2. Процес прийняття рішень.

У сучасній економіці основними суб'єктами діяльності виступають економічний союз, держава, підприємство (від приватного малого до транснаціональної корпорації включно), домогосподарство. Діяльність кожного економічного суб'єкта здійснюється у конкретних умовах, з урахуванням відповідних норм, законів, правил, стандартів, традицій тощо, та у взаємодії з іншими суб'єктами господарювання. Ця діяльність є свідомою, цілеспрямованою та самокерованою. Отже, кожний суб'єкт господарювання є не лише елементом (світової) економічної системи. Одночасно він, як її підсистема, являє собою певну систему управління та складається з об'єкта управління (союз держав, країна, фірма або сім'я) та суб'єкта управління, який здійснює цілеспрямоване керування об'єктом управління. Перед суб'єктом управління постійно виникає проблемна ситуація: як (проблема), виходячи з конкретних умов та з урахуванням впливу навколишнього середовища (ситуація), здійснювати керування об'єктом управління, щоб у найкращий спосіб досягти визначених ним цілей?

Суть ринкової економіки полягає у тому, що усі суб'єкти господарювання є вільними у своїй економічній діяльності і повинні діяти на свій розсуд, орієнтуючись на існуючі умови, встановлені правила та ринкові регулятори (ціни, податки, відсоткові ставки, митні тарифи тощо, які формуються за результатами конкуренції виробників, продавців, покупців та споживачів). З розвитком суспільства, економіки та ринкових відносин посилюється відповідальність суб'єкта управління за визначення правильних управлінських рішень щодо належного керування об'єктом управління - суб'єктом економічної діяльності.

Принципова схема опрацювання проблемної ситуації полягає у наступному:

1. дати загальну характеристику проблемної ситуації;

2. визначити стратегічні цілі та напрями дій;

3. з'ясувати ключові аспекти та проблеми за кожним із напрямів дій;

4. окреслити шляхи розв'язання проблеми - визначити, зокрема, що слід робити, виходячи з яких принципів, від чого слід відмовитися;

5. виявити перешкоди, які слід подолати;

6. сформулювати критерії оцінювання результатів;

7. передбачити механізми контролю та адаптації.

Характерними ознаками управлінського рішення щодо суб'єкта господарювання є такі:

1) наявність мети (цілей) та орієнтація на свідоме її досягнення;

2) можливість вибору з множини альтернативних варіантів;

3) необхідність здійснення волевиявлення при виборі рішення.

Ці рішення можуть різнитися за:

• змістом (організаційні, економічні, фінансові, технічні, технологічні, соціальні);

• термінами дії та наслідками (стратегічні, тактичні, оперативні);

• ступенем унікальності (рутинні - такі, що повторюються; і, навпаки, унікальні, творчі) і т.і.

Поняття "рішення", "прийняття рішення" означають як процес, так і результат вибору. Рішення - як процес - складається з декількох послідовних етапів:

1. Підготовчого:

• усвідомлення та вивчення проблемної ситуації;

• формулювання цілей;

• оцінювання часу та обмежень (ресурсних, інформаційних тощо);

• формування переліку альтернатив;

• попереднє ранжування альтернатив.

2. Прийняття рішення:

• оцінювання альтернатив та їх упорядкування за переважністю;

• вибір та затвердження рішення.

3. Реалізації рішення:

• встановлення послідовності, термінів та методів (способів) виконання рішення;

• визначення виконавців та доведення до них рішення для виконання;

• забезпечення виконавців необхідними ресурсами.

4. Контролю та аналізу ефективності:

• організація контролю за виконанням рішення;

• облік, контроль і аналіз виконання рішення та його результатів;

• оцінювання ефективності результатів виконання рішення (з подальшим переосмислюванням проблемної ситуації).