1.Механічний рух — зміна взаємного розташування тіл або їхніх частин у просторі з плином часу. Розділ фізики, що вивчає закономірності механічного руху, називається механікою. В більшості випадків під механікою розуміють класичну механіку, в якій вивчають рух мікроскопічних тіл, що рухаються зі швидкостями, які в багато раз менші за швидкість світла у вакуумі. В основах класичної механіки лежать закони Ньютона. Тому її часто називають ньютонівською механікою. Закономірність руху тіл зі швидкістю близькою до швидкості світла у вакуумі вивчає релятивістська механіка, а закономірності руху мікрочастинок (наприклад: електронів, атомів, молекул, та інше) — квантова механіка.

Систе́ма ві́дліку — сукупність нерухомих одне відносно іншого тіл, відносно яких розглядається рух, і годинників, що відраховують час. Це одне з найважливіших понять, яке характеризуєпізнавальний процес у фізиці. При вивченні фізичних систем і законів їх взаємодії необхідно встановити спосіб визначення положення, яке займає кожна система, і спосіб відліку моменту часу, який відповідає цьому положенню. Оскільки руху окремо взятого предмета не існує, то і його положення в певні моменти часу можна встановити тільки відносно якихось тіл, які в такому разі вважають за вихідні.

Шлях  (нім. Schlag — лінія) — довжина кривої, що задає траєкторію руху тіла. Позначається здебільшого літерою S, вимірюється в одиницях довжини (метр, сантиметр).

Довжина шляху - це сума всіх ділянок траєкторії, пройденої цією точкою за деякий проміжок часу. Момент часу t = t0, раніше якого рух точки не розглядається, називається початковим моментом часу, а положення точки в цей момент - початковим положенням. Через довільність вибору початку відліку часу зазвичай полягають що t0 = 0.

Переміщення - зміна положення фізичного тіла. Переміщенням також називають вектор, який характеризує цю зміну. Має властивість адитивності. Абсолютна величина переміщення, тобто довжина відрізка, що сполучає початкову й кінцеву точку, вимірюеться в метрах у системі СІ та всантиметрах у системі СГС.

2. Рівномірний рух — механічний рух, під час якого тіло за однакові проміжки часу проходить однаковий шлях.

Одним із видів рівномірного руху є рівномірний прямолінійний рух, інший — рівномірне обертання, тобто обертання із сталою кутовою швидкістю. Швидкість рівномірного руху — фізична величина яка дорівнює відношенню переміщення до часу протягом якого це відбувається. Прямолінійний рівномірний рух - це рух, при якому тіло (точка) за будь-які рівні і нескінченно малі проміжки часу проходить однакову відстань. Вектор швидкості точки залишається незмінним, а її переміщення є добутком вектора швидкості на час.

3.Прискорення — одне з базових понять класичної механіки. Воно поєднує між собою кінематику й динаміку. Знаючи прискорення, а також початкові положення й швидкості тіл, можна передбачити, як тіла будуть рухатися надалі. З іншого боку, значення прискорення визначається законами динаміки через сили, що діють на тіла.

Рівноприскореним прямолінійним рухом матеріальної точки називається рух, під час якого за будь-які рівні проміжки часу її швидкість змінюється однаково, тобто це рух з  .Для розв’язування задач корисно пам’ятати три рівняння кінематики рівноприскореного прямолінійного руху:1)  ; 2)  ; 3)  . У цих рівняннях початкові значення величин позначаються індексом «0» (нуль), а кінцеві значення записуються без індексу.

4. Рівномірний рух по колу — це рух, під час якого модуль швидкості руху не змінюється, змінюється тільки її напрямок. Прискорення такого руху завжди спрямоване до центру кола і називається доцентровим. Для того щоб знайти прискорення тіла, яке рухається по колу, необхідно квадрат швидкості поділити на радіус кола.

Період обертання — проміжок часу, через який кожна точка тіла при обертанні повертається до свого початкового положення.

Позначається здебільшого T, вимірюється в одиницях часу.

Частота обертання   зв'язана з періодом формулою

Циклічна частота обертання 

Частота обертання є характеристикою рівномірного обертання і визначається як кількість обертів у одиницю часу. Вона пов'язана з іншою характеристикою обертання кутовою швидкістю у тому разі, коли обертання рівномірне, і кутова швидкість стала:

де   - кутова швидкість. Кутова швидкість дорівнює за величиною кутовій частоті.

5. Інерціальні системи відліку — системи відліку, відносно яких тіло перебуває в спокої або рухається рівномірно й прямолінійно за умови компенсації дії на нього інших тіл.

Для розрахунку практично всіх рухів поблизу земної поверхні систему відліку, пов’язану з Землею, можна розглядати як інерціальну. Але при розгляді руху космічних тіл, інших планет вважати цю систему інерціальною не можна, тому що Земля обертається навколо своєї осі і рухається навколо Сонця.

Принцип відносності Галілея: в усіх інерціальних системах відліку закони руху однакові.

Ми живемо у світі різних тіл, які постійно діють одне на одне, в результаті їхня швидкість змінюється. Цю дію неможливо усунути, її можна лише скомпенсувати. Тоді тіло не буде змінювати свій рух, його швидкість залишатиметься незмінною. У цьому полягає явище інерції.

Перший закон Ньютона. Інерціальна система відліку

Перший закон Ньютона (закон інерції) формулюється так: будь-яке тіло зберігає свій початковий стан відносного спокою або прямолінійного рівномірного руху, доки зовнішні тіла не виведуть його з цього стану.Однак є й інше формулювання першого.закону,.пов’язане з поняттям інерціальної системи відліку — системи, тіло відліку якої.знаходиться у спокої або рухається з  : існують системи відліку, названі інерціальними, відносно яких тіло, на яке не діють інші тіла чи зовнішні дії взаємно зкомпенсовані,.знаходиться у стані спокою або рухається без прискорення. 

6. Будь-які зміни в природі відбуваються внаслідок взаємодії між тілами. Щоб змінити положення вагона на рейках, залізничники спрямовують до нього локомотив, який зміщує вагон з місця і приводить його в стан руху. Вітрильник може тривалий час стояти біля берега, аж доки не подме попутний вітер і подіє на його вітрила. При взаємодії можуть змінюватися швидкості тіл або їх частин. Проте, взаємодіючи з різними тілами, дане тіло по-різному буде змінювати свою швидкість. Так, вітрильник може набути швидкості внаслідок дії на нього вітру. 

Маса — це фізична величина, яка характеризує інертні властивості тіла. Кілограм належить до основних одиниць Міжнародної системи одиниць (СІ). За одиницю маси кілограм прийнята маса спеціально виготовленого зразка (еталона) .Він зроблений зі сплаву платини та іридію і має форму циліндра. Зберігається еталон маси в Міжнародному бюро мір і ваги в м. Севрі, що під Парижем. Для прямого вимірювання маси застосовують різні терези. Серед них найпоширеніші і найпростіші — важільні. На цих терезах порівнюють взаємодію із Землею тіла й еталонних важків, покладених на шальки терезів. На практиці застосовують також інші терези, які пристосовані до різних умов роботи і мають різні конструкції.

Другий ЗАКОН.!!!Прискорення матеріальної точки прямо пропорційне силі, яка на неї діє, та направлене в сторону дії цієї сили

Математично це формулювання може бути записано так:

7. Величину сили вимірюють зрівноважуючи її з якоюсь іншою силою, для якої існує градуйована шкала. Прилад для вимірювання сили називається динамометром або силоміром. Процедура вимірювання сили називається динамометрією.

Будь-які зміни в природі відбуваються внаслідок взаємодії між тілами. М’яч, що лежить на землі, не почне рухатися, якщо його не штовхнути ногою, пружина не буде розтягуватися, якщо до неї не прикріпити важок тощо. Під час взаємодії тіла з іншими тілами швидкість його руху змінюється. У фізиці часто не вказують, яке тіло і як діє на дане тіло, а кажуть, що «на тіло діє сила».

Сили, що виникають при взаємодії двох тіл, є рівними за модулем і протилежними за напрямом.

Математично це записується так

,

де   — сила, що діє на перше тіло з боку другого тіла, а   — навпаки, сила, що діє з боку першого тіла на друге тіло.

Суперечливого формулювання «на всяку дію є рівна протидія» слід уникати.

Закон у сформульованій формі є справедливим для усіх фізичних сил, хоча існують деякі особливості формулювання цього закону в застосуванні до сил електромагнітного поля.

8. Гравіта́ція або тяжіння — властивість тіл із масою притягуватись одне до одного. Гравітаційна взаємодія найслабша із фундаментальних взаємодій, однак її характерною особливістю є те, що тіла, які мають масу, завжди притягаються одне до одного. Притягання дуже великих мас в астрономічних масштабах створює значні сили, завдяки яким світ є таким, яким людина його знає. Зокрема, гравітація є причиною земного тяжіння, внаслідок якого предмети падають додолу. Законами гравітації визначається рух Місяця навколо Землі і Землі та інших планетнавколо Сонця.

Два тіла з масами m1 та m2 притягують одне одне із силою F прямо пропорційною добутку мас і обернено пропорційною квадрату відстані між ними:

Коефіцієнт пропорційності називається гравітаційною сталою. Її величина

 м3 кг-1 с-2

Наведена вище формула дозволяє обчислити лише абсолютну величину сили тяжіння. Більш повним є векторне рівняння, що описує як величину гравітаційної сили так і її напрямок:

Величини, виділені жирним шрифтом, позначають вектори.

 — вектор сили, з якою тіло 1 діє на тіло 2;

 — одиничний вектор напрямлений від тіла 1 до тіла 2;

 — відстань між тілами 1 та 2.