Розділ 4. Конкурентоспроможність фірми

4.1. Конкуренція: поняття і види

Конкуренція – це поведінкова категорія, це суперництво індивідуальних продавців і покупців на ринку за більш вигідні умови продажу й покупки, відповідно. Конкуренція з точки зору економічного зростання представляє собою суперництво старого з новим: нові товари, нові технології, нові джерела забезпечення споживачів, нові типи організації виробництва. Тому конкуренція одночасно приносить очевидні переваги щодо вартості витрат виробництва та якості, при цьому конкуренція здійснює вплив на величину прибутку або обсягу випуску приймаючих участь фірм, а також на життєздатність фірми.

Існують декілька видів конкуренції.

Чиста конкуренція виникає коли багаточисельні продавці та покупці займаються продажем – купівлею гомогенного (не диференційованого) продукту. На такому ринку не існує продуктової диференціації і, через багаточисельність продавців та покупців, жодна зі сторін, діючи незалежно та поодинці, не здатна впливати на ринкові ціни. Чиста конкуренція може бути названа «атомістичною», що підкреслює неістотність ролі окремих покупців та продавців. Наслідком чистої конкуренції є те, що покупці та продавці виступають на такому ринку «прайс–тейкер», тобто приймаючими ціну, адже вони поодинці не можуть впливати на ринкову ціну. Остання встановлюється силами попиту та пропозиції цього ринку.

Досконала конкуренція визначається в сучасній економіці як чиста конкуренція з двома додатковими характеристиками: 1) абсолютна мобільність ресурсів усередині ринку й відсутність бар’єрів для ресурсів на вхід та вихід з цього ринку; 2) наявність у продавців та покупців абсолютного знання щодо ринку, тобто вся інформація є однаково доступною для всіх, при цьому у повному обсязі. Ідеалізовані характеристики ринку досконалої конкуренції використовуються для оцінки інших форм ринкової організації. На довгостроковому горизонті стираються відмінності між чистою та досконалою конкуренцією.

Ефективна конкуренція (реальна) виникає, коли покупці та продавці оперують незалежно, навіть якщо ринок не є чистим або досконало конкурентним. Для того, щоб бути ефективною, конкурентна система має бути відкритою та вільною, а її учасники – порівняними, адже не можна назвати суперництвом між не рівними учасниками справжньою конкуренцією.

Суперництво також стає менш схожим на конкуренцію, якщо в ньому виграє меншість, а більшість програє.

Незважаючи на те, що кожний ринок має власні унікальні властивості, існує дещо спільне в тому, як здійснюється конкуренція на різних ринках. Цього достатньо для того, щоб сказати, що сутність конкуренції може бути виражена єдиною аналітичною концепцією, яка використовується для вияву природи й оцінки інтенсивності конкуренції.

Згідно теорії М. Портера, стан конкуренції на певному ринку можна охарактеризувати п’ятьма конкурентними силами:

1. Суперництво серед конкуруючих продавців.

2. Конкуренція з боку товарів, які є замінниками та конкурентоспроможні з точки зору ціни.

3. Загроза появлення нових конкурентів.

4. Економічні можливості й торгові здатності постачальників.

5. Економічні можливості й торгові здібності покупців.

П’ять сил конкуренції визначають у кінцевому підсумку умови, в яких функціонує кожний конкретний ринок та його складові економічні одиниці. Стан кожної сили та їх спільний вплив визначають можливості конкретної виробничої системи в конкурентній боротьбі та її потенціал.

Конкурентні стратегії фірм представляють собою плани активності для досягнення ринкового успіху і, якщо можливо, для отримання конкурентної переваги над всіма фірмами. Прибуток спонукає конкуруючих розвивати власні стратегії, спрямовані на створення конкурентних взаємодій.

Концепція стратегічних груп. ЇЇ головним достоїнством є методологічна простота, з якою вона відображає складний внесок кожної з п’яти сил конкуренції в створення спектру обставин конкуренції.

Аналітичний інструментарій цієї моделі є корисним у всіх випадках, коли галузь складається з декількох стратегічних груп – чітких груп конкурентів, причому кожна з них займає позицію, яка чітко відрізняється від інших позицій на ринку, а також має власні засоби роботи з покупцями. Стратегічна група складається фірм, що суперничають, при цьому вони мають однакову конкурентну активність й однакові позиції на ринку.