоїнство комп'ютерної системи в тому, що записані дані доступні у будь-який час, можуть оброблятися і оформлятися. Крім того, вони можуть бути виведені на екран порізно і об'єднані. Комп'ютер управляє лазерною системою, яка експонує відрядково за допомогою полігонального дзеркала на світлочутливу сітку. У зв'язку з невисокими потребами енергії тут використовуються тонкі шари, що фотополімеризуються. При великій товщині шару суцільне дублювання проблематичне.

Пристрої для безплівкового виготовлення трафаретних друкарських форм складаються з комп'ютера (контролера), растрового процесора (RIP) і експонуючого пристрою.

Комп'ютер управляє і контролює процес експонування. У нього вводяться всі необхідні для експонування дані.

У растровому процесорі дані для експонування перетворюються в растрові масиви.

У експонуючому пристрої світлочутлива сітка експонується лазерним променем по зонах в заданому розширенні. При цьому рама з сіткою фіксуються вакуумом.

Після експонування зображення проявляється. Для цього є ручні, автоматичні і комбіновані проявочні пристрої для власне проявлення, знежирення, видалення незадубленого шару. Після цього форма сушиться в сушильній шафі.

5.2. Світлочутливі матеріали для виготовлення шаблонів

Світлочутлива суміш, що наноситься на поверхню сітки тим або іншим способом, повинна забезпечувати одержання відкритих ділянок, крізь які будуть продавлюватися друкарські фарби. У результаті, при експонуванні сенсибілізованого шару сітки за використання копіювального оригіналу одержують трафаретний шаблон, закритий шар якого є непроникним для фарби на пробільних ділянках зображення.

Виготовлення власне трафаретної друкарської форми, що є одним з основних етапів технології трафаретного друку, включає кілька процесів, виконуваних на відповідному встаткуванні й частково вручну.

Це – натяг трафаретної сітки на раму за допомогою спеціального пристрою, фіксація сітки на трафаретній рамі шляхом її приклеювання, нанесення на сітку світлочутливого шару, експонування через дзеркально перевернений діапозитив-фотоформу, проявлення, сушіння друкарської форми і її приводка.

Друкарська форма – це накопичувач друкованого зображення, відтвореної інформації. Трафаретна друкарська форма являє собою натягнутий на раму носій шаблона (сітка), оброблений певним чином так, що з його допомогою на друкарський матеріал може бути перенесена друкарська фарба для відтворення зображення. Таким чином, відповідно до Європейського стандарту DIN 16500 або DIN 16600, носій шаблона (сітка) має захисний шар, проникний для фарби тільки в певних місцях. Інакше кажучи, у трафаретному друці друкарський процес виконується за допомогою друкарської форми, у якій друкуючі елементи проникні для друкарської фарби.

Стандарт DIN 16610 уточнює, що шаблон трафаретного друку й носій шаблона трафаретного друку спільно утворюють друкарську форму трафаретного друку.

Існують найрізноманітніші, у тому числі й найпростіші, способи виготовлення шаблонів, починаючи з паперових і клеєних шаблонів, включаючи плівку, відому вже багато років, з вирізанням з’ємного шару, що переноситься на сітку за допомогою води або розчинника, і до шаблонів, що виготовляють фотомеханічним або електронним способами.

Більше 90% друкарів трафаретного друку працюють із прямими шаблонами, у той час як непрямі шаблони використовуються лише невеликим числом користувачів.

Все більше поширення, однак ще не переважне, одержують способи виготовлення трафаретних друкарських форм за допомогою лазерного експонування з електронних масивів даних.