Тема. Правопорушення, його склад, види.

1. Правопорушення – це суспільно шкідливе діяння (у формі дії або бездіяльності) дієздатного суб’єкта, що суперечить вимогам правових норм.

Ознаки правопорушення
Акт поведінки, діяння	Виявляється в неправомірній дії або бездіяльності, виявлений зовні. Не можуть бути правопорушеннями думки, почуття, уявлення, не виражені в конкретних діях.
Свідомо-вольовий характер	Дії повинні залежати від волі та свідомості особи, вони мають бути добровільними.
Поведінка лише дієздатних деліктоздатних осіб	Не є правопорушенням поведінка особи, яка не контролює свідомо свої вчинки (душевно або психічно хворий), або поведінка в ситуації, коли в людини немає вибору, крім протиправних дій (необхідна оборона).
Усвідомлення вини з боку правопорушника	Наявність внутрішнього негативного ставлення суб’єкта до інтересів окремих осіб та суспільства в цілому.
Протиправність діяння	Порушення вимог правових норм. Це або невиконання обов’язків (протиправна бездіяльність), або порушення заборон (протиправні дії).
Соціальна шкідливість	Правопорушення наносить майнову, соціальну, моральну, політичну шкоду.
Суспільна небезпека	Реальна загроза інтересам особистості, суспільства, держави.

Бездіяльність – утримання від дій тоді, коли закон вимагає протилежного.

Шкода – це сукупність негативних наслідків правопорушення.

2. Юридичний склад правопорушення – це сукупність ознак правопорушення в єдності його об’єктивних характеристик, які є необхідними для визначення цього діяння як правопорушення. А саме:

- об’єкт – суспільні відносини, які охороняються правом;

- об’єктивна сторона – саме протиправне діяння, шкідливий результат, що настав унаслідок цього, та причинний зв’язок між діянням та його результатом;

- суб’єкт – фізичні особи, які мають деліктоздатність (можуть нести юридичну відповідальність);

- суб’єктивна сторона – характеризується наявністю вини, тобто психічним ставленням особи до свого вчинку та його наслідків.

ВИНА

Умисел

Необережність

Прямий

Непрямий

Самовпевненість

Недбалість

Прямий умисел – усвідомлення правопорушником суспільно небезпечного характеру свого діяння, передбачення суспільно небезпечних наслідків і бажання їхнього настання.

Непрямий умисел – усвідомлення правопорушником суспільно небезпечного характеру своєї дії або бездіяльності, передбачення суспільно небезпечних наслідків і свідомому їх допущенню.

Самовпевненість – передбачення правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння і легковажному розрахунку їх запобігання.

Недбалість – не передбачення правопорушником можливості настання суспільно небезпечних наслідків правопорушення, хоча він міг і повинен був їх передбачати.