4. Правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочини можуть вчинятися в усній або письмовій формі. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин може бути нотаріально посвідчений.

Види правочинів

За формою укладання

За кількістю осіб

За майновим еквівалентом

За настанням правових наслідків

За моментом виникнення і припинення зобов’язань

За метою укладання

За моментом вчинення

Тема. Підстави цивільно-правової відповідальності.

1. Кожна особа має право на захист цивільних прав та інтересів.

Захист цивільних прав – передбачений нормами цивільного права можливий вплив на суспільні відносини, які зазнали протиправного впливу, з метою поновлення порушеного, невизнаного чи ос пореного права.

Види цивільно-правової відповідальності

В залежності від основ виникнення

У залежності від розподілу обсягу відповідальності між сторонами

Договірна відповідальність

Позадоговірна відповідальність

Солідарна

Змішана

Часткова

Договірна відповідальність – вид цивільно-правової відповідальності, передбачений за порушення зобов’язань, що виникли з договору.

Позадоговірна відповідальність – вид цивільно-правової відповідальності, передбачений за порушення зобов’язань, які виникли з закону, адміністративного акта або інших правомірних дій.

Часткова – кожен з боржників відповідає перед кредитором у визначеній частці.

Солідарна – всі боржники відповідають перед кредитором спільно.

Змішана – відповідальність у випадку, коли провину має не лише боржник, а й кредитор.

2. Цивільно-правова відповідальність – один з видів юридичної відповідальності, яка поглядає в покладенні на правопорушника невигідних майнових наслідків за невиконання, неналежне виконання зобов’язань або за інші цивільно-правові проступки. Має компенсаційний характер (відновлення порушених майнових прав або відшкодування заподіяної майнової чи моральної шкоди.)

Підстави цивільно-правової відповідальності

Заподіяння шкоди

Неналежне виконання зобов’язань

Невиконання зобов’язань

Шкода – це применшення майнового або немайнового блага, що належить суб’єкту.

Підставами відповідальності за заподіяння шкоди є:

Підстави відповідальності за заподіяння шкоди

Протиправна поведінка заподіювача шкоди, що виражається в неправомірних діях

Причинний зв’язок між протиправною поведінкою заподіювача шкоди і заподіяною шкодою

Провина заподіювача шкоди

Наявність заподіяної шкоди

Способи захисту цивільних прав за результатом:

• визнання права – застосовується у випадку спору між суб’єктами цивільного права щодо наявності чи відсутності правовідносин між сторонами і відповідно наявності чи відсутності цивільного права та обов’язку;

• визнання правочину недійсним – застосовується у випадку укладення правочину, який може бути оскарженим у суді;

• припинення дії, яка порушує право – полягає у припиненні триваючого цивільного правопорушення, яке продовжує тривати і впливати на суб’єктивні права, свободи та законні інтереси особи;

• відновлення становища, яке існувало до порушення – має місце у випадку, коли визнання факту порушення суб’єктивного права та притягнення винного до відповідальності недостатньо, а потрібно поновити порушене право у повному обсязі;

• примусове виконання обов’язку в натурі – випливає із загального принципу повного та належного виконання зобов’язання;

• зміна правовідношення;

• припинення правовідношення;

• відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди – мають місце при наявності складу цивільного правопорушення, яке включає протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), а також вину заподіювача;

• відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

• визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

4. Цивільна відповідальність має певні особливості. На відміну від кримінальної та адміністративної відповідальності, до цивільної відповідальності можуть бути притягнені організації і громадяни, діяльність яких пов’язана з використанням, експлуатацією джерел підвищеної небезпеки (транспортні засоби, промислові підприємства, будівлі, які за своєю сутністю становлять певну небезпеку для оточення.)

Відповідно до Цивільного кодексу України (ЦКУ) власник джерела підвищеної небезпеки зобов’язаний відшкодувати шкоду, заподіяну цим джерелом, навіть у тому випадку, коли його вини в нанесенні шкоди немає. Якщо автомобіль втратив керування та пошкодив інший автомобіль, а порушення правил дорожнього руху з боку водія не було, то відповідальність буде нести підприємство (власник транспорту), а не водій.

Власник джерела підвищеної небезпеки не нестиме відповідальності за заподіяну шкоду лише у випадках якщо: шкода завдана внаслідок дії непереборної сили; і у випадку коли шкоду завдано через умисел потерпілого.