2.3. Стратегічні ресурси виробничої системи

Визначаючи ресурси як можливості досягнення цілей ми повинні, перш за все, розкрити само поняття цих можливостей. У загальноприйнятому визначенні можливість – це засіб, умова, обставина, необхідна для здійснення певної цілі. Мати можливість означає розпоряджатися необхідними умовами й засобами. Якими ж умовами і за яких обставин необхідно розпоряджатися, щоб досягти певних стратегічних цілей виробничої системи? Чи є ці умови однаковими для всіх вище перелічених елементів виробничої системи (технічних, технологічних, просторових тощо) чи вони мають бути конкретизовані стосовно той чи іншої стратегічної цілі? Постановка цих питань зумовлена дією по меншій мірі двох закономірностей систем: комунікативності та еквіфінальності. Наслідком першої є вплив зовнішнього середовища на вибір цілей та засобів їх досягнення. Наслідком другої – відповідний вплив умов внутрішнього середовища на граничні можливості виробничої системи.

Умовами, якими повинна розпоряджатися виробнича система, щоб адекватно відповідати на виклик зовнішнього середовища є:

– здатність виробничої системи до макроекономічного аналізу ситуації в країні і за її межами;

– здатність до своєчасного знаходження актуальних потреб, нужд і запитів потенційних покупців;

– здатність до аналізу економічною кон’юнктури ринків товарів та послуг, що дозволяє ефективно, своєчасно та якісно задовольняти знайдені нужди, потреби і запити;

– здатність до аналізу економічної кон’юнктури ринків факторів виробництва (стратегічних ресурсів), а також до аналізу діяльності груп стратегічного впливу;

– здатність до висунення конкурентоспроможних ідей в галузі конструювання, технології та організації виробництва товарів та послуг, які користуються попитом на товарних ринках;

– здатність до реалізації конкурентоспроможних ідей в процесі виробництва товарів і послуг, просування їх на ринок , організації їх після продажного сервісу;

– здатність до забезпечення незалежності фірми від змін кон’юнктури ринків товарів, факторів виробництва, фінансових ринків за рахунок зовнішньої гнучкості виробничої системи;

– здатність до підтримання конкурентного статусу фірми за рахунок управління стратегічними наборами зон господарювання.

До умов (або здатностей), які дозволяють постійно удосконалювати виробничий потенціал фірми, тобто розширювати її граничні можливості, можна віднести:

– здатність забезпечити внутрішню гнучкість виробничої системи за рахунок оснащення виробничого процесу адаптивними засобами технологічного та іншого обладнання;

– здатність забезпечити внутрішню гнучкість виробничої системи за рахунок формування адекватного зміні цілей виробничої системи кадрового потенціалу;

– здатність здійснити зміни архітектурно-планувальних рішень, адекватні змінам цілей виробничої системи4

– здатність забезпечити рівень конкурентоспроможності товарів та послуг, який є необхідним для досягнення лідерства в обслуговуємих та перспективних сегментах ринку;

– здатність забезпечити вироблення товарів та послуг в обсягах, які відповідають потенційному попиту на них у відповідних сегментах ринку з урахуванням конкурентного статусу фірми і долі захвату ринку, яка планується;

– здатність забезпечити високу ефективність функціонування фірми за рахунок найбільш раціонального використання інвестиційних можливостей підприємства;

– здатність забезпечити ефективне розроблення й реалізацію стратегічної програми технічного й соціального розвитку фірми.

Перелічені умови не претендують на всебічну повноту. Вони мають бути доповнені і конкретизовані стосовно кожного конкретного випадку. Ці умови можуть бути зведені у матрицю, в якій реалізована ресурсна концепція виробничої системи (табл. 2.1).

Таблиця 2.1

Матриця стратегічних ресурсів фірми

№ п/п	Умови (складові) стратегічного потенціалу фірми	Фактори
		Тех-нічні	Техно-логічні	Кадрові	Просто-рові	Організа-ційної структри	Інфор-маційні	Фінан-сові

Матриця характеризує не тільки існуючі на момент аналізу стани фірми, але й дозволяє конкретизувати напрями вироблення стратегічних цілей.