Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
філософія методичка.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
12.11.2019
Размер:
374 Кб
Скачать

Самостійна робота:

  1. Філософські ідеї Тараса Шевченка.

  2. Філософські ідеї Івана Франка.

  3. Ідея суспільного прогресу в творчості Михайла Драгоманова.

  4. Філософсько-естетичні погляди Лесі Українки.

  5. Філософські ідеї Дмитра Чижевського.

  6. Ідеї державотворення та філософії історії В'ячеслава Липинського.

Методичні рекомендації до самостійної роботи:

Антропоцентризм. Проблема людини посідає центральне місце у світогляді мислителя. Природа, історія, культура, релігія, всі події підпорядковані різним героям його творів, вони — в центрі всього буття. У людині поет цінує передусім вічні, загальнолюдські якості: доброту, щирість, сердечність, юність, гідність.

2.Україна як екзистенціальний стан буття. Екзистенція (існування) України розглядається поетом через ряд суперечностей, її мінус — цілковита дисгар­монія, в якій немає щастя людині. І все-таки вона героїзується поетом, Постійно зображується як форма ідеального існування («Гайдамаки»).

3. Проблема свободи, волі. Шевченко все життя прагнув свободи не лише як індивідуального акту, він боровся словом і ділом, усім своїм життям за зни­щення кріпацтва, виступав проти національного гноблення, вірив, що наста­не такий лад, який забезпечить свободу українському народові. При цьому боротьбу за справедливість, щастя і добро проти зла і насильства Шевченко тісно пов'язував з ідеєю милосердя, яке розумів як істинно людське почуття, співчутливе ставлення людини до людини, прагнення робити добро, допома­гати їй у боротьбі з горем, нещастям.

4. Філософія трагедії. Трагізм буття України поет вбачав, як у зовнішніх, так і і внутрішніх обставинах.

5. Проблема життя, смерті й насилля. Життя людини Шевченко розглядає як вищу цінність.

Життя — це живе почуття: почуття віри, надії, любові, добра. Шевченко показує, що сенс життя — у творенні справжнього добра. Іноді людина це усвідомлює лише на старості літ, перед лицем смерті.

Через любов, добро, совість, справедливість, гідність, честь людина прагне до моральної досконалості свого життя.

  1. Ставлення до релігії. Істинна віра збережена народом у його звичаях і традиціях, у його душі, в народному терпінні й милосерді, а тому жива і здійснює свою велику духовну справу. Релігія сприяє встановленню зв’язку й відносин між людиною і Богом, учить шанувати Богоматір як ідеал жінки і матері, вчить цінувати Христа як єдність Божого і Людського.

  1. Філософські ідеї Івана Франка.

Світогляд І. Франка ґрунтувався на філософському реалізмі з визнанням матеріалістичного світу і чітко вираженими елементами діалектики. Основою всього сутнього він визнавав «матір-природу» в її багатоманітності й вічності, постійних змінах, де єдино сущим, вічним началом усіх речей є матерія, тоді як свідомість, дух є вторинним, притаманним людині — вершині творення Природи.

Характерними особливостями філософії, творчої спадщини І. Франка взагалі, є такі:

1.Екзистенційно-художнє бачення і відтворення світу.

2.Етико-антропологічне розуміння філософських проблем

Суспільним ідеалом для І. Франка виступає матеріальний добробут на­роду, економічна свобода без приниження і дискримінації.

Найбільш продуктивним І. Франко вважав індивідуально-аналітичний (раціоналістичний) метод пізнання.

Центральною ланкою, метою пізнання є пошук істини, відкриття рушійних сил розвитку людини. Самосвідомість особистості й нації — важливі чинники перетворення суспільного буття, утвердження Добра, Щастя, Любові, Гідності.

  1. Ідея суспільного прогресу в творчості Михайла Драгоманова.

Формування філософських, суспільно-політичних поглядів M. Драгоманова, його світогляду відбувалося під впливом багатьох чинників, зокрема T. Шев­ченка, історіософських поглядів M. Костомарова, праць О. Герцена, Сен-Сімона, Фур'є, Оуена, Прудона. Проте він завжди підкреслював, що був єретиком стосовно всіх ортодоксальних учень, у тому числі й соціалістичних (ортодоксія - неухильне дотримання певних поглядів). Знав сучасні йому філософські та соціально-політичні вчення, але вважав себе продовжувачем справи кирило-мефодіївців. Разом з тим стверджував свою приналежність до соціалістичного руху. Заперечував не лише диктаторський, марксистський варіант соціалізму, але й централістський, народницько-державний. У своїх поглядах був ближче до соціал-федералізму, який обґрунтовував Прудон.

M. Драгоманов зберігає підкреслену етичну зорієнтованість своєї філософії. Вищою цінністю, на його думку, є людина, а вищим критерієм, згідно з яким мають поцінову­ватися міжлюдські та міжнаціональні взаємини, є ідея справедливості, яку може досягти вільна особистість.

Визнаючи можливості людського розуму, M. Драгоманов підкреслював пізнавальність світу: «Розум людський, як би довго він не помилявся, завжди знайде шлях до істини». Природа, людина, суспільство знаходяться у постійному русі, взаємозв'язку І взаємозумовленості, вважав учений.

Духовний чинник розвитку суспільства — людина. Соціальний поступ — це неперервний ряд спроб гуманістичного структурування суспільствам. Суспільний прогрес неможливий без розв'язання національного питання на засадах рівності й спра­ведливості. Прагнучи до ідентичності, кожна нація має пізнати саму себе. Самопізнання вимагає високого рівня розвитку національної самосвідомості й уміння утвердити своє право на існування серед інших народів.

  1. Філософсько-естетичні погляди Лесі Українки.

Характерними особливостями її світогляду були матеріалізм, діалектика, глибо­ка віра в пізнавальні можливості людини, інтерес до нових досягнень природознав­ства і філософії, реалістична естетика та історичний оптимізм. Матерія, за переконанням Л. Українки, є вічною і несотворимою. 777777777777777777777777

Ідея єдності природи і людини. Ця ідея ідеально відображена в поемі «Лісова 1 пісня» (1911 p.). Єдність людини і природи має свої причинно-наслідкові зв'язки.

Естетичні погляди. Творче осмислення дійсності характеризується психологічним змістом сюжетів та художніх образів (через звернення до внутріш­нього, духовного світу героїв); з'ясування філософської суті зображених явищ (на рівні: причина — наслідок).

Етичні категорії — у змістовій полярності добра і зла, вірності і зради, кра­си любові й потворності ненависті — спрямовані на утвердження єдності лю­дини і природи, патріотизму і гуманізму, життя і безсмертя, правди і совісті, свободи і боротьби.

  1. Філософські ідеї Дмитра Чижевського.

Методологічні засади філософії Д. Чижевського. Аналіз національної філософії Д.Чижевський починає, з'ясовуючи, з одного боку, характер співвідношення нації і людства, а з іншого — філософії та філософій. Щодо першого він визначає два погляди на націю в її співвідношенні до людства, один з яких називає «раціоналістичним», а другий — «романтичним». Проблема місця в бутті приводить до поняття «онтологічної стійкості». «Онтологічна стійкість» — це спосіб буття людини, який характеризується стійки­ми зв'язками людини з буттям і означає перебування людини на своєму справжньому місці в бутті.

Філософія культури. Д. Чижевський розглядає культуру як систему духовний цінностей. Вона є конкретною данністю (конкретним явищем) у її різноманітності. Культура завжди розгорнута в просторі та часі й водночас наділена спільними елементами (символами, образами, сюжетами).

  1. Ідеї державотворення та філософії історії В'ячеслава Липинського.

Центральними в його творчості є питання держави, нації, суспільства, люди­ни. У взаємовідношенні цих питань, у їх значущості він на перше місце ставив проблему держави; саме через виділення державотворчих проблем можливе вирішення проблем нації. Без власної української держави не може бути ук­раїнської нації, а без української нації не може бути на українській землі гро­мадського життя.

Державу В. Липинський розглядав як джерело єдності нації; а її складови­ми вважав Владу, Територію, Громадянство, без яких жодна держава існувати не може, оскільки для цього потрібна організована сила, яка підтримує владу в ім'я добра цілої землі-території й усього громадянства.

Слово має бути творчим — це наймогутніше знаряддя людини у побудові й перебудові суспільства, його руху, поступу.

Мораль В. Липинський розглядає як один із важливих чинників існування Держави, Нації, Людини. Політика має бути моральною. її сила — в моралі, чесності, справедливості, добрій волі.