Модуль і. Стратегія підприємства: поняття, Ресурсна Концепція розділ 1. Предмет, об’єкт та завдання вивчення курсу «СтратегІя підприємства»

В умовах планової централізованої економіки стратегія підприємств розроблялася головними інститутами спільно з підприємствами й затверджувалася міністерством. Сказати, як відзначає проф. Градов А. П., що це не входило до компетенції підприємства, неможна. Економічною стратегією підприємства та галузі займалися самостійно, але підприємства не мали змоги самостійно приймати рішення щодо власного розвитку, адже це було пов’язано з фінансуванням інвестицій, яке здійснювалося централізовано.

В ринкових умовах, коли підприємства істотно розширили власну самостійність, а держава самовідійшла від правління навіть державним сектором, роль стратегії на підприємствах значно зросла. Перші роки діяльності підприємств в умовах спаду виробництва і кризи зумовили необхідність збереження практики прогнозування діяльності підприємства на 15-20 років, розробки індикативних планів та їх реалізації в умовах мінливих умовах зовнішнього середовища. Необхідність щоденної практичної діяльності з урахуванням перспективи розвитку вимагає розробки стратегії підприємства в різноманітних сферах соціально-економічної діяльності. В економічній літературі можна зустріти економічні категорії, які застосовуються в діяльності суб’єктів господарювання в ринкових умовах, а саме: місія, ціль, стратегія, господарський механізм. Всі ці категорії взаємопов’язані між собою (рис. 1.1)

Проте слід відзначити, що вищезазначені категорії є різними, вони взаємозв’язані та доповнюють один одного, але зберігають власну незалежність.

Рис. 1.1. Взаємозв’язок цілей, стратегії та господарського механізму підприємств

Розглянемо їх сутність:

Місія – найвища соціально-економічна ціль підприємства, яка орієнтована на максимально-можливий тривалий період.

Цілі – головні завдання підприємства в галузі соціально-економічної діяльності у поточний та перспективний період.

Стратегія – це конкретизовані в часі основні цілі підприємства в узгодженні з конкретними механізмами їх досягнення й реалізації за рахунок зовнішніх та внутрішніх факторів.

Господарський механізм – це інтегральна система економічних, організаційних, планових й інших форм, методів та інструментів регулювання й управління господарською діяльністю.

На стратегію підприємства впливають зовнішні та внутрішні фактори. Найбільш значущими є зовнішні фактори, які є більш динамічними й непередбачуваними. Однак, науково-обґрунтована стратегія дає можливість підвищити життєдіяльність підприємства за цих умов. Соціально-економічна стратегія підприємства на етапі формування ринкових відносин включає ряд конкретних напрямів: ринкова стратегія підприємства; стратегія прогнозування і планування; стратегія удосконалення структури підприємства; стратегія в галузі реформування власності; стратегія розвитку науково-технічного процесу; стратегія розвитку інтелектуально-виробничого потенціалу колективу та інші. Перші дві складові частини входять в чотири наступні, визначають їх розвиток, конкретизуються й реалізуються в них.

Стратегія підприємства розробляється з обов’язковим врахуванням економічної політики держави, яка, з одного боку, виконує регулюючу роль в соціально-економічних процесах, а з іншого боку, виступає рівноправним партнером всіх суб’єктів ринкової економіки. Економічна стратегія підприємства базується на трьох основних посилках:

– ресурсній концепції підприємства, як інформаційної системи, яка характеризує сукупність ресурсів, тобто можливостей підприємства визначати і досягати довгострокові стратегічні цілі;

– теорії конкурентної переваги, як концептуальної основи формування глобальної та локальної стратегічних цілей підприємства й економічно ефективних засобів їх досягнення;

– теорії трансакційних витрат, як концепції, що дозволяє конкретизувати віддалені, навіть аморфні стратегічні цілі, та надавати їм чітко вираженого характеру. Основна ідея пропонованої концепції полягає в тому, що економічна стратегія підприємства має виробляти переважно економічні засоби досягнення цілей, тобто, засоби, які стимулюватимуть всіх учасників виробничого процесу (від дослідників ринку до обслуговуючого персоналу) якнайкраще виконувати свої ролі у забезпеченні процвітання фірми.

Створення умов, необхідних і достатніх для самореалізації є стратегічною ціллю держави, яка орієнтована на розвиток ринкової економіки. На перших етапах формування ринкових відносин зазначене є можливим тільки для невеликої частини суспільства. За умов соціально-орієнтованої економіки це є реальним для більшості членів суспільства.

Теорія і практика 90-х років ХХ ст. довели, що найбільш перспективним є узгоджене вільне підприємництво, яке отримало розвиток в економіці Японії, країн Південно-східної Азії, елементи якого мають місце в економіці країн «великої сімки». Ця економічна система передбачає активну роль держави в економічних процесах (в першу чергу на макрорівні) та повну рівноправність господарюючих суб’єктів економіки. Виокремлюються сфери, у яких домінуюча роль належить державі (освіта, охорона здоров’я, оборона, наука, екологія) та сфери, я яких держава виступає тільки у якості рівноправного партнера інших суб’єктів ринкової економіки.

До недоліків ринкової економіки слід віднести: нерівномірність розподілу доходів; нестабільність економіки як в цілому, так і по окремим секторам; хронічне зростання цін на суспільні послуги; наявність монополізму; наявність форм економічної діяльності, які наносять шкоду екології; незадовільне забезпечення товарами суспільного споживання; неефективний розподіл між існуючим та перспективним споживанням тощо. Багато недоліків компенсуються або пом’якшуються ефективністю ринкової економіки. При цьому слід враховувати як прямий ефект даної системи, так і побічні позитивні й негативні ефекти. Цю роль повинна виконувати держава шляхом формування власної соціально-економічної стратегії, яка б сприяла зменшенню негативних явищ. Економічна ефективність припускає будь-які зміни, які призводять до більш раціонального використання живої й уречевленої праці. При цьому може мати місце безробіття, погіршення екології, зниження якості освіти, охорони здоров’я тощо. Соціальна ефективність навпаки передбачає зниження безробіття, поліпшення стану навколишнього середовища, якості освіти, охорони здоров’я тощо. Тому ці категорії мають виступати партнерами та враховуватися в економічній політиці держави й в стратегії підприємства.

Дисципліна «Стратегічне управління» пов’язана з такими дисциплінами, як «Економіка підприємства», «Менеджмент», «Маркетинг», «Економічна політика» тощо. Вона є побудованою на економічній теорії та практиці господарювання.

Контрольні питання

1. Що представляє собою стратегія підприємства? Які види стратегій підприємства Вам відомі?

2. Які переваги отримує компанія від розробки та реалізації стратегії?

3. Які основні фактори, які впливають на вибір стратегії Вам відомі? Охарактеризуйте їх.

4. Які види стратегій входять в систему стратегій підприємства залежно від рівню прийняття стратегічних рішень. Розкрийте їх сутність.

5. Які основні способи розробки стратегії Вам відомі? В чому вони полягають?

6. Які види стратегій для вітчизняних підприємств Ви можете запропонувати?

Тестові вправи

1. Стратегічне управління – це:

а) комплекс процесів та способів розробки й реалізації стратегії розвитку підприємства;

б) втілення системного підходу до управління;

в) система принципів, завдань і методів для досягнення постав­леної мети;

г) комплекс дій і рішень, необхідних для здійснення місії під­приємства.

2. Концепція стратегічного управління передбачає взаємо­зв'язок таких управлінських процесів:

а) аналіз чинників зовнішнього середовища, визначення місії, розробка цілей, вибір стратегії та її реалізації;

б) оцінювання можливостей та небезпек для підприємства, роз­робка цілей, вибір стратегії росту, її реалізація та оцінюван­ня;

в) аналіз макро-, мікросередовища та внутрішнього середовища, визначення місії та цілей, вибір стратегії, її реалізація та оці­нювання, контроль;

г) аналіз макро-, мікросередовища та внутрішнього середовища, розробка програми підприємства, реалізація стратегії, її оцінювання та проведення коригуючих дій.

3. Концепція стратегічного управління передбачає:

а) бачення довгострокової перспективи; використання підходу до планування “від майбутнього до теперішнього”, орієнтацію на внутрішні можливості, відповідність організаційної структури підприємства його стратегії;

б) орієнтацію на довгострокову перспективу, планування на основі екстраполяції, відповідність організаційної структури підприємства його стратегії, пошук нових можливостей в конкурентній боротьбі;

в) бачення довгострокової перспективи, використання підходу до планування “від майбутнього до теперішнього”, орієнтація на внутрішні та зовнішні можливості, динамічна рівновага організаційної структури підприємства і його стратегії;

г) орієнтація на довгострокову перспективу, використання підходів до планування “від майбутнього до теперішнього”, пріоритетність аналізу зовнішніх можливостей, відповідність організаційної структури підприємства та його стратегії.

4. Завдання стратегічного управління полягає в:

а) підготовці фірми до можливих змін ринкової ситуації, протистояння несприятливим впливам випадкових чинників;

б) розподіл ресурсів та виявлення внутрішніх резервів підприємства;

в) раціональній організації виробництва та створенні раціональної організаційно-управлінської структури;

г) адаптації до зовнішнього середовища та проведенні відповідної кадрової політики підприємства.

5. До основних особливостей стратегічного управління належать:

а) ставлення до персоналу як джерела благополучності підприємства, використання системного та ситуаційного підходу, спрямованість на виробництво товарів з метою одержання максимально можливого прибутку;

б) орієнтація на постійну зміну в зовнішньому середовищі, розрахунок ефективності системи управління на основі прибутковості і раціонального використання потенціалу, пошук і творче освоєння нових можливостей всередині підприємства;

в) ставлення до персоналу як джерела благополучності підприємства, пошук нових можливостей всередині підприємства та в конкурентній боротьбі, використання системного та ситуаційного підходу;

г) націленість на тривалу перспективу розвитку підприємства, пошук нових можливостей у конкурентній боротьбі, ставлення до персоналу як джерела благополучності підприємства, використання системного та ситуаційного підходу.

6. Виберіть правильне визначення стратегії:

а) узагальнююча модель дій, необхідна для координації діяльності підприємства у перспективному періоді;

б) розрахована на перспективу система заходів, яка забезпечує досягнення цілей підприємства;

в) детальний, всебічний комплексний план, призначений для доцільного розподілу стратегічних ресурсів;

г) розрахований на перспективу комплекс заходів, який передбачає реагування на зміни у зовнішньому середовищі.

7. Яка стратегія спрямована на досягнення загальної мети підприємства та відображає основні напрямки розвитку його в цілому?

а) маркетингова стратегія;

б) глобальна стратегія;

в) нововведень (інноваційна стратегія);

г) специфічна стратегія.

8. Яка стратегія передбачає здійснення контролю над різними видами діяльності і номенклатурою продукції в цілому за формою?

а) продуктово-ринкова;

б) стратегія конкуренції;

в) маркетингу;

г) управління набором галузей.

9. Яка стратегія спрямована на визначення видів конкретної продукції і технологій, які підприємство розроблятиме?

а) продуктово-ринкова;

б) конкуренції;

в) маркетингу;

г) управління набором галузей.

10. Яка стратегія передбачає ліцензійний обмін?

а) нововведень;

б) зарубіжного інвестування;

в) орієнтація на розширення експортної діяльності;

г) зовнішньоекономічної експансії.

11. Формулювання стратегічних цілей, постановка завдань, визначення політики підприємства, формування організаційної структури, яка відповідає стратегії підприємства, – це компетенція менеджерів:

а) вищого стратегічного рівня;

б) оперативного рівня;

в) середнього координуючого рівня;

г) адміністративного рівня.

12. На вибір стратегії не впливають:

а) знання минулих стратегій;

б) фактор часу;

в) зобов’язання за попередніми стратегіями;

г) впливають всі фактори.

13. Місія в широкому розумінні розглядається як:

а) кількісні та якісні орієнтири діяльності підприємства;

б) сформульований зміст існування підприємства;

в) філософія підприємства, яка визначає принципи та цінності, відповідно до яких підприємство здійснює свою діяльність;

г) словесне викладення загальної і специфічної стратегії підприємства.

14. Формулювання місії повинно відображати:

а) цільові орієнтири підприємства, сферу його діяльності, філософію підприємства і тип управлінської системи підприємства;

б) можливості підприємства та способи здійснення діяльності, сферу його діяльності, філософію підприємства, методи управління підприємством;

в) сферу діяльності підприємства та його цільові орієнтири, принципи відносин із зовнішнім середовищем;

г) цільові орієнтири підприємства та сферу його діяльності, філософію підприємства, можливості підприємства та способи їхньої реалізації.

15. Вибір місії підприємства здійснюється на основі:

а) аналізу сильних та слабких сторін підприємства, оцінки позицій у конкурентній боротьбі;

б) аналізу зовнішніх можливостей та небезпек, оцінки стратегії;

в) чіткого визначення споживачів та їх потреб, які підприємство може задовольнити;

г) можливостей ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей підприємства.

16. Словесне викладення генеральної мети підприємства, яке окреслює сферу його діяльності, – це:

а) кредо підприємства;

б) девіз підприємства;

в) філософія підприємства;

г) місія підприємства.

17. Мета підприємства: "відновлення частки (10%) ринку за 3 роки" належить:

а) до якісної стратегічної мети;

б) до тактичної мети;

в) до кількісної стратегічної мети;

г) до оперативної мети.

18. Процес безпосередньої розробки стратегії включає:

а) SWOT-аналіз, аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, оцінку стратегії;

б) аналіз сильних і слабких сторін підприємства, аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії і її реалізацію;

в) аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, управління реалізацією стратегії й оцінку стратегії;

г) аналіз стратегічних альтернатив, вибір стратегії, аналіз потенціалу підприємства для виявлення відповідності обраній стратегії.

19. Вибір стратегії здійснюється на основі:

а) внутрішнього потенціалу підприємства, порівняння перспектив розвитку в різних видах діяльності;

б) порівняння перспектив розвитку підприємства в різних видах діяльності;

в) розподіл ресурсів між видами діяльності, результатів оцінки минулих стратегій, встановлених пріоритетів цілей;

г) встановлення пріоритетів цілей, урахування чинника часу, розподіл ресурсів між видами діяльності.

20. Перевірка вибору певної стратегії здійснюється за такими напрямками:

а) відповідність стратегії потенціалу і можливостям підприємства, прийнятність ризику та відповідність генеральній меті діяльності;

б) відповідність стратегії стану та вимогам зовнішнього оточення, відповідність стратегії потенціалу та можливостям підприємства, відповідність стратегії становищу підприємства на ринку;

в) прийнятність ризику, відповідність потенціалу і можливостям підприємства, відповідність стратегії стану та вимогам зовнішнього оточення;

г) відповідність стратегії конкурентної політики підприємства, відповідність стратегії потенціалу та можливостям підприємства, відповідність стратегії структурі підприємства.

21. Для чого потрібно визначати стратегічні цілі діяльності підприємства?

а) для усвідомлення бажаного стану функціонування підприємства;

б) для виявлення труднощів та проблем, з якими доводиться стикатись;

в) вірна відповідь відсутня;

г) всі відповіді вірні.

22. Які фактори впливають на формування стратегічних цілей функціонування підприємства?

а) внутрішні проблеми, з якими стикається підприємство;

б) зміни в зовнішньому середовищі функціонування підприємства через державне регулювання;

в) зміни на ринку діяльності підприємства;

г) весь взаємозв'язок економічних, соціальних та політичних умов функціонування.

23. Що є головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку?

а) створення умов для самофінансування;

б) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

в) поширення обсягів діяльності та частки ринку;

г) зміцнення конкурентоспроможності підприємства.

24. Для чого необхідно визначати стратегічну мету діяльності підприємства?

а) для усвідомлення бажаного стану функціонування підприємства;

б) для виявлення конкурентної переваги підприємства на ринку по відношенню до основних конкурентів;

в) вірна відповідь відсутня;

г) всі відповіді вірні.

25. Стратегічно орієнтоване підприємство – це:

а) підприємство, де стратегічне мислення керівників є основою для визначення орієнтирів діяльності;

б) мінімальна господарська одиниця, для якої може бути розроблено самостійну стратегію;

в) підприємство, яке обслуговує ринки;

г) вірна відповідь відсутня.

26. Стратегічне управління базується на розумінні майбутнього як:

а) незмінного минулого;

б) екстрапольованого минулого;

в) визначеного у стратегічних рішеннях;

г) немає правильної відповіді.

27. «Стратегічне мислення» – це:

а) мислення, властиве всім керівникам організацій;

б) мислення, що орієнтоване на визначення цілей організації, способів їх досягнення;

в) мислення, що є іншим визначенням економічного мислення;

г) немає правильної відповіді.

28. Стратегічне управління базується на:

а) концепції підприємства як «відкритої системи»;

б) концепції підприємства як «закритої системи»;

в) концепції підприємства як «соціотехнічної системи»;

г) немає правильної відповіді.

29. Основними принципами стратегічного управління є:

а) цілеспрямованість;

б) системний, комплексний підхід у розробці стратегій;

в) стандартність;

г) використання майбутньої невизначеності як стратегічних можливостей;

д) гнучка адекватність систем стратегічного управління зміни умов функціонування організацій;

є) результативність та ефективність.

30. Які показники найчастіше використовуються для характеристик стратегічних цілей компанії:

а) обсяг продажу;

б) прибуток;

в) рівень дивідендів;

г) строк окупності;

д) рівень продуктивності праці?

31. Зовнішнє оточення фірми є:

а) джерелом загроз для існування фірми;

б) джерелом можливостей реалізації устремлінь фірми;

в) джерелом напрямку діяльності організації;

г) джерелом знань про його потреби;

д) постачальником ресурсів для фірми.

32. Аналіз споживачів (попиту) здійснюється за такими основними параметрами:

а) наявність багатих споживачів та їх роль;

б) кількість і концентрація споживачів;

в) еластичність попиту за ціною;

г) характер споживання і «витрати конверсії»;

д) мотивація придбання.

33. Аналіз постачальників здійснюється за такими параметрами:

а) важливість ресурсів, що постачаються для галузі;

б) кількість і концентрація постачальників;

в) диференціація продуктів, що постачаються;

г) еластичність ресурсів за ціною, рівень якості;

д) інтеграція постачальників «уперед»;

є) кількість укладених договорів.

34. При аналізі зовнішнього середовища розвиток ринку оцінюється за такими параметрами:

а) загальна кон'юнктура ринку;

б) обсяг і темпи зростання (скорочення) ринку;

в) обсяг і темпи зростання (скорочення) сегментів (щодо інтересів фірми);

г) рівень цін;

д) перспективи появи нових ринків / сегментів.

35. Внутрішнє середовище фірми не включає:

а) кадрову функцію;

б) фінанси і бухгалтерський облік;

в) концентрацію споживачів;

г) виробництво;

д) включає всі елементи.

36. Сили, які здійснюють вплив на прийняття рішень в мікросередовищі через різноманітного рода інтереси до діяльності фірми – це:

а) споживачі;

б) конкуренти;

в) постачальники;

г) контактні аудиторії;

д) вірна відповідь відсутня.

37. Соціально-культурне середовище не включає:

а) форми власності;

б) демографічні фактори;

в) етичні норми;

г) особливості національної культури;

д) включає всі фактори.

38. Економічне середовище не включає:

а) рівень зайнятості;

б) інфляцію;

в) розвиток технологій;

г) податкові умови;

д) включає всі елементи.

39. До рухомих сил певної галузі не відносять:

а) технологічні інновації;

б) тривалу зміну попиту;

в) зміни в державній політиці;

г) зміни у витратах і ефективності;

д) всі фактори відносять.

40. Стратегічна група конкурентів — це:

а) певна кількість підприємств, що функціонують в одній галузі;

б) певна кількість підприємств, що займають близькі позиції на та конкурують між собою на основі одних і тих самих конкурентних переваг та однаковими методами;

в) певна кількість підприємств, що мають однаковий профіль;

г) вірна відповідь відсутня.

41. Обрати вірне твердження щодо висновків, яких можна дійти за результатами аналізу стратегічних груп конкурентів:

а) підприємства однієї стратегічної групи є менш очевидними конкурентами, ніж підприємства інших стратегічних груп;

б) підприємства в різних стратегічних групах мають однакові конку­рентні переваги й прибутковість;

в) зміна ринкових умов може мати різний ефект для різних груп, а іноді стимулює перехід підприємства до іншої стратегічної групи;

г) зменшення числа стратегічних груп в галузі може посилити конкуренцію.

42. Ключові фактори успіху в галузі (КФУ) – це:

а) сукупність ресурсів, які є в розпорядженні підприємства;

б) сукупність наявних ресурсів підприємства та здатність його співробітників до їх використання з метою одержання максимального ефекту;

в) здатність фахівців підприємства до використання наявних ресурсів підприємства у процесі реалізації стратегії;

г) можливості підприємства, уміле використання яких забезпечить йому високу конкурентоздатність і прибутковість в стратегічному періоді.

43. КФУ не залежать від:

а) рівня маркетингу;

б) стану виробництва;

в) організаційних можливостей;

г) іміджу;

д) залежать від всіх елементів.

44. Запропонована М. Портером ідея щодо виділення стратегічних груп конкурентів, а за своєю суттю – є:

а) сегментацією конкурентів;

б) диференціацією конкурентів;

в) диверсифікацією конкурентів;

г) вірна відповідь відсутня.

Завдання для самостійного розв’язку

Завдання 1.

Оцініть досягнуті стратегічні позиції обраного Вами підприємства та сформулюйте стратегічні цілі його господарської діяльності.

Завдання 2.

Розробіть місію обраного Вами підприємства, яка представлятиме собою компроміс між потребами ринку, з одного боку, й можливостями та бажаннями підприємства – з іншого.

При розробці місії обов’язкового слід врахувати наступні параметри:

• “треба” – відображає потреби ринку;

• “можу” – визначає можливості підприємства (унікальність ресурсів й навичок);

• “хочу” – представляє собою філософію бізнесу (очікування, цінності, принципи).

Завдання 3.

Для розгляду пропонується одна з наступних фірм:

• Dell.

• Johnson & Johnson Consumer Companies;

• Toyota;

• Фірма за Вашим вибором.

Зайдіть на веб-сайт обраної компанії та використайте представлену на ньому інформацію для оцінки стратегії її бізнесу. Проаналізуйте такі компоненти, як пропоновані товари та послуги, цінності компанії. Якою є стратегія бізнесу цієї компанії? Які товарні ринки вона обслуговує? Які ціннісні пропозиції використовує? Які активи та компетенції компанії? Які стратегічні напрями використовуються в її стратегії

Завдання 4.

Поясніть, що являє собою заява, яка описує місію компанії. На прикладі компанії Motorola, наведеному в цьому розділі, поясніть, яким чином місія визначає стратегічний напрям діяльності організації.

Завдання 5.

Провести аналіз макросередовища вашої організації за даними табл. 1.

Таблиця 1

Аналіз впливу факторів макросередовища організації

Фактор	Вплив фактору («+» – позитивний вплив; «–» – негативний вплив. Обґрунтувати, чому обрано значення «+» або «–»).
1. Політичне середовище: – політична стабільність; – законодавча база для регулювання підприємницької діяльності; – методи державного регулювання економіки.
2. Економічне середовище – рівень платоспроможного попиту; – інфляційні процеси; – податкова система.
3. Науково-технічне середовище – темпи науково-технічного прогресу; – рівень асигнувань на НДПКР; – питома вага наукомістких виробництв та продукції.

Продовження табл. 1

4. Природні фактори – наявність ресурсів; – доступність ресурсів;– забруднення довкілля.
5. Демографічні фактори – наявна та потенційна кількість робочої сили; – кваліфікаційні характеристики робочої сили.
6. Культурне середовище – відданість традиціям; – мода.

Завдання 6.

Проведіть аналіз основних економічних характеристик:

• металургійної галузі вашого регіону;

• машинобудівної галузі вашого регіону;

• хімічної галузі вашого регіону;

• будівельної галузі вашого регіону тощо.

За результатами аналізу заповніть табл. 2.

Таблиця 2

Основні економічні показники аналізу галузі

Показник	Характеристика
Розмір ринку	Річні прибутки (тис грн. ) – Валовий обсяг (натур. одиниць)
Темпи росту обсягів ринку, %
Ступінь життєвого циклу галузі
Кількість компаній в галузі
Доля компаній на ринку (%)
Кількість компаній-лідерів (переможців)
Легкість входу на ринок і виходу з нього
Ступінь вертикальної інтегрованості
Технології, інновації
Характеристики продукції
Економія на масштабах виробництва
Завантаженість виробничих потужностей
Прибутковість галузі

Завдання 7.

Провести аналіз не фінансових показників ефективності обраного Вами підприємства з метою оцінки стану бізнесу в довгостроковій перспективі за наступними параметрами:

• Задоволеність покупця/лояльність до марки. Скількох по­купців ми залучили й яка їх лояльність до нашої марки (порівняно з брендами конкурентів)?

• Якість товару/послуги. Чи вигідний наш товар покупцям, чи виконує він свої функції належним чином?

• Асоціації з торговою маркою/фірмою. Які асоціації визи­ває наша компанія в покупців щодо якості, інноваційності, досвідченості в даному класі товарів, орієнтації на покупця тощо?

• Відносні витрати. Чи маємо ми перевагу або відстаємо за обсягами витрат на сировину й матеріали, проектування, виробництво, оплату праці?

• Розробка нових товарів. Чи вдалося нам організувати потік нових товарів або модифікацій вже існуючих продуктів, які приносять нам прибуток, а покупцям – задоволення?

• Здатності й результати діяльності робочих/менеджерів. Чи достатньо в нас хороших робітників для здійснення за­думаних стратегій?

Завдання 8.

Оберіть для аналізу певну компанію або торгову марку. Які її головні сегменти? Які мотиви покупців в кожному з сегментів? Які існують незадоволені потреби?