Розділ 3 Цивільно-правовА охорона та захист прав виробників фонограм та обмеження їх майнових прав

3.1. Способи цивільно-правової охорони та захисту прав виробників фонограм

Як зазначається у сучасній юридичній літературі, “однією із найважливіших умов успішного розвитку авторського права і суміжних прав є не лише визнання за авторами і особами, які отримали права на ці об’єкти, відповідних цивільних прав, а й забезпечення їх надійного захисту...У зв’язку з цим, слід зазначити, що система охорони авторського права та суміжних прав не лише повинна бути підкріплена ефективною системою захисту прав, що має відповідну нормативно-правову базу, а й має бути укомплектована необхідною кількістю підготовлених і досвідчених фахівців” [²¹¹;25].

Як вже зазначалось раніше, для цілей даної роботи ми розділяємо поняття охорони та захисту прав, розуміючі під охороною закріплення прав та встановлення загального правового режиму для їх суб’єктів, а під захистом – активні дії, спрямовані на припинення порушення прав.

Вважаємо, що до способів цивільно-правової охорони прав виробників фонограм можуть бути віднесені, по-перше, законодавче закріплення відповідних прав у законодавстві (наприклад, відповідні статті Цивільного кодексу України, Закон України “Про авторське право і суміжні права”), по-друге, встановлення законодавчого регулювання певних сфер господарської діяльності, що тісно пов’язана з використанням фонограм (наприклад, Закон України “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування” та Закон України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних”), і, нарешті – приєднання до відповідних міжнародних угод (наприклад, Конвенції про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного відтворення їхніх фонограм від 29 жовтня 1971 року, Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми тощо). Стаття 50 Закону України “Про авторське право і суміжні права” містить перелік дій, що вважаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав, що розглядатимуться нижче. Вбачається доцільним також віднести ці норми до охоронних, оскільки специфічність предмету охорони та, як вже зазначалось, відсутність певної традиції дотримання прав інтелектуальної власності з боку користувачів призводе до чисельних “несвідомих” порушень. Охорона прав виробників фонограм також забезпечується шляхом передбачення законодавством відповідальності за порушення цих прав – цивільної, кримінальної та адміністративної.

Слід зазначити, що майже всі законодавчі акти, що встановлюють охорону прав виробників фонограм, були прийняті вже після набуття Україною незалежності, що, невідмінно, наклало відповідний відбиток на їхній зміст. Можна стверджувати що, завдяки активної законодавчої діяльності протягом останніх років, існуюча сьогодні в Україні система охорони прав виробників фонограм теоретично відповідає міжнародним стандартам. Діюче законодавство України у сфері авторського права і суміжних прав надає виробникам фонограм широке коло повноважень. Адже необхідно наголосити, що право, яке не забезпечене адекватним захистом, не має сенсу. Проте надійний та ефективний захист прав виробників фонограм сьогодні не забезпечується. Масштаби порушень у цієї сфері в Україні мають загрозливі розміри. Так, Д.М.Притика характеризує систему охорони прав на інтелектуальну власність в Україні як таку, що “відповідає міжнародним стандартам і може забезпечити належну охорону прав на об’єкти інтелектуальної власності”. В той же час він дає негативну оцінку системі захисту таких прав, відмічаючи, що вона “не відповідає сучасним вимогам”, “не забезпечує надійного і ефективного захисту інтелектуальної власності” [²¹²;441]. Такої думки дотримується і О.А.Підопригора, який зазначає, що “досить широкий масштаб “піратства” свідчить, що система захисту права інтелектуальної власності в Україні в сучасних умовах далека від досконалості. Вона безсистемна, розпорошена, нелогічна, немає єдиної концептуальної основи. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність заклало досить ґрунтовні засади правової охорони результатів інтелектуальної творчої діяльності….Але, на наш погляд, найбільш вразливою є система захисту прав інтелектуальної власності, визначена цим законодавством” [²¹³;365].

Забезпечення належного захисту прав виробників фонограм фактично має подвійне значення. По-перше, це захист інвестицій, по-друге, захист прав творчої інтелігенції – авторів та виконавців.

Цивільний кодекс України встановлює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання [²¹⁴;ст.15], окремо виділяючи таким чином поняття охорони, як комплекс дій, що застосовується у разі порушення права.

Засоби захисту прав можна кваліфікувати за різних підстав. По-перше, у залежності від залучення до такого захисту органів державної влади, можна виділити юрисдикційний та неюрисдикційний захист. По-друге, юрисдикційний захист, в залежності від правових норм, на підставі яких здобувається захист, можна поділити на цивільно-правовий, адміністративно-правовий та кримінально-правовий.

Неюрисдикційний захист охоплює дій громадян та організацій, спрямовані на захист своїх прав, що здійснюються ними самостійно, без звернення до державних органів. Проте такий захист має здійснюватись із обов’язковим дотриманням закону.

Юрисдикційний захист забезпечується за допомогою уповноважених державних органів, в тому числі судів. Згодом саме судовий захист має стати основним, як у будь-якому цивілізованому суспільстві, оскільки “судовий прядок розгляду спорів є найбільш демократичною та досконалою формою захисту суб’єктивного права, що забезпечує у повній мірі принцип рівності сторін та незалежність органу, який розглядає справу, від відомчих інтересів. При цьому захист прав учасників спору обумовлений додержанням встановлених процесуальним кодексом гарантій” [²¹⁵;343]. Загальні норми щодо захисту цивільних прав та інтересів судом містяться у статті 16 Цивільного кодексу України, що надає кожній особі право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. До основних способів захисту цивільних прав та інтересів Цивільний кодекс України відносить:

- визнання права;

- визнання правочину недійсним;

- припинення дії, яка порушує право;

- відновлення становища, яке існувало до порушення;

- примусове виконання обов’язку в натурі;

- зміна правовідношення;

- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб [²¹⁶;ст.16].

Цей перелік способів захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпаним. Відповідно до Цивільного кодексу України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом [²¹⁷;ст.16]. Зокрема, говорячи про захист прав виробників фонограм, слід зазначити, що відповідні способи цивільно-правового захисту авторського права та суміжних прав встановлені статтею 52 Закону про авторське право.

Відповідно до статті 432 Цивільного кодексу України [²¹⁸] суд, у випадках та порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

- застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

- зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

- вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

- вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

- застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

- опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

Таким чином способи цивільно-правового захисту прав виробників фонограм можуть бути поділені на дві категорії: загальні способи (визначені статтею 16 Цивільного кодексу України) та спеціальні способи (визначений статтею 432).

Необхідно також зазначити, що коли хоча б одна зі сторін (виробник фонограми або порушник прав) є фізичною особо, судовий розгляд справ про порушення прав виробників фонограм здійснюється судами загальної юрисдикції. Якщо обидві сторони є юридичними особами, спори між ними розглядаються господарськими судами. Необхідно відмітити, що справи, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, зокрема, прав виробників фонограм, є дуже специфічними, потребують багатьох спеціальних знань, певної кваліфікацій суддів. З метою вдосконалення судового захисту у зазначеній сфері згідно з наказом Вищого господарського суду України від 26 липня 2001 року № 19 було утворено спеціальні колегії з розгляду справ, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності у складі Вищого господарського суду України, господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя та апеляційних господарських судів. Оскільки виробниками фонограм у більшості своєї є юридичні особи, також як і порушниками цих прав, утворення таких колегій є значним внеском у систему захисту прав виробників фонограм. Питання створення в Україні спеціального патентного суду знаходиться на стадії розгляду. Відповідно до Указу Президента України від 27 квітня 2001 року № 285/2001 “Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні” Кабінет Міністрів України має вивчити питання щодо створення спеціалізованого Патентного суду для прийняття відповідного рішення. Передбачається, що патентний суд буде розглядати спори у сфері промислової власності. Проте, спори у сфері авторського права та суміжних прав є не менш специфічними. Тому мабуть було б доцільно створити взагалі спеціалізований суд з питань інтелектуальної власності з двома палатами: з промислової власності та з авторських і суміжних прав.

За згодою сторін справу може бути розглянуто третейським судом – недержавним незалежним органом, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому законодавством, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин [²¹⁹;ст.2].

Адже, для виникнення питання про захист права, про відповідальність, має бути попереднє порушення цього права. Таке порушення може бути двох видів: перше - це порушення умов договору, друге – саме правопорушення, як суспільне небезпечне або шкідливе неправомірне (протиправне) винне діяння (дії або бездіяльність) деліктоспроможньої особи, що тягне юридичну відповідальність [²²⁰;454].

Стаття 50 Закону про авторське право [²²¹] містить наступний перелік дій, що вважаються порушенням авторського і (або) суміжних прав:

1. Вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав та їх майнові права, з урахуванням передбачених Законом обмежень майнових прав.

2. Піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення.

3. Плагіат - оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору.

4. Ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право і (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення.

5. Вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права і (або) суміжних прав.

6. Будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування засобів для такого обходу.

7. Підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління.

8. Розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об’єктів авторського права і (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про управління правами, зокрема в електронній формі.

Майже всі перелічені у Законі про авторське право види порушень є підставою для цивільно-правової, адміністративно-правової або кримінально-правової відповідальності. Так, наприклад, Законом України “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм” від 23 березня 2000 року Кодекс України про адміністративні правопорушення було доповнено статтею 164-9 “Незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів чи фонограм”, а Кримінальний кодекс України містить статтю 176 “Порушення авторського права і суміжних прав”.

В той же час склад злочину, передбаченого ст. 176 Кримінального кодексу, сформульований як матеріальний: злочин є закінченим з моменту настання матеріальної шкоди у великому розмірі. Це означає, зокрема, що ст. 176 охороняє лише майнові права. Проте наявність матеріальної шкоди є підставою для цивільного позову.

В основі системи захисту авторського права і суміжних прав знаходяться принцип адекватної відповідальності правопорушника та принцип відшкодування заподіяної шкоди. Відшкодування шкоди, при цьому, включає також повернення втраченої вигоди, відшкодування витрат на адвоката, відшкодування моральної шкоди.

Дані свідчать про явну невідповідність кількості порушених цивільних справ кількості порушень авторського права і суміжних прав. Особливо це стосується “суміжників”. Правовласники вважають, що їх втрати, а також судові витрати та час, змарнований на “судові тяжби” не будуть компенсовані через відповідне судове рішення. Проте в Україні вже є комплексні дослідження з зазначеного питання, що говорить про його актуальність [²²²].

Головним стримуючим фактором тут має стати настання цивільно-правової відповідальності, “санкції за правопорушення, що тягне для порушника негативні наслідки у вигляді позбавлення суб’єктивних цивільних прав або покладання нових або додаткових цивільно-правових обов’язків” [²²³;97].

До цивільних правопорушень відносяться суспільно небезпечні протиправні дії, що є порушеннями громадянами або організаціями майнових та особистих (немайнових) відносин, що виникають між суб’єктами права та мають для них матеріальну чи духовну цінність (наприклад, невиконання умов договору).

Законодавство не містить виключного переліку цивільних правопорушень.

Закон України про авторське право захисту авторського права і суміжних прав присвячує спеціальний розділ V, який містить 4 статті. Зазначений Закон проголошує, що авторські права і суміжні права у випадку їх порушення захищаються в порядку, встановленим адміністративним, цивільним і кримінальним законодавством. Будь-яке відтворення, розповсюдження та інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право і суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення є порушенням авторського права і суміжних прав, що є підставою для судового захисту. Примірники творів, фонограм, відеограм, виготовлених і розповсюджених з порушенням авторського права і суміжних прав, визнаються контрафактними.

Закон про авторське право передбачає цивільно-правові способи захисту авторського права і суміжних прав. Використання чужого твору без договору з особою, що має авторське право і суміжні пра­ва, недотримання умов використання твору і об’єктів суміжних прав, порушення особистих немайнових і майнових прав осіб, що мають авторське право і суміжні права, є порушенням прав і можуть бути оскаржені в судовому порядку судом.

Так, суд, господарський суд має право прийняти рішення чи ухвалу про заборону випуску фонограми, про припинення їх розповсюдження, про вилучення, конфіскацію всіх примірників фонограм, а також обладнання і матеріалів, призначених для виготовлення і розповсюдження, якщо буде достатньо даних про порушення авторського права і суміжних прав.

Суд, господарський суд може також прийняти рішення про знищення або відчуження примірників фонограм, стосовно яких встановлено, що вони були виготовлені або розповсюджені з порушенням виключних прав осіб, яким належить авторське право і суміжні права. Таке рішення може бути прийнято стосовно всіх кліше, матриць, форм, оригіналів, магнітних стрічок, фотонегативів та інших предметів, за допомогою яких відтворювалися примірники фонограм, а також матеріалів і обладнання, що використовувалися для їх відтворення і для виготовлення засобів обходу технічних засобів захисту.

Закон України про авторське право передбачає, що особи, що мають авторське право або суміжні права, можуть вимагати:

а) відшкодування збитків, заподіяних їм порушенням авторського права і суміжних прав, включаючи упущену вигоду;

б) вилучення і направлення на їх користь доходу порушника, одержаного ним внаслідок порушення авторського права або суміжних прав, замість відшкодування збитків;

в) виплати компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, встановленої законодавством України, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Крім відшкодування збитків, стягнення доходів чи виплати компенсації суд чи господарський суд за порушення авторського права або суміжних прав стягує штраф в розмірі 10 % від суми, присудженої судом на користь позивача. Сума штрафу передається в установленому порядку до Державного бюджету України.

Порушник авторського права чи суміжних прав зобов’язаний відшкодувати особам, що мають авторське право і суміжні права, мо­ральну шкоду в розмірі, що визначається судом.